1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lв
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| И# їaкwвъ и4де въ пyть св0й. И# воззрёвъ ви1дэ п0лкъ б9ій воwполчи1вшійсz: и3 срэт0ша є3го2 ѓгGли б9іи. | А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі. |
|
2
|
2
|
| Речe же їaкwвъ, є3гдA ви1дэ и5хъ: п0лкъ б9ій сeй. И# прозвA и4мz мёсту томY полки2. | Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм. |
|
3
|
3
|
| Послa же їaкwвъ послы2 пред8 соб0ю ко и3сavу брaту своемY въ зeмлю сиjръ, въ странY є3дHмъ, | І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом, |
|
4
|
4
|
| и3 заповёда и5мъ глаг0лz: тaкw рцhте господи1ну моемY и3сavу: тaкw глаг0летъ рaбъ тв0й їaкwвъ: ў лавaна њбитaхъ и3 ўмeдлихъ дaже до нн7э: | і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині; |
|
5
|
5
|
| и3 бhша ми2 вол0ве и3 nслы2 и3 џвцы, и3 раби2 и3 рабы6ни: и3 послaхъ повёдати господи1ну моемY и3сavу, дабы2 њбрёлъ рaбъ тв0й благодaть пред8 тоб0ю. | і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми. |
|
6
|
6
|
| И# возврати1шасz послы2 ко їaкwву, глаг0люще: ходи1хомъ ко брaту твоемY и3сavу, и3 сE, сaмъ и4детъ во срётеніе тебЁ, и3 четhриста мужeй съ ни1мъ. | І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік. |
|
7
|
7
|
| Ўбоsсz же їaкwвъ ѕэлw2 и3 въ недоумёніи бЁ: и3 раздэли2 лю1ди сyщыz съ соб0ю, и3 волы2 и3 велблю1ды и3 џвцы на двA полк†, | Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани. |
|
8
|
8
|
| и3 речE їaкwвъ: ѓще пріи1детъ и3сavъ на є3ди1нъ п0лкъ и3 и3зсэчeтъ и5, бyдетъ вторhй п0лкъ во спасeніи. | І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися. |
|
9
|
9
|
| Речe же їaкwвъ: бGъ nтцA моегw2 ґвраaма и3 бGъ nтцA моегw2 їсаaка, гDи б9е, ты2 рекjй ми2: и3ди2 въ зeмлю рождeніz твоегw2, и3 блaго тебЁ сотворю2: | І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі! |
|
10
|
10
|
| довлёетъ ми2 t всеS прaвды и3 t всеS и4стины, ю4же сотвори1лъ є3си2 рабY твоемY: съ жезл0мъ бо си1мъ преид0хъ їoрдaнъ сeй, нн7э же бёхъ въ двA полк†: | Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани. |
|
11
|
11
|
| и3зми1 мz t руки2 брaта моегw2, t руки2 и3сavа: ћкw бою1сz ѓзъ є3гw2, да не когдA пришeдъ ўбіeтъ мS и3 мaтерь съ чaды: | Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми. |
|
12
|
12
|
| тh же рeклъ є3си2: блaго тебЁ сотворю2 и3 положY сёмz твоE ћкw пес0къ морскjй, и4же не и3зочтeтсz t мн0жества. | Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі. |
|
13
|
13
|
| И# спA тaмw н0щи тоS, и3 взS, ±же и3мsше дaры, и3 послA и3сavу брaту своемY: | І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму: |
|
14
|
14
|
| к0зъ двёсти, козлHвъ двaдесzть, nвeцъ двёсти, nвнHвъ двaдесzть, | двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, |
|
15
|
15
|
| велблю1дwвъ дойнhхъ, и3 жребsтъ и4хъ три1десzть, волHвъ четhредесzть, ю3нцHвъ дeсzть, nслHвъ двaдесzть и3 жребsтъ дeсzть: | тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів. |
|
16
|
16
|
| и3 дадE и5хъ рабHмъ свои6мъ, (к0еждо) стaдо nс0бw, и3 речE рабHмъ свои6мъ: и3ди1те предо мн0ю, и3 разстоsніе твори1те междY стaдомъ и3 стaдомъ. | І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада. |
