Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 10

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 10	Chapter 10

1	1
У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там.	In the hundred and sixtieth year Alexander, the son of Antiochus surnamed Epiphanes, went up and took Ptolemais: for the people had received him, by means whereof he reigned there.
2	2
Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну.	Now when king Demetrius heard thereof, he gathered together an exceeding great host, and went forth against him to fight.
3	3
І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його,	Moreover Demetrius sent letters unto Jonathan with loving words, so as he magnified him.
4	4
бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас:	For said he, Let us first make peace with him, before he join with Alexander against us:
5	5
тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його.	else he will remember all the evils that we have done against him, and against his brethren and his people.
6	6
І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці.	Wherefore he gave him authority to gather together an host, and to provide weapons, that he might aid him in battle: he commanded also that the hostages that were in the tower should be delivered him.
7	7
Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці;	Then came Jonathan to Jerusalem, and read the letters in the audience of all the people, and of them that were in the tower:
8	8
і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо;	who were sore afraid, when they heard that the king had given him authority to gather together an host.
9	9
а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім.	Whereupon they of the tower delivered their hostages unto Jonathan, and he delivered them unto their parents.
10	10
І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто,	This done, Jonathan settled himself in Jerusalem, and began to build and repair the city.
11	11
і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так.	And he commanded the workmen to build the walls and the mount Sion round about with square stones for fortification; and they did so.
12	12
Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли:	Then the strangers, that were in the fortresses which Bacchides had built, fled away;
13	13
кожен залишив своє місце і пішов у свою землю.	insomuch as every man left his place, and went into his own country.
14	14
Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком.	Only at Bethsura certain of those that had forsaken the law and the commandments remained still: for it was their place of refuge.
15	15
І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони.	Now when king Alexander had heard what promises Demetrius had sent unto Jonathan: when also it was told him of the battles and noble acts which he and his brethren had done, and of the pains that they had endured,
16	16
Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником.	he said, Shall we find such another man? now therefore we will make him our friend and confederate.
17	17
І написав і послав йому лист у таких словах:	Upon this he wrote a letter, and sent it unto him, according to these words, saying,
18	18
«Цар Олександр братові Іонафану — радуватися.	King Alexander to his brother Jonathan sendeth greeting:
19	19
Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом.	We have heard of thee, that thou art a man of great power, and meet to be our friend.
20	20
Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами».	Wherefore now this day we ordain thee to be the high priest of thy nation, and to be called the king's friend; (and therewithal he sent him a purple robe and a crown of gold:) and require thee to take our part, and keep friendship with us.
21	21
І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї.	So in the seventh month of the hundred and sixtieth year, at the feast of the tabernacles, Jonathan put on the holy robe, and gathered together forces, and provided much armour.
22	22
І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав:	Whereof when Demetrius heard, he was very sorry, and said,
23	23
що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе?	What have we done, that Alexander hath prevented us in making amity with the Jews to strengthen himself?
24	24
Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені.	I also will write unto them words of encouragement, and promise them dignities and gifts, that I may have their aid.
25	25
І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися.	He sent unto them therefore to this effect: King Demetrius unto the people of the Jews sendeth greeting:
26	26
Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших.	Whereas ye have kept covenants with us, and continued in our friendship, not joining yourselves with our enemies, we have heard hereof, and are glad.
27	27
Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас:	Wherefore now continue ye still to be faithful unto us, and we will well recompense you for the things ye do in our behalf,
28	28
зробимо вам багато поступок і дамо вам дари.	and will grant you many immunities, and give you rewards.
29	29
Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців;	And now do I free you, and for your sake I release all the Jews, from tributes, and from the customs of salt, and from crown taxes,
30	30
і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи.	and from that which appertaineth unto me to receive for the third part of the seed, and the half of the fruit of the trees, I release it from this day forth, so that they shall not be taken of the land of Juda, nor of the three governments which are added thereunto out of the country of Samaria and Galilee, from this day forth for evermore.
31	31
І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його.	Let Jerusalem also be holy and free, with the borders thereof, both from tenths and tributes.
32	32
Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її;	And as for the tower which is at Jerusalem, I yield up my authority over it, and give it to the high priest, that he may set in it such men as he shall choose to keep it.
