1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 77
|
Псалом 77
|
|
1
|
1
|
| Συνέσεως τῷ ᾿Ασάφ. ΠΡΟΣΕΧΕΤΕ, λαός μου, τῷ νόμῳ μου, κλίνατε τὸ οὖς ὑμῶν εἰς τὰ ῥήματα τοῦ στόματός μου· | Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. |
|
2
|
2
|
| ἀνοίξω ἐν παραβολαῖς τὸ στόμα μου, φθέγξομαι προβλήματα ἀπ᾿ ἀρχῆς. | Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. |
|
3
|
3
|
| ὅσα ἠκούσαμεν καὶ ἔγνωμεν αὐτὰ καὶ οἱ πατέρες ἡμῶν διηγήσαντο ἡμῖν, | Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, |
|
4
|
4
|
| οὐκ ἐκρύβη ἀπὸ τῶν τέκνων αὐτῶν εἰς γενεὰν ἑτέραν, ἀπαγγέλλοντες τὰς αἰνέσεις Κυρίου καὶ τὰς δυναστείας αὐτοῦ καὶ τὰ θαυμάσια αὐτοῦ, ἃ ἐποίησε. | не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. |
|
5
|
5
|
| καὶ ἀνέστησε μαρτύριον ἐν ᾿Ιακὼβ καὶ νόμον ἔθετο ἐν ᾿Ισραήλ, ὅσα ἐνετείλατο τοῖς πατράσιν ἡμῶν τοῦ γνωρίσαι αὐτὰ τοῖς υἱοῖς αὐτῶν, | Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, |
|
6
|
6
|
| ὅπως ἂν γνῷ γενεὰ ἑτέρα, υἱοὶ οἱ τεχθησόμενοι, καὶ ἀναστήσονται καὶ ἀπαγγελοῦσιν αὐτὰ τοῖς υἱοῖς αὐτῶν· | щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. |
|
7
|
7
|
| ἵνα θῶνται ἐπὶ τὸν Θεὸν τὴν ἐλπίδα αὐτῶν καὶ μὴ ἐπιλάθωνται τῶν ἔργων τοῦ Θεοῦ καὶ τὰς ἐντολὰς αὐτοῦ ἐκζητήσωσιν· | Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. |
|
8
|
8
|
| ἵνα μὴ γένωνται ὡς οἱ πατέρες αὐτῶν, γενεὰ σκολιὰ καὶ παραπικραίνουσα, γενεά, ἥτις οὐ κατηύθυνε τὴν καρδίαν ἑαυτῆς καὶ οὐκ ἐπιστώθη μετὰ τοῦ Θεοῦ τὸ πνεῦμα αὐτῆς. | Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. |
|
9
|
9
|
| υἱοὶ ᾿Εφραὶμ ἐντείνοντες καὶ βάλλοντες τόξοις ἐστράφησαν ἐν ἡμέρᾳ πολέμου. | Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. |
|
10
|
10
|
| οὐκ ἐφύλαξαν τὴν διαθήκην τοῦ Θεοῦ καὶ ἐν τῷ νόμῳ αὐτοῦ οὐκ ἠβουλήθησαν πορεύεσθαι. | Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. |
|
11
|
11
|
| καὶ ἐπελάθοντο τῶν εὐεργεσιῶν αὐτοῦ καὶ τῶν θαυμασίων αὐτοῦ, ὧν ἔδειξεν αὐτοῖς, | Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. |
|
12
|
12
|
| ἐναντίον τῶν πατέρων αὐτῶν ἃ ἐποίησε θαυμάσια ἐν γῇ Αἰγύπτῳ, ἐν πεδίῳ Τάνεως. | Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. |
|
13
|
13
|
| διέρρηξε θάλασσαν καὶ διήγαγεν αὐτούς, παρέστησεν ὕδατα ὡσεὶ ἀσκὸν | Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. |
|
14
|
14
|
| καὶ ὡδήγησεν αὐτοὺς ἐν νεφέλῃ ἡμέρας καὶ ὅλην τὴν νύκτα ἐν φωτισμῷ πυρός. | Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. |
|
15
|
15
|
| διέρρηξε πέτραν ἐν ἐρήμῳ καὶ ἐπότισεν αὐτοὺς ὡς ἐν ἀβύσσῳ πολλῇ | Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. |
|
16
|
16
|
| καὶ ἐξήγαγεν ὕδωρ ἐκ πέτρας καὶ κατήγαγεν ὡς ποταμοὺς ὕδατα. | Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. |
|
17
|
17
|
| καὶ προσέθεντο ἔτι τοῦ ἁμαρτάνειν αὐτῷ, παρεπίκραναν τὸν ῞Υψιστον ἐν ἀνύδρῳ | Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. |
|
18
|
18
|
