1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 101
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
|
Προσευχὴ τῷ πτωχῷ, ὅταν ἀκηδιάσῃ καὶ ἐναντίον Κυρίου ἐκχέῃ τὴν δέησιν αὐτοῦ.
|
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
|
|
2
|
2
|
|
ΚΥΡΙΕ, εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου, καὶ ἡ κραυγή μου πρὸς σὲ ἐλθέτω.
|
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
|
|
3
|
3
|
|
μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ θλίβωμαι, κλῖνον πρός με τὸ οὖς σου· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ ἐπικαλέσωμαί σε, ταχὺ ἐπάκουσόν μου,
|
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
|
|
4
|
4
|
|
ὅτι ἐξέλιπον ὡσεὶ καπνὸς αἱ ἡμέραι μου, καὶ τὰ ὀστᾶ μου ὡσεὶ φρύγιον συνεφρύγησαν.
|
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
|
|
5
|
5
|
|
ἐπλήγην ὡσεὶ χόρτος καὶ ἐξηράνθη ἡ καρδία μου, ὅτι ἐπελαθόμην τοῦ φαγεῖν τὸν ἄρτον μου.
|
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
|
|
6
|
6
|
|
ἀπὸ φωνῆς τοῦ στεναγμοῦ μου ἐκολλήθη τὸ ὀστοῦν μου τῇ σαρκί μου.
|
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
|
|
7
|
7
|
|
ὡμοιώθην πελεκᾶνι ἐρημικῷ, ἐγενήθην ὡσεὶ νυκτικόραξ ἐν οἰκοπέδῳ,
|
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
|
|
8
|
8
|
|
ἠγρύπνησα καὶ ἐγενόμην ὡς στρουθίον μονάζον ἐπὶ δώματος.
|
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
|
|
9
|
9
|
|
ὅλην τὴν ἡμέραν ὠνείδιζόν με οἱ ἐχθροί μου, καὶ οἱ ἐπαινοῦντές με κατ᾿ ἐμοῦ ὤμνυον.
|
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
|
|
10
|
10
|
|
ὅτι σποδὸν ὡσεὶ ἄρτον ἔφαγον καὶ τὸ πόμα μου μετὰ κλαυθμοῦ ἐκίρνων
|
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
|
|
11
|
11
|
|
ἀπὸ προσώπου τῆς ὀργῆς σου καὶ τοῦ θυμοῦ σου, ὅτι ἐπάρας κατέῤῥαξάς με.
|
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
|
|
12
|
12
|
|
αἱ ἡμέραι μου ὡσεὶ σκιὰ ἐκλίθησαν, κἀγὼ ὡσεὶ χόρτος ἐξηράνθην.
|
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
|
|
13
|
13
|
|
σὺ δέ, Κύριε, εἰς τὸν αἰῶνα μένεις, καὶ τὸ μνημόσυνόν σου εἰς γενεὰν καὶ γενεάν.
|
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
|
|
14
|
14
|
|
σὺ ἀναστὰς οἰκτειρήσεις τὴν Σιών, ὅτι καιρὸς τοῦ οἰκτειρῆσαι αὐτήν, ὅτι ἥκει καιρός·
|
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
|
|
15
|
15
|
|
ὅτι εὐδόκησαν οἱ δοῦλοί σου τοὺς λίθους αὐτῆς, καὶ τὸν χοῦν αὐτῆς οἰκτειρήσουσι.
|
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
|
|
16
|
16
|
|
καὶ φοβηθήσονται τὰ ἔθνη τὸ ὄνομά σου, Κύριε, καὶ πάντες οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς τὴν δόξαν σου,
|
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
|
|
17
|
17
|
|
ὅτι οἰκοδομήσει Κύριος τὴν Σιὼν καὶ ὀφθήσεται ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ.
|
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
|
|
18
|
18
|
|
ἐπέβλεψεν ἐπὶ τὴν προσευχὴν τῶν ταπεινῶν καὶ οὐκ ἐξουδένωσε τὴν δέησιν αὐτῶν.
|
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
|
|
19
|
19
|
|
γραφήτω αὕτη εἰς γενεὰν ἑτέραν, καὶ λαὸς ὁ κτιζόμενος αἰνέσει τὸν Κύριον.
|
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
|
|
20
|
20
|
|
ὅτι ἐξέκυψεν ἐξ ὕψους ἁγίου αὐτοῦ, Κύριος ἐξ οὐρανοῦ ἐπὶ τὴν γῆν ἐπέβλεψε
|
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
|
|
21
|
21
|
|
τοῦ ἀκοῦσαι τοῦ στεναγμοῦ τῶν πεπεδημένων, τοῦ λῦσαι τοὺς υἱοὺς τῶν τεθανατωμένων,
|
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
|
|
22
|
22
|
|
τοῦ ἀναγγεῖλαι ἐν Σιὼν τὸ ὄνομα Κυρίου καὶ τὴν αἴνεσιν αὐτοῦ ἐν ῾Ιερουσαλὴμ
|
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
|
|
23
|
23
|
|
ἐν τῷ συναχθῆναι λαοὺς ἐπὶ τὸ αὐτὸ καὶ βασιλεῖς τοῦ δουλεύειν τῷ Κυρίῳ.
|
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
|
|
24
|
24
|
|
ἀπεκρίθη αὐτῷ ἐν ὁδῷ ἰσχύος αὐτοῦ· τὴν ὀλιγότητα τῶν ἡμερῶν μου ἀνάγγειλόν μοι·
|
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
|
|
25
|
25
|
|
μὴ ἀναγάγῃς με ἐν ἡμίσει ἡμερῶν μου· ἐν γενεᾷ γενεῶν τὰ ἔτη σου.
|
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
|
|
26
|
26
|
|
κατ᾿ ἀρχὰς σύ, Κύριε, τὴν γῆν ἐθεμελίωσας, καὶ ἔργα τῶν χειρῶν σού εἰσιν οἱ οὐρανοί·
|
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
|
|
27
|
27
|
|
αὐτοὶ ἀπολοῦνται, σὺ δὲ διαμένεις, καὶ πάντες ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσονται, καὶ ὡσεὶ περιβόλαιον ἑλίξεις αὐτοὺς καὶ ἀλλαγήσονται·
|
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
|
|
28
|
28
|
|
σὺ δὲ ὁ αὐτὸς εἶ, καὶ τὰ ἔτη σου οὐκ ἐκλείψουσιν.
|
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
|
|
29
|
29
|
|
οἱ υἱοὶ τῶν δούλων σου κατασκηνώσουσι, καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα κατευθυνθήσεται.
|
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
|
