1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 101
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
| Προσευχὴ τῷ πτωχῷ, ὅταν ἀκηδιάσῃ καὶ ἐναντίον Κυρίου ἐκχέῃ τὴν δέησιν αὐτοῦ. | Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. |
|
2
|
2
|
| ΚΥΡΙΕ, εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου, καὶ ἡ κραυγή μου πρὸς σὲ ἐλθέτω. | Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. |
|
3
|
3
|
| μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ θλίβωμαι, κλῖνον πρός με τὸ οὖς σου· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ ἐπικαλέσωμαί σε, ταχὺ ἐπάκουσόν μου, | Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. |
|
4
|
4
|
| ὅτι ἐξέλιπον ὡσεὶ καπνὸς αἱ ἡμέραι μου, καὶ τὰ ὀστᾶ μου ὡσεὶ φρύγιον συνεφρύγησαν. | Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. |
|
5
|
5
|
| ἐπλήγην ὡσεὶ χόρτος καὶ ἐξηράνθη ἡ καρδία μου, ὅτι ἐπελαθόμην τοῦ φαγεῖν τὸν ἄρτον μου. | Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. |
|
6
|
6
|
| ἀπὸ φωνῆς τοῦ στεναγμοῦ μου ἐκολλήθη τὸ ὀστοῦν μου τῇ σαρκί μου. | Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. |
|
7
|
7
|
| ὡμοιώθην πελεκᾶνι ἐρημικῷ, ἐγενήθην ὡσεὶ νυκτικόραξ ἐν οἰκοπέδῳ, | Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. |
|
8
|
8
|
| ἠγρύπνησα καὶ ἐγενόμην ὡς στρουθίον μονάζον ἐπὶ δώματος. | Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. |
|
9
|
9
|
| ὅλην τὴν ἡμέραν ὠνείδιζόν με οἱ ἐχθροί μου, καὶ οἱ ἐπαινοῦντές με κατ᾿ ἐμοῦ ὤμνυον. | Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. |
|
10
|
10
|
| ὅτι σποδὸν ὡσεὶ ἄρτον ἔφαγον καὶ τὸ πόμα μου μετὰ κλαυθμοῦ ἐκίρνων | Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. |
|
11
|
11
|
| ἀπὸ προσώπου τῆς ὀργῆς σου καὶ τοῦ θυμοῦ σου, ὅτι ἐπάρας κατέῤῥαξάς με. | Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. |
|
12
|
12
|
| αἱ ἡμέραι μου ὡσεὶ σκιὰ ἐκλίθησαν, κἀγὼ ὡσεὶ χόρτος ἐξηράνθην. | Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. |
|
13
|
13
|
| σὺ δέ, Κύριε, εἰς τὸν αἰῶνα μένεις, καὶ τὸ μνημόσυνόν σου εἰς γενεὰν καὶ γενεάν. | Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. |
|
14
|
14
|
| σὺ ἀναστὰς οἰκτειρήσεις τὴν Σιών, ὅτι καιρὸς τοῦ οἰκτειρῆσαι αὐτήν, ὅτι ἥκει καιρός· | Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. |
|
15
|
15
|
| ὅτι εὐδόκησαν οἱ δοῦλοί σου τοὺς λίθους αὐτῆς, καὶ τὸν χοῦν αὐτῆς οἰκτειρήσουσι. | Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. |
|
16
|
16
|
| καὶ φοβηθήσονται τὰ ἔθνη τὸ ὄνομά σου, Κύριε, καὶ πάντες οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς τὴν δόξαν σου, | І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. |
|
17
|
17
|
| ὅτι οἰκοδομήσει Κύριος τὴν Σιὼν καὶ ὀφθήσεται ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ. | Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. |
|
18
|
18
|
| ἐπέβλεψεν ἐπὶ τὴν προσευχὴν τῶν ταπεινῶν καὶ οὐκ ἐξουδένωσε τὴν δέησιν αὐτῶν. | Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. |
|
19
|
19
|
| γραφήτω αὕτη εἰς γενεὰν ἑτέραν, καὶ λαὸς ὁ κτιζόμενος αἰνέσει τὸν Κύριον. | І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. |
|
20
|
20
|
| ὅτι ἐξέκυψεν ἐξ ὕψους ἁγίου αὐτοῦ, Κύριος ἐξ οὐρανοῦ ἐπὶ τὴν γῆν ἐπέβλεψε | Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, |
|
21
|
21
|
| τοῦ ἀκοῦσαι τοῦ στεναγμοῦ τῶν πεπεδημένων, τοῦ λῦσαι τοὺς υἱοὺς τῶν τεθανατωμένων, | щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, |
|
22
|
22
|
| τοῦ ἀναγγεῖλαι ἐν Σιὼν τὸ ὄνομα Κυρίου καὶ τὴν αἴνεσιν αὐτοῦ ἐν ῾Ιερουσαλὴμ | щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, |
|
23
|
23
|
| ἐν τῷ συναχθῆναι λαοὺς ἐπὶ τὸ αὐτὸ καὶ βασιλεῖς τοῦ δουλεύειν τῷ Κυρίῳ. | коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. |
|
24
|
24
|
| ἀπεκρίθη αὐτῷ ἐν ὁδῷ ἰσχύος αὐτοῦ· τὴν ὀλιγότητα τῶν ἡμερῶν μου ἀνάγγειλόν μοι· | Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. |
|
25
|
25
|
| μὴ ἀναγάγῃς με ἐν ἡμίσει ἡμερῶν μου· ἐν γενεᾷ γενεῶν τὰ ἔτη σου. | І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. |
|
26
|
26
|
| κατ᾿ ἀρχὰς σύ, Κύριε, τὴν γῆν ἐθεμελίωσας, καὶ ἔργα τῶν χειρῶν σού εἰσιν οἱ οὐρανοί· | На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. |
|
27
|
27
|
| αὐτοὶ ἀπολοῦνται, σὺ δὲ διαμένεις, καὶ πάντες ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσονται, καὶ ὡσεὶ περιβόλαιον ἑλίξεις αὐτοὺς καὶ ἀλλαγήσονται· | Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. |
|
28
|
28
|
| σὺ δὲ ὁ αὐτὸς εἶ, καὶ τὰ ἔτη σου οὐκ ἐκλείψουσιν. | Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. |
|
29
|
29
|
| οἱ υἱοὶ τῶν δούλων σου κατασκηνώσουσι, καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα κατευθυνθήσεται. | Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». |