| καὶ ἐξεπείρασαν τὸν Θεὸν ἐν ταῖς καρδίαις αὐτῶν, τοῦ αἰτῆσαι βρώματα ταῖς ψυχαῖς αὐτῶν | Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. |
|
19
|
19
|
| καὶ κατελάλησαν τοῦ Θεοῦ καὶ εἶπαν· μὴ δυνήσεται ὁ Θεὸς ἑτοιμάσαι τράπεζαν ἐν ἐρήμῳ; | Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? |
|
20
|
20
|
| ἐπεὶ ἐπάταξε πέτραν καὶ ἐρρύησαν ὕδατα καὶ χείμαρροι κατεκλύσθησαν, μὴ καὶ ἄρτον δύναται δοῦναι ἢ ἑτοιμάσαι τράπεζαν τῷ λαῷ αὐτοῦ; | Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» |
|
21
|
21
|
| διὰ τοῦτο ἤκουσε Κύριος καὶ ἀνεβάλετο, καὶ πῦρ ἀνήφθη ἐν ᾿Ιακώβ, καὶ ὀργὴ ἀνέβη ἐπὶ τὸν ᾿Ισραήλ, | Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, |
|
22
|
22
|
| ὅτι οὐκ ἐπίστευσαν ἐν τῷ Θεῷ οὐδὲ ἤλπισαν ἐπὶ τὸ σωτήριον αὐτοῦ. | за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. |
|
23
|
23
|
| καὶ ἐνετείλατο νεφέλαις ὑπεράνωθεν καὶ θύρας οὐρανοῦ ἀνέῳξε | Він наказав хмарам і відчинив двері неба. |
|
24
|
24
|
| καὶ ἔβρεξεν αὐτοῖς μάννα φαγεῖν καὶ ἄρτον οὐρανοῦ ἔδωκεν αὐτοῖς· | Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. |
|
25
|
25
|
| ἄρτον ἀγγέλων ἔφαγεν ἄνθρωπος, ἐπισιτισμὸν ἀπέστειλεν αὐτοῖς εἰς πλησμονήν. | Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. |
|
26
|
26
|
| ἀπῇρε Νότον ἐξ οὐρανοῦ καὶ ἐπήγαγεν ἐν τῇ δυνάμει αὐτοῦ Λίβα | Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. |
|
27
|
27
|
| καὶ ἔβρεξεν ἐπ᾿ αὐτοὺς ὡσεὶ χοῦν σάρκας καὶ ὡσεὶ ἄμμον θαλασσῶν πετεινὰ πτερωτά, | І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. |
|
28
|
28
|
| καὶ ἐπέπεσον ἐν μέσῳ παρεμβολῆς αὐτῶν κύκλῳ τῶν σκηνωμάτων αὐτῶν, | Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, |
|
29
|
29
|
| καὶ ἔφαγον καὶ ἐνεπλήσθησαν σφόδρα, καὶ τὴν ἐπιθυμίαν αὐτῶν ἤνεγκεν αὐτοῖς, | і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. |
|
30
|
30
|
| οὐκ ἐστερήθησαν ἀπὸ τῆς ἐπιθυμίας αὐτῶν. ἔτι τῆς βρώσεως οὔσης ἐν τῷ στόματι αὐτῶν, | Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, |
|
31
|
31
|
| καὶ ἡ ὀργὴ τοῦ Θεοῦ ἀνέβη ἐπ᾿ αὐτούς, καὶ ἀπέκτεινεν ἐν τοῖς πλείοσιν αὐτῶν, καὶ τοὺς ἐκλεκτοὺς τοῦ ᾿Ισραὴλ συνεπόδισεν. | гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. |
|
32
|
32
|
| ἐν πᾶσι τούτοις ἥμαρτον ἔτι καὶ οὐκ ἐπίστευσαν ἐν τοῖς θαυμασίοις αὐτοῦ, | Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. |
|
33
|
33
|
| καὶ ἐξέλιπον ἐν ματαιότητι αἱ ἡμέραι αὐτῶν καὶ τὰ ἔτη αὐτῶν μετὰ σπουδῆς. | І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. |
|
34
|
34
|
| ὅταν ἀπέκτειναν αὐτούς, τότε ἐξεζήτουν αὐτὸν καὶ ἐπέστρεφον καὶ ὤρθριζον πρὸς τὸν Θεὸν | Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. |
|
35
|
35
|
| καὶ ἐμνήσθησαν ὅτι ὁ Θεὸς βοηθὸς αὐτῶν ἐστι καὶ ὁ Θεὸς ὁ ῞Υψιστος λυτρωτὴς αὐτῶν ἐστι. | І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. |
|
36
|
36
|
| καὶ ἠγάπησαν αὐτὸν ἐν τῷ στόματι αὐτῶν καὶ τῇ γλώσσῃ αὐτῶν ἐψεύσαντο αὐτῷ, | Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, |