33	33
і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою.	Moreover I freely set at liberty every one of the Jews, that were carried captives out of the land of Juda into any part of my kingdom, and I will that all my officers remit the tributes even of their cattle.
34	34
Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві.	Furthermore I will that all the feasts, and sabbaths, and new moons, and solemn days, and the three days before the feast, and the three days after the feast, shall be all days of immunity and freedom for all the Jews in my realm.
35	35
Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі.	Also no man shall have authority to meddle with them, or to molest any of them in any matter.
36	36
І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими.	I will further, that there be enrolled among the king's forces about thirty thousand men of the Jews, unto whom pay shall be given, as belongeth to all the king's forces.
37	37
І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській.	And of them some shall be placed in the king's strong holds, of whom also some shall be set over the affairs of the kingdom, which are of trust: and I will that their overseers and governors be of themselves, and that they live after their own laws, even as the king hath commanded in the land of Judea.
38	38
І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика.	And concerning the three governments that are added to Judea from the country of Samaria, let them be joined with Judea, that they may be reckoned to be under one, nor bound to obey other authority than the high priest's.
39	39
Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища;	As for Ptolemais, and the land pertaining thereto, I give it as a free gift to the sanctuary at Jerusalem for the necessary expences of the sanctuary.
40	40
я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць.	Moreover I give every year fifteen thousand shekels of silver out of the king's accounts from the places appertaining.
41	41
І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму.	And all the overplus, which the officers paid not in as in former time, from henceforth shall be given toward the works of the temple.
42	42
Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать.	And beside this, the five thousand shekels of silver, which they took from the uses of the temple out of the accounts year by year, even those things shall be released, because they appertain to the priests that minister.
43	43
І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму.	And whosoever they be that flee unto the temple at Jerusalem, or be within the liberties thereof, being indebted unto the king, or for any other matter, let them be at liberty, and all that they have in my realm.
44	44
І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських.	For the building also and repairing of the works of the sanctuary, expences shall be given out of the king's accounts.
45	45
І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї».	Yea, and for the building of the walls of Jerusalem, and the fortifying thereof round about, expences shall be given out of the king's accounts, as also for the building of the walls in Judea.
46	46
Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх,	Now when Jonathan and the people heard these words, they gave no credit unto them, nor received them, because they remembered the great evil that he had done in Israel; for he had afflicted them very sore.
47	47
і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні.	But with Alexander they were well pleased, because he was the first that entreated of true peace with them, and they were confederate with him always.
48	48
Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія.	Then gathered king Alexander great forces, and camped over against Demetrius.
49	49
І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг,	And after the two kings had joined battle, Demetrius' host fled: but Alexander followed after him, and prevailed against them.
50	50
і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день.	And he continued the battle very sore until the sun went down: and that day was Demetrius slain.
51	51
Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами:	Afterward Alexander sent ambassadors to Ptolemee king of Egypt with a message to this effect:
52	52
«я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої.	Forasmuch as I am come again to my realm, and am set in the throne of my progenitors, and have gotten the dominion, and overthrown Demetrius, and recovered our country;
53	53
Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його.	for after I had joined battle with him, both he and his host was discomfited by us, so that we sit in the throne of his kingdom:
54	54
Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе».	now therefore let us make a league of amity together, and give me now thy daughter to wife: and I will be thy son in law, and will give both thee and her gifts according to thy dignity.
55	55
І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх.	Then Ptolemee the king gave answer, saying, Happy be the day wherein thou didst return into the land of thy fathers, and satest in the throne of their kingdom.
56	56
Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав».	And now will I do to thee, as thou hast written: meet me therefore at Ptolemais, that we may see one another; for I will marry my daughter to thee according to thy desire.
57	57
І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році.	So Ptolemee went out of Egypt with his daughter Cleopatra, and they came unto Ptolemais in the hundred threescore and second year:
58	58
Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою.	where king Alexander meeting him, he gave unto him his daughter Cleopatra, and celebrated her marriage at Ptolemais with great glory, as the manner of kings is.
59	59
Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч.	Now king Alexander had written unto Jonathan, that he should come and meet him.