|
17
|
17
|
| И# заповёда пeрвому глаг0лz: ѓще тS срsщетъ и3сavъ брaтъ м0й и3 вопр0ситъ тS глаг0лz: чjй є3си2, и3 кaмw и4деши, и3 чі‰ сі‰, ±же пред8 тоб0ю и4дутъ; | І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою? |
|
18
|
18
|
| речeши: рабA твоегw2 їaкwва: дaры послA господи1ну моемY и3сavу: и3 сE, сaмъ за нaми (и4детъ). | то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде]. |
|
19
|
19
|
| И# заповёда пeрвому, и3 втор0му, и3 трeтіему, и3 всBмъ пред8идyщымъ в8слёдъ стaдъ си1хъ глаг0лz: по словеси2 семY глаг0лите и3сavу, є3гдA њбрsщете є3го2 вы2, | Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його; |
|
20
|
20
|
| и3 рцhте: сE, рaбъ тв0й їaкwвъ и4детъ за нaми: речe бо: ўкрощY лицE є3гw2 дарaми пред8идyщими є3го2, и3 посeмъ ўзрю2 лицE є3гw2: нeгли бо пріи1метъ лицE моE; | і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене. |
|
21
|
21
|
| И# пред8идsху дaры пред8 лицeмъ є3гw2, сaмъ же преспA тоS н0щи въ полцЁ. | І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані. |
|
22
|
22
|
| Востaвъ же тоS н0щи, поS џбэ жєны2 (сво‰) и3 џбэ рабы6ни и3 є3динонaдесzть сынHвъ свои1хъ, и3 прeйде бр0дъ їавHкъ: | І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід; |
|
23
|
23
|
| и3 взS и5хъ, и3 прeйде пот0къ, и3 преведE вс‰ сво‰. | і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було. |
|
24
|
24
|
| Њстaсz же їaкwвъ є3ди1нъ. И# борsшесz съ ни1мъ чlвёкъ дaже до ќтра. | І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі; |
|
25
|
25
|
| Ви1дэ же, ћкw не м0жетъ проти1ву є3мY: и3 прикоснyсz широтЁ стегнA є3гw2: и3 њтерпE широтA стегнA їaкwвлz, є3гдA борsшесz съ ни1мъ. | і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним. |
|
26
|
26
|
| И# речE є3мY: пусти1 мz: взhде бо зарS. Џнъ же речE: не пущY тебE, ѓще не блгcви1ши менE. | І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене. |
|
27
|
27
|
| Речe же є3мY: чт0 ти и4мz є4сть; Џнъ же речE: їaкwвъ. | І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків. |
|
28
|
28
|
| И# речE є3мY: не прозовeтсz ктомY и4мz твоE їaкwвъ, но їсрaиль бyдетъ и4мz твоE: понeже ўкрэпи1лсz є3си2 съ бGомъ и3 съ человBки си1ленъ бyдеши. | І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш. |
|
29
|
29
|
| Вопроси1 же їaкwвъ и3 речE: повёждь ми2 и4мz твоE. И# речE: вскyю сіE вопрошaеши ты2 и4мене моегw2; є4же чyдно є4сть. И# блгcви2 є3го2 тaмw. | Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там. |
|
30
|
30
|
| И# прозвA їaкwвъ и4мz мёсту томY ви1дъ б9ій: ви1дэхъ бо бGа лицeмъ къ лицY, и3 сп7сeсz душA моS. | І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя. |
|
31
|
31
|
| Возсіs же є3мY с0лнце, є3гдA прeйде ви1дъ б9ій: џнъ же хромaше стегн0мъ свои1мъ. | І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє. |
|
32
|
32
|
| Сегw2 рaди не kдsтъ сhнове ї}лєвы жи1лы, ћже њтерпE, ћже є4сть въ широтЁ стегнA, дaже до днE сегw2: понeже прикоснyсz широтЁ стегнA їaкwвли жи1лы, ћже њтерпE. | Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова. |