|
37
|
37
|
| ἡ δὲ καρδία αὐτῶν οὐκ εὐθεῖα μετ᾿ αὐτοῦ, οὐδὲ ἐπιστώθησαν ἐν τῇ διαθήκῃ αὐτοῦ. | але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. |
|
38
|
38
|
| αὐτὸς δέ ἐστιν οἰκτίρμων καὶ ἱλάσκεται ταῖς ἁμαρτίαις αὐτῶν καὶ οὐ διαφθερεῖ καὶ πληθυνεῖ τοῦ ἀποστρέψαι τὸν θυμὸν αὐτοῦ καὶ οὐχὶ ἐκκαύσει πᾶσαν τὴν ὀργὴν αὐτοῦ. | Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. |
|
39
|
39
|
| καὶ ἐμνήσθη ὅτι σάρξ εἰσι, πνεῦμα πορευόμενον καὶ οὐκ ἐπιστρέφον. | Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. |
|
40
|
40
|
| ποσάκις παρεπίκραναν αὐτὸν ἐν τῇ ἐρήμῳ, παρώργισαν αὐτὸν ἐν γῇ ἀνύδρῳ; | Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! |
|
41
|
41
|
| καὶ ἐπέστρεψαν καὶ ἐπείρασαν τὸν Θεὸν καὶ τὸν ἅγιον τοῦ ᾿Ισραὴλ παρώξυναν. | І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, |
|
42
|
42
|
| καὶ οὐκ ἐμνήσθησαν τῆς χειρὸς αὐτοῦ, ἡμέρας, ἧς ἐλυτρώσατο αὐτοὺς ἐκ χειρὸς θλίβοντος, | не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. |
|
43
|
43
|
| ὡς ἔθετο ἐν Αἰγύπτῳ τὰ σημεῖα αὐτοῦ καὶ τὰ τέρατα αὐτοῦ ἐν πεδίῳ Τάνεως. | Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. |
|
44
|
44
|
| καὶ μετέστρεψεν εἰς αἷμα τοὺς ποταμοὺς αὐτῶν καὶ τὰ ὀμβρήματα αὐτῶν, ὅπως μὴ πίωσιν· | Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. |
|
45
|
45
|
| ἐξαπέστειλεν εἰς αὐτοὺς κυνόμυιαν, καὶ κατέφαγεν αὐτούς, καὶ βάτραχον, καὶ διέφθειρεν αὐτούς· | Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. |
|
46
|
46
|
| καὶ ἔδωκε τῇ ἐρυσίβῃ τοὺς καρποὺς αὐτῶν καὶ τοὺς πόνους αὐτῶν τῇ ἀκρίδι· | Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. |
|
47
|
47
|
| ἀπέκτεινεν ἐν χαλάζῃ τὴν ἄμπελον αὐτῶν καὶ τὰς συκαμίνους αὐτῶν ἐν τῇ πάχνῃ· | Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. |
|
48
|
48
|
| καὶ παρέδωκεν εἰς χάλαζαν τὰ κτήνη αὐτῶν καὶ τὴν ὕπαρξιν αὐτῶν τῷ πυρί· | Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. |
|
49
|
49
|
| ἐξαπέστειλεν εἰς αὐτοὺς ὀργὴν θυμοῦ αὐτοῦ, θυμὸν καὶ ὀργὴν καὶ θλῖψιν, ἀποστολὴν δι᾿ ἀγγέλων πονηρῶν. | Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. |
|
50
|
50
|
| ὡδοποίησε τρίβον τῇ ὀργῇ αὐτοῦ καὶ οὐκ ἐφείσατο ἀπὸ θανάτου τῶν ψυχῶν αὐτῶν καὶ τὰ κτήνη αὐτῶν εἰς θάνατον συνέκλεισε | Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. |
|
51
|
51
|
| καὶ ἐπάταξε πᾶν πρωτότοκον ἐν γῇ Αἰγύπτῳ, ἀπαρχὴν παντὸς πόνου αὐτῶν ἐν τοῖς σκηνώμασι Χάμ, | Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. |
|
52
|
52
|
| καὶ ἀπῇρεν ὡς πρόβατα τὸν λαὸν αὐτοῦ καὶ ἀνήγαγεν αὐτοὺς ὡσεὶ ποίμνιον ἐν ἐρήμῳ | І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. |
|
53
|
53
|
| καὶ ὡδήγησεν αὐτοὺς ἐπ᾿ ἐλπίδι, καὶ οὐκ ἐδειλίασαν, καὶ τοὺς ἐχθροὺς αὐτῶν ἐκάλυψε θάλασσα. | Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. |
|
54
|
54
|
| καὶ εἰσήγαγεν αὐτοὺς εἰς ὄρος ἁγιάσματος αὐτοῦ, ὄρος τοῦτο, ὃ ἐκτήσατο ἡ δεξιὰ αὐτοῦ, | І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. |