60	60
І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх.	Who thereupon went honourably to Ptolemais, where he met the two kings, and gave them and their friends silver and gold, and many presents, and found favour in their sight.
61	61
І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх.	At that time certain pestilent fellows of Israel, men of a wicked life, assembled themselves against him, to accuse him: but the king would not hear them.
62	62
І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так.	Yea more than that, the king commanded to take off his garments, and clothe him in purple: and they did so.
63	63
І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою.	Also he made him sit by himself, and said unto his princes, Go with him into the midst of the city, and make proclamation, that no man complain against him of any matter, and that no man trouble him for any manner of cause.
64	64
Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися.	Now when his accusers saw that he was honoured according to the proclamation, and clothed in purple, they fled all away.
65	65
Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем.	So the king honoured him, and wrote him among his chief friends, and made him a duke, and partaker of his dominion.
66	66
І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю.	Afterward Jonathan returned to Jerusalem with peace and gladness.
67	67
Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх.	Furthermore in the hundred threescore and fifth year came Demetrius son of Demetrius out of Crete into the land of his fathers:
68	68
Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію.	whereof when king Alexander heard tell, he was right sorry, and returned into Antioch.
69	69
І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати:	Then Demetrius made Apollonius the governor of Celosyria his general, who gathered together a great host, and camped in Jamnia, and sent unto Jonathan the high priest, saying,
70	70
ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах?	Thou alone liftest up thyself against us, and I am laughed to scorn for thy sake, and reproached: and why dost thou vaunt thy power against us in the mountains?
71	71
Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст.	Now therefore, if thou trustest in thine own strength, come down to us into the plain field, and there let us try the matter together: for with me is the power of the cities.
72	72
Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй.	Ask and learn who I am, and the rest that take our part, and they shall tell thee that thy foot is not able to stand before our face; for thy fathers have been twice put to flight in their own land.
73	73
І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту.	Wherefore now thou shalt not be able to abide the horsemen and so great a power in the plain, where is neither stone nor flint, nor place to flee unto.
74	74
Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому.	So when Jonathan heard these words of Apollonius, he was moved in his mind, and choosing ten thousand men he went out of Jerusalem, where Simon his brother met him for to help him.
75	75
І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї.	And he pitched his tents against Joppe: but they shut him out of the city, because Apollonius had a garrison in Joppe.
76	76
Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією.	Then Jonathan laid siege unto it: whereupon they of the city let him in for fear: and so Jonathan won Joppe.
77	77
Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї.	Whereof when Apollonius heard, he took three thousand horsemen, with a great host of footmen, and went to Azotus as one that journeyed, and therewithal drew him forth into the plain, because he had a great number of horsemen, in whom he put his trust.
78	78
Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву.	Then Jonathan followed after him to Azotus, where the armies joined battle.
79	79
Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них;	Now Apollonius had left a thousand horsemen in ambush.
80	80
але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора,	And Jonathan knew that there was an ambushment behind him; for they had compassed in his host, and cast darts at the people, from morning till evening.
81	81
народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися.	But the people stood still, as Jonathan had commanded them: and so the enemies' horses were tired.
82	82
Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки.	Then brought Simon forth his host, and set them against the footmen, (for the horsemen were spent,) who were discomfited by him, and fled.
83	83
І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися.	The horsemen also, being scattered in the field, fled to Azotus, and went into Beth-dagon, their idol's temple, for safety.
84	84
Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем.	But Jonathan set fire on Azotus, and the cities round about it, and took their spoils; and the temple of Dagon, with them that were fled into it, he burned with fire.
85	85
І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів.	Thus there were burned and slain with the sword well nigh eight thousand men.
86	86
Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю.	And from thence Jonathan removed his host, and camped against Ascalon, where the men of the city came forth, and met him with great pomp.
87	87
І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі.	After this returned Jonathan and his host unto Jerusalem, having many spoils.
88	88
Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана	Now when king Alexander heard these things, he honoured Jonathan yet more,
89	89
і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння.	and sent him a buckle of gold, as the use is to be given to such as are of the king's blood: he gave him also Accaron with the borders thereof in possession.

← Глава 9

Глава 11 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт