1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| Ґвраaмъ же бsше стaръ, заматерёвшій во днeхъ: и3 гDь блгcви2 ґвраaма во всёхъ. | Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім. |
|
2
|
2
|
| И# речE ґвраaмъ рабY своемY старёйшему д0му своегw2, њбладaющему всёми є3гw2: положи2 рyку твою2 под8 стегно2 моE, | І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє |
|
3
|
3
|
| и3 закленy тz гDемъ бGомъ нб7сE и3 бGомъ земли2, да не п0ймеши сhну моемY їсаaку жены2 t дщeрей хананeйскихъ, съ ни1миже ѓзъ живY въ ни1хъ: | і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу, |
|
4
|
4
|
| но т0кмw на зeмлю мою2, и3дёже роди1хсz, п0йдеши, и3 ко плeмени моемY, и3 п0ймеши женY сhну моемY їсаaку tтyду. | але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку. |
|
5
|
5
|
| Речe же къ немY рaбъ: є3дA ќбw не восх0щетъ и3ти2 женA в8слёдъ со мн0ю на зeмлю сію2, возвращy ли сhна твоего2 въ зeмлю, t неsже и3зшeлъ є3си2; | Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов? |
|
6
|
6
|
| Речe же къ немY ґвраaмъ: внемли2 себЁ, да не возврати1ши сhна моегw2 nнaмw. | Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди; |
|
7
|
7
|
| ГDь бGъ нб7сE и3 бGъ земли2, и4же поs мz и3з8 д0му nтцA моегw2 и3 t земли2, въ нeйже роди1хсz, и4же гlа мнЁ и3 и4же клsсz мнЁ, гlz: тебЁ дaмъ зeмлю сію2 и3 сёмени твоемY, т0й п0слетъ ѓгGла своего2 пред8 тоб0ю, и3 п0ймеши женY сhну моемY їсаaку tтyду: | Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти; |
|
8
|
8
|
| ѓще же не восх0щетъ женA поити2 съ тоб0ю въ зeмлю сію2, чи1стъ бyдеши t заклsтіz моегw2: т0чію сhна моегw2 не возврати2 тaмw. | якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди. |
|
9
|
9
|
| И# положи2 рaбъ рyку свою2 под8 стегно2 ґвраaма господи1на своегw2, и3 клsсz є3мY њ словеси2 сeмъ. | І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому. |
|
10
|
10
|
| И# взS рaбъ дeсzть велблю6дъ t велблю6дъ господи1на своегw2, и3 t всёхъ бл†гъ господи1на своегw2 съ соб0ю, и3 востaвъ и4де въ месопотaмію во грaдъ нахHровъ: | І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора, |
|
11
|
11
|
| и3 постaви велблю1ды внЁ грaда ў клaдzзz в0днагw под8 вeчеръ, є3гдA и3сх0дzтъ (жєны2) почерпaти воды2, | і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду], |
|
12
|
12
|
| и3 речE: гDи, б9е господи1на моегw2 ґвраaма, бlгоустр0й предо мн0ю днeсь, и3 сотвори2 млcть съ господи1номъ мои1мъ ґвраaмомъ: | і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом; |
|
13
|
13
|
| сE, ѓзъ стaхъ ў клaдzзz в0днагw, дщє1ри же живyщихъ во грaдэ и3сх0дzтъ почерпaти воды2: | ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду; |
|
14
|
14
|
| и3 бyдетъ дэви1ца, є4йже ѓзъ рекY: преклони2 водон0съ тв0й, да пію2, и3 речeтъ ми2: пjй ты2, и3 велблю1ды тво‰ напою2, д0ндеже напію1тсz: сію2 ўгот0валъ є3си2 рабY твоемY їсаaку: и3 по семY ўвёмъ, ћкw сотвори1лъ є3си2 млcть съ господи1номъ мои1мъ ґвраaмомъ. | і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом]. |
|
15
|
15
|
| И# бhсть прeжде нeже скончaти є3мY глаг0лющу во ўмЁ своeмъ, и3 сE, ревeкка и3схождaше, ћже роди1сz ваfуи1лу, сhну мeлхи жены2 нахHра, брaта же ґвраaмлz, держaщи водон0съ на рaмэхъ свои1хъ: | Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її; |
|
16
|
16
|
| дэви1ца же бsше доброзрaчна ѕэлw2: дёва бЁ, мyжъ не познA є3S. Сошeдши же на клaдzзь, нап0лни водон0съ св0й и3 взhде. | дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору. |
|
17
|
17
|
| Течe же рaбъ во срётеніе є4й и3 речE: нап0й мS мaлw вод0ю t водон0са твоегw2. | І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого. |
|
18
|
18
|
| Сіs же речE: пjй, господи1не. И# потщaсz, и3 снS водон0съ на мы6шца сво‰, и3 напои2 є3го2, д0ндеже напи1сz. | Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його. |
|
19
|
19
|
| И# речE: и3 велблю1дwмъ твои6мъ налію2, д0ндеже вси2 напію1тсz. | І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі]. |
|
20
|
20
|
| И# потщaсz, и3 и3спраздни2 водон0съ въ пои1ло: и3 течE пaки на клaдzзь почерпнyти воды2, и3 вліS велблю1дwмъ всBмъ. | І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його. |
|
21
|
21
|
| Человёкъ же выразумэвaше ю5 и3 помолчевaше, да ўразумёетъ, ѓще бlгоустр0и бGъ пyть є3мY, и3ли2 ни2. | Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні. |
|
22
|
22
|
| Бhсть же є3гдA престaша вси2 велблю1ды пію1ще, взS человёкъ ўсер‰зи зл†ты вёсомъ по дрaхмэ и3 двA зап‰стіz на рyки є3S: дeсzть златни1цъ вёсъ и4хъ. | Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота; |
|
23
|
23
|
| И# вопроси2 ю5 и3 речE: чіS є3си2 дщeрь; повёждь ми2, ѓще є4сть ў nтцA твоегw2 мёсто нaмъ витaти; | [і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати? |
|
24
|
24
|
| Nнa же речE є3мY: дщeрь ваfуи1лева є4смь (сhна) мeлхина, є3г0же роди2 нахHру. | Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору. |
|
25
|
25
|
| И# речE є3мY: и3 плевы2 и3 сёна мн0гw ў нaсъ, и3 мёсто витaти. | І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі. |
|
26
|
26
|
| И# благослови1въ человёкъ, поклони1сz гDу | І схилився чоловік той і поклонився Господу, |
|
27
|
27
|
| и3 речE: блгcвeнъ гDь бGъ господи1на моегw2 ґвраaма, и4же не њстaви прaвды своеS и3 и4стины t господи1на моегw2: и3 менE бlгоустр0и гDь въ д0мъ брaта господи1на моегw2. | і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого. |
|
28
|
28
|
| И# тeкши дэви1ца въ д0мъ мaтере своеS, повёда по глаг0лwмъ си6мъ. | Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй. |
|
29
|
29
|
| Ревeкцэ же бsше брaтъ, є3мyже и4мz лавaнъ: и3 течE лавaнъ къ человёку в0нъ на клaдzзь. | У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела. |
|
30
|
30
|
| И# бhсть є3гдA ви1дэ ўсер‰зи, и3 зап‰стіz на рукY сестры2 своеS, и3 є3гдA слhша словесA ревeкки сестры2 своеS, глаг0лющіz: си1це глаг0ла мнЁ человёкъ: и3 пріи1де къ человёку, стоsщу є3мY ў велблю6дъ ў клaдzзz, | І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела; |
|
31
|
31
|
| и3 речE є3мY: грzди2, вни1ди бlгословeнный t гDа, почто2 стои1ши внЁ; ѓзъ же ўгот0вахъ хрaмину и3 мёсто велблю1дwмъ. | і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів. |
|
32
|
32
|
| И# вни1де человёкъ въ д0мъ, и3 разсэдлA велблю1ды, и3 дадE плє1вы и3 сёно велблю1дwмъ, и3 в0ду ўмhти н0зэ є3гw2, и3 н0ги мужє1мъ, и5же бsху съ ни1мъ: | І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним; |
|
33
|
33
|
| и3 предложи2 и5мъ хлёбы ћсти, и3 речE: не ћмъ, д0ндеже возглаг0лю словесA мо‰. И# речE: глаг0ли. | і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори. |
|
34
|
34
|