|
55
|
55
|
| καὶ ἐξέβαλεν ἀπὸ προσώπου αὐτῶν ἔθνη καὶ ἐκληροδότησεν αὐτοὺς ἐν σχοινίῳ κληροδοσίας καὶ κατεσκήνωσεν ἐν τοῖς σκηνώμασιν αὐτῶν τὰς φυλὰς τοῦ ᾿Ισραήλ. | Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. |
|
56
|
56
|
| καὶ ἐπείρασαν καὶ παρεπίκραναν τὸν Θεὸν τὸν ῞Υψιστον καὶ τὰ μαρτύρια αὐτοῦ οὐκ ἐφυλάξαντο | Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. |
|
57
|
57
|
| καὶ ἀπέστρεψαν καὶ ἠθέτησαν, καθὼς καὶ οἱ πατέρες αὐτῶν, μετεστράφησαν εἰς τόξον στρεβλὸν | Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. |
|
58
|
58
|
| καὶ παρώργισαν αὐτὸν ἐν τοῖς βουνοῖς αὐτῶν, καὶ ἐν τοῖς γλυπτοῖς αὐτῶν παρεζήλωσαν αὐτόν. | Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. |
|
59
|
59
|
| ἤκουσεν ὁ Θεὸς καὶ ὑπερεῖδε καὶ ἐξουδένωσε σφόδρα τὸν ᾿Ισραήλ. | Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. |
|
60
|
60
|
| καὶ ἀπώσατο τὴν σκηνὴν Σιλώμ, σκήνωμα, ὃ κατεσκήνωσεν ἐν ἀνθρώποις. | Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. |
|
61
|
61
|
| καὶ παρέδωκεν εἰς αἰχμαλωσίαν τὴν ἰσχὺν αὐτῶν καὶ τὴν καλλονὴν αὐτῶν εἰς χεῖρα ἐχθρῶν | І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. |
|
62
|
62
|
| καὶ συνέκλεισεν ἐν ρομφαίᾳ τὸν λαὸν αὐτοῦ καὶ τὴν κληρονομίαν αὐτοῦ ὑπερεῖδε. | Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. |
|
63
|
63
|
| τοὺς νεανίσκους αὐτῶν κατέφαγε πῦρ, καὶ αἱ παρθένοι αὐτῶν οὐκ ἐπενθήθησαν· | Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. |
|
64
|
64
|
| οἱ ἱερεῖς αὐτῶν ἐν ρομφαίᾳ ἔπεσον, καὶ αἱ χῆραι αὐτῶν οὐ κλαυθήσονται. | Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. |
|
65
|
65
|
| καὶ ἐξηγέρθη ὡς ὁ ὑπνῶν Κύριος, ὡς δυνατὸς κεκραιπαληκὼς ἐξ οἴνου, | Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. |
|
66
|
66
|
| καὶ ἐπάταξε τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ εἰς τὰ ὀπίσω, ὄνειδος αἰώνιον ἔδωκεν αὐτοῖς. | І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. |
|
67
|
67
|
| καὶ ἀπώσατο τὸ σκήνωμα ᾿Ιωσὴφ καὶ τὴν φυλὴν ᾿Εφραὶμ οὐκ ἐξελέξατο· | Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. |
|
68
|
68
|
| καὶ ἐξελέξατο τὴν φυλὴν ᾿Ιούδα, τὸ ὄρος τὸ Σιών, ὃ ἠγάπησε, | А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. |
|
69
|
69
|
| καὶ ᾠκοδόμησεν ὡς μονοκέρωτος τὸ ἁγίασμα αὐτοῦ, ἐν τῇ γῇ ἐθεμελίωσεν αὐτὴν εἰς τὸν αἰῶνα. | І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. |
|
70
|
70
|
| καὶ ἐξελέξατο Δαυΐδ τὸν δοῦλον αὐτοῦ καὶ ἀνέλαβεν αὐτὸν ἐκ τῶν ποιμνίων τῶν προβάτων, | І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. |
|
71
|
71
|
| ἐξόπισθεν τῶν λοχευομένων ἔλαβεν αὐτόν ποιμαίνειν ᾿Ιακὼβ τὸν δοῦλον αὐτοῦ καὶ ᾿Ισραὴλ τὴν κληρονομίαν αὐτοῦ | Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. |
|
72
|
72
|
| καὶ ἐποίμανεν αὐτοὺς ἐν τῇ ἀκακίᾳ τῆς καρδίας αὐτοῦ, καὶ ἐν τῇ συνέσει τῶν χειρῶν αὐτοῦ ὡδήγησεν αὐτούς. | І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. |
