1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 103
|
Псалом 103
|
|
1
|
0
|
|
Τῷ Δαυΐδ. ΕΥΛΟΓΕΙ, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον. Κύριε ὁ Θεός μου, ἐμεγαλύνθης σφόδρα, ἐξομολόγησιν καὶ μεγαλοπρέπειαν ἐνεδύσω
|
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
|
|
2
|
1
|
|
ἀναβαλλόμενος φῶς ὡς ἱμάτιον, ἐκτείνων τὸν οὐρανὸν ὡσεὶ δέρριν·
|
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
|
|
3
|
2
|
|
ὁ στεγάζων ἐν ὕδασι τὰ ὑπερῷα αὐτοῦ, ὁ τιθεὶς νέφη τὴν ἐπίβασιν αὐτοῦ, ὁ περιπατῶν ἐπὶ πτερύγων ἀνέμων·
|
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
|
|
4
|
3
|
|
ὁ ποιῶν τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ πνεύματα καὶ τοὺς λειτουργοὺς αὐτοῦ πυρὸς φλόγα.
|
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
|
|
5
|
4
|
|
ὁ θεμελιῶν τὴν γῆν ἐπὶ τὴν ἀσφάλειαν αὐτῆς, οὐ κλιθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
|
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
|
|
6
|
5
|
|
ἄβυσσος ὡς ἱμάτιον τὸ περιβόλαιον αὐτοῦ, ἐπὶ τῶν ὀρέων στήσονται ὕδατα·
|
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
|
|
7
|
6
|
|
ἀπὸ ἐπιτιμήσεώς σου φεύξονται, ἀπὸ φωνῆς βροντῆς σου δειλιάσουσιν.
|
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
|
|
8
|
7
|
|
ἀναβαίνουσιν ὄρη καὶ καταβαίνουσι πεδία εἰς τὸν τόπον ὃν ἐθεμελίωσας αὐτά·
|
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
|
|
9
|
8
|
|
ὅριον ἔθου, ὃ οὐ παρελεύσονται, οὐδὲ ἐπιστρέψουσι καλύψαι τὴν γῆν.
|
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
|
|
10
|
9
|
|
ὁ ἐξαποστέλλων πηγὰς ἐν φάραγξιν, ἀνὰ μέσον τῶν ὀρέων διελεύσονται ὕδατα·
|
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
|
|
11
|
10
|
|
ποτιοῦσι πάντα τὰ θηρία τοῦ ἀγροῦ, προσδέξονται ὄναγροι εἰς δίψαν αὐτῶν·
|
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
|
|
12
|
11
|
|
ἐπ᾿ αὐτὰ τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ κατασκηνώσει, ἐκ μέσου τῶν πετρῶν δώσουσι φωνήν.
|
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
|
|
13
|
12
|
|
ποτίζων ὄρη ἐκ τῶν ὑπερῴων αὐτοῦ, ἀπὸ καρποῦ τῶν ἔργων σου χορτασθήσεται ἡ γῆ.
|
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
|
|
14
|
13
|
|
ὁ ἐξανατέλλων χόρτον τοῖς κτήνεσι καὶ χλόην τῇ δουλείᾳ τῶν ἀνθρώπων τοῦ ἐξαγαγεῖν ἄρτον ἐκ τῆς γῆς·
|
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
|
|
15
|
14
|
|
καὶ οἶνος εὐφραίνει καρδίαν ἀνθρώπου τοῦ ἱλαρῦναι πρόσωπον ἐν ἐλαίῳ, καὶ ἄρτος καρδίαν ἀνθρώπου στηρίζει.
|
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
|
|
16
|
15
|
|
χορτασθήσονται τὰ ξύλα τοῦ πεδίου, αἱ κέδροι τοῦ Λιβάνου, ἃς ἐφύτευσας.
|
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
|
|
17
|
16
|
|
ἐκεῖ στρουθία ἐννοσσεύσουσι, τοῦ ἐρωδιοῦ ἡ οἰκία ἡγεῖται αὐτῶν.
|
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
|
|
18
|
17
|
|
ὄρη τὰ ὑψηλὰ ταῖς ἐλάφοις, πέτρα καταφυγὴ τοῖς λαγωοῖς.
|
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
|
|
19
|
18
|
|
ἐποίησε σελήνην εἰς καιρούς, ὁ ἥλιος ἔγνω τὴν δύσιν αὐτοῦ.
|
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
|
|
20
|
19
|
|
ἔθου σκότος, καὶ ἐγένετο νύξ· ἐν αὐτῇ διελεύσονται πάντα τὰ θηρία τοῦ δρυμοῦ.
|
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
|
|
21
|
20
|
|
σκύμνοι ὠρυόμενοι τοῦ ἁρπάσαι καὶ ζητῆσαι παρὰ τῷ Θεῷ βρῶσιν αὐτοῖς.
|
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
|
|
22
|
21
|
|
ἀνέτειλεν ὁ ἥλιος, καὶ συνήχθησαν καὶ εἰς τὰς μάνδρας αὐτῶν κοιτασθήσονται.
|
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
|
|
23
|
22
|
|
ἐξελεύσεται ἄνθρωπος ἐπὶ τὸ ἔργον αὐτοῦ καὶ ἐπὶ τὴν ἐργασίαν αὐτοῦ ἕως ἑσπέρας.
|
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
|
|
24
|
23
|
|
ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου, Κύριε· πάντα ἐν σοφίᾳ ἐποίησας, ἐπληρώθη ἡ γῆ τῆς κτίσεώς σου.
|
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
|
|
25
|
24
|
|
αὕτη ἡ θάλασσα ἡ μεγάλη καὶ εὐρύχωρος, ἐκεῖ ἑρπετά, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός, ζῷα μικρὰ μετὰ μεγάλων·
|
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
|
|
26
|
25
|
|
ἐκεῖ πλοῖα διαπορεύονται, δράκων οὗτος, ὃν ἔπλασας ἐμπαίζειν αὐτῇ.
|
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
|
|
27
|
26
|
|
πάντα πρὸς σὲ προσδοκῶσι, δοῦναι τὴν τροφὴν αὐτῶν εἰς εὔκαιρον.
|
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
|
|
28
|
27
|
|
δόντος σου αὐτοῖς συλλέξουσιν, ἀνοίξαντός σου τὴν χεῖρα, τὰ σύμπαντα πλησθήσονται χρηστότητος.
|
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
|
|
29
|
28
|
|
ἀποστρέψαντος δέ σου τὸ πρόσωπον ταραχθήσονται· ἀντανελεῖς τὸ πνεῦμα αὐτῶν, καὶ ἐκλείψουσι καὶ εἰς τὸν χοῦν αὐτῶν ἐπιστρέψουσιν.
|
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
|
|
30
|
29
|
|
ἐξαποστελεῖς τὸ πνεῦμά σου, καὶ κτισθήσονται, καὶ ἀνακαινιεῖς τὸ πρόσωπον τῆς γῆς.
|
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
|
|
31
|
30
|
|
ἤτω ἡ δόξα Κυρίου εἰς τοὺς αἰῶνας, εὐφρανθήσεται Κύριος ἐπὶ τοῖς ἔργοις αὐτοῦ·
|
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
|
|
32
|
31
|
|
ὁ ἐπιβλέπων ἐπὶ τὴν γῆν καὶ ποιῶν αὐτὴν τρέμειν, ὁ ἁπτόμενος τῶν ὀρέων καὶ καπνίζονται.
|
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
|
|
33
|
32
|
|
ᾄσω τῷ Κυρίῳ ἐν τῇ ζωῇ μου, ψαλῶ τῷ Θεῷ μου ἕως ὑπάρχω·
|
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
|
|
34
|
33
|
|
ἡδυνθείη αὐτῷ ἡ διαλογή μου, ἐγὼ δὲ εὐφρανθήσομαι ἐπὶ τῷ Κυρίῳ.
|
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
|
|
35
|
34
|
|
ἐκλείποιεν ἁμαρτωλοὶ ἀπὸ τῆς γῆς καὶ ἄνομοι, ὥστε μὴ ὑπάρχειν αὐτούς. εὐλόγει, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον.
|
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
|