| И# речE: рaбъ ґвраaмль є4смь ѓзъ: | Він сказав: я раб Авраамів; |
|
35
|
35
|
| гDь же блгcви2 господи1на моего2 ѕэлw2, и3 возвhсисz: и3 дадE є3мY џвцы и3 телцы2, сребро2 и3 злaто, рабы6 и3 рабы6ни, и3 велблю1ды и3 nслы2: | Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів; |
|
36
|
36
|
| и3 роди2 сaрра, женA господи1на моегw2, сhна є3ди1наго господи1ну моемY, состарёвшемусz є3мY, и3 дадE є3мY, є3ли6ка и3мsше: | Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього; |
|
37
|
37
|
| и3 заклs мz господи1нъ м0й, глаг0лz: не п0ймеши жены2 сhну моемY t дщeрей хананeйскихъ, въ ни1хже ѓзъ њбитaю въ земли2 и4хъ: | і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу, |
|
38
|
38
|
| но въ д0мъ nтцA моегw2 п0йдеши, и3 въ плeмz моE, и3 п0ймеши женY сhну моемY tтyду: | а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму. |
|
39
|
39
|
| рёхъ же (ѓзъ) господи1ну моемY: ґ є3гдA не восх0щетъ женA со мн0ю и3ти2; | Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною. |
|
40
|
40
|
| и3 речe ми: гDь бGъ, є3мyже благоугоди1хъ пред8 ни1мъ, џнъ п0слетъ ѓгGла своего2 съ тоб0ю и3 бlгоустр0итъ пyть тв0й, и3 п0ймеши женY сhну моемY t плeмене моегw2 и3 t д0му nтцA моегw2: | Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого; |
|
41
|
41
|
| тогдA бyдеши чи1стъ t заклинaніz моегw2: є3гдa бо д0йдеши въ плeмz моE, и3 не дадsтъ ти2, и3 бyдеши чи1стъ t заклинaніz моегw2: | тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї. |
|
42
|
42
|
| и3 пришeдъ днeсь на клaдzзь, рек0хъ: гDи, б9е господи1на моегw2 ґвраaма, ѓще ты2 бlгоустроsеши пyть м0й, въ џньже нн7э ѓзъ и3дY: | І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую, |
|
43
|
43
|
| сE, ѓзъ стaхъ ў клaдzзz в0днагw, и3 дщє1ри грaжданъ и3сх0дzтъ почерпaти воды2: и3 бyдетъ дэви1ца, є4йже ѓще ѓзъ рекY: нап0й мS t водон0са твоегw2 мaлw вод0ю: | то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого, |
|
44
|
44
|
| и3 речeтъ ми2: и3 ты2 пjй, и3 велблю1дwмъ твои6мъ влію2: сіS (бyдетъ) женA, ю4же ўгот0ва гDь рабY своемY їсаaку: и3 по семY ўразумёю, ћкw сотвори1лъ є3си2 млcть господи1ну моемY ґвраaму. | і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму]. |
|
45
|
45
|
| И# бhсть прeжде нeже скончaти мнЁ глаг0лющу во ўмЁ своeмъ, ѓбіе ревeкка и3схождaше держaщи водон0съ на р†му, и3 сни1де на клaдzзь, и3 почерпE воды2: и3 рек0хъ є4й: нап0й мS. | Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене. |
|
46
|
46
|
| И# потщaвшисz снS водон0съ съ себє2 на мhшцу свою2 и3 речE: пjй ты2, и3 велблю1ды тво‰ напою2. И# напи1хсz, и3 велблю1ды мо‰ напои2. | Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла. |
|
47
|
47
|
| И# вопроси1хъ ю5 и3 рек0хъ: чіS є3си2 дщeрь; повёждь ми2. Nнa же речE: дщeрь ваfуи1лева є4смь сhна нахHрова, є3г0же роди2 є3мY мeлха. И# дaхъ є4й ўсер‰зи, и3 зап‰стіz на рyцэ є3S, | Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її. |
|
48
|
48
|
| и3 благоволи1въ поклони1хсz гDу: и3 благослови1хъ гDа бGа господи1на моегw2 ґвраaма, и4же бlгоустр0и мS на пути2 и4стины поsти дщeрь брaта господи1на моегw2 сhну є3гw2: | І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його. |
|
49
|
49
|
| ѓще ќбw сотворитE вы2 ми1лость и3 прaвду къ господи1ну моемY: ѓще же ни2, повёдите ми2: да њбращyсz и3ли2 на дeсно, и3ли2 на лёво. | І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч. |
|
50
|
50
|
| Tвэщ†вша же лавaнъ и3 ваfуи1лъ, рек0ста: t гDа пріи1де дёло сіE: не возм0жемъ ти2 проти1ву рещи2 ѕло2 и3ли2 блaго: | І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго; |
|
51
|
51
|
| сE, ревeкка пред8 тоб0ю: поeмь ю5, и3ди2: и3 да бyдетъ женA сhну господи1на твоегw2, ћкоже гlа гDь. | ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь. |
|
52
|
52
|
| Бhсть же є3гдA ўслhша рaбъ ґвраaмль словесA сі‰, поклони1сz до земли2 гDу. | Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі. |
|
53
|
53
|
| И# и3знeсъ рaбъ сосyды зл†ты и3 срє1брzны и3 ри6зы, дадE ревeкцэ: и3 дaры дадE брaту є3S и3 мaтери є3S. | І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки. |
|
54
|
54
|
| И# kд0ша и3 пи1ша и3 т0й и3 мyжіе, и5же бsху съ ни1мъ, и3 почи1ша. И# востaвъ заyтра, речE: tпусти1те мS, да tидY къ господи1ну моемY. | І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого. |
|
55
|
55
|
| Рёша же брaтіz є3S и3 мaти: да пребyдетъ дэви1ца съ нaми ћкw дeсzть днjй, и3 посeмъ п0йдетъ. | Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш. |
|
56
|
56
|
| Џнъ же речE къ ни6мъ: не держи1те мS, гDь бо бlгоустр0и пyть м0й во мнЁ: tпусти1те мS, да и3дY къ господи1ну моемY. | Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого. |
|
57
|
57
|
| Nни1 же рёша: призовeмъ дэви1цу и3 вопр0симъ є3S и3зоyстъ. | Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже. |
|
58
|
58
|
| И# призвaша ревeкку и3 рёша є4й: п0йдеши ли съ человёкомъ си1мъ; Nнa же речE: пойдY. | І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду. |
|
59
|
59
|
| И# tпусти1ша ревeкку сестрY свою2, и3 и3мBніz є3S, и3 рабA ґвраaмлz, и3 и5же съ ни1мъ бhша. | І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його. |
|
60
|
60
|
| И# благослови1ша ревeкку и3 рёша є4й: сестрA нaша є3си2, бyди въ тhсzщы тє1мъ, и3 да наслёдитъ сёмz твоE грaды супост†тъ. | І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх! |
|
61
|
61
|
| Востaвши же ревeкка и3 рабы6ни є3S, всэд0ша на велблю1ды и3 поид0ша съ человёкомъ. И# пои1мъ рaбъ ревeкку, tи1де. | І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов. |
|
62
|
62
|
| Їсаaкъ же прехождaше сквозЁ пустhню ў клaдzзz видёніz: сaмъ же живsше на земли2 на полyдне. | А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній. |
|
63
|
63
|
| И# и3зhде їсаaкъ поглуми1тисz на п0ле къ вeчеру, и3 воззрёвъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ велблю1ды и3дyщыz. | Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди. |
|
64
|
64
|
| И# воззрёвши ревeкка nчи1ма свои1ма, ви1дэ їсаaка: и3 и3зскочи2 съ велблю1да. | Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда. |
|
65
|
65
|
| И# речE рабY: кт0 є3сть человёкъ џный, и4же и4детъ по п0лю во срётеніе нaмъ; Речe же рaбъ: сeй є4сть господи1нъ м0й. Nнa же взeмши ри1зу лётнюю, њблечeсz. | І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася. |
|
66
|
66
|
| И# повёда рaбъ їсаaку вс‰ словесA, ±же сотвори2. | Раб же розповів Ісааку усе, що зробив. |
|
67
|
67
|
| Вни1де же їсаaкъ въ д0мъ мaтере своеS, и3 поS ревeкку, и3 бhсть є3мY женA: и3 возлюби2 ю5, и3 ўтёшисz їсаaкъ по сaррэ мaтери своeй. | І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю. |
