Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 6

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 6	Chapter 6

1	1
Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,	About that time king Antiochus travelling through the high countries heard say, that Elymais in the country of Persia was a city greatly renowned for riches, silver, and gold;
2	2
і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.	and that there was in it a very rich temple, wherein were coverings of gold, and breastplates, and shields, which Alexander, son of Philip, the Macedonian king, who reigned first among the Grecians, had left there:
3	3
І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.	wherefore he came and sought to take the city, and to spoil it; but he was not able, because they of the city, having had warning thereof,
4	4
Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.	rose up against him in battle: so he fled, and departed thence with great heaviness, and returned to Babylon.
5	5
Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,	Moreover there came one who brought him tidings into Persia, that the armies, which went against the land of Judea, were put to flight:
6	6
що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,	and that Lysias, who went forth first with a great power, was driven away of the Jews; and that they were made strong by the armour, and power, and store of spoils, which they had gotten of the armies, whom they had destroyed:
7	7
і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.	also that they had pulled down the abomination, which he had set up upon the altar in Jerusalem, and that they had compassed about the sanctuary with high walls, as before, and his city Bethsura.
8	8
Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.	Now when the king heard these words, he was astonished and sore moved: whereupon he laid him down upon his bed, and fell sick for grief, because it had not befallen him as he looked for.
9	9
І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.	And there he continued many days: for his grief was ever more and more, and he made account that he should die.
10	10
І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.	Wherefore he called for all his friends, and said unto them, The sleep is gone from mine eyes, and my heart faileth for very care.
11	11
І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.	And I thought with myself, Into what tribulation am I come, and how great a flood of misery is it wherein now I am! for I was bountiful and beloved in my power.
12	12
Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.	But now I remember the evils that I did at Jerusalem, and that I took all the vessels of gold and silver that were therein, and sent to destroy the inhabitants of Judea without a cause.
13	13
Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.	I perceive therefore that for this cause these troubles are come upon me, and, behold, I perish through great grief in a strange land.
14	14
І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;	Then called he for Philip, one of his friends, whom he made ruler over all his realm.
15	15
і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.	And gave him the crown, and his robe, and his signet, to the end he should bring up his son Antiochus, and nourish him up for the kingdom.
16	16
І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.	So king Antiochus died there in the hundred forty and ninth year.
17	17
Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.	Now when Lysias knew that the king was dead, he set up Antiochus his son, whom he had brought up being young, to reign in his stead, and his name he called Eupator.
18	18
Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;	About this time they that were in the tower shut up the Israelites round about the sanctuary, and sought always their hurt, and the strengthening of the heathen.
19	19
тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.	Wherefore Judas, purposing to destroy them, called all the people together to besiege them.
20	20
Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.	So they came together, and besieged them in the hundred and fiftieth year, and he made mounts for shot against them, and other engines.
21	21
Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;	Howbeit certain of them that were besieged got forth, unto whom some ungodly men of Israel joined themselves:
22	22
і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?	and they went unto the king, and said, How long will it be ere thou execute judgment, and avenge our brethren?
23	23
Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;	We have been willing to serve thy father, and to do as he would have us, and to obey his commandments;
24	24
а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,	for which cause they of our nation besiege the tower, and are alienated from us: moreover as many of us as they could light on they slew, and spoiled our inheritance.
25	25
і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.	Neither have they stretched out their hand against us only, but also against all their borders.
26	26
І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.	And, behold, this day are they besieging the tower at Jerusalem, to take it: the sanctuary also and Bethsura have they fortified.
27	27
Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.	Wherefore if thou dost not prevent them quickly, they will do greater things than these, neither shalt thou be able to rule them.
28	28
Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;	Now when the king heard this, he was angry, and gathered together all his friends, and the captains of his army, and those that had charge of the horse.
29	29
прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,	There came also unto him from other kingdoms, and from isles of the sea, bands of hired soldiers.
30	30
так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.	So that the number of his army was an hundred thousand footmen, and twenty thousand horsemen, and two and thirty elephants exercised in battle.
31	31
І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.	These went through Idumea, and pitched against Bethsura, which they assaulted many days, making engines; but they of Bethsura came out, and burned them with fire, and fought valiantly.
32	32
Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.	Upon this Judas removed from the tower, and pitched in Bethzacharias, over against the king's camp.
33	33
Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.	Then the king rising very early marched fiercely with his host toward Bethzacharias, where his armies made them ready to battle, and sounded the trumpets.
34	34
Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,	And to the end they might provoke the elephants to fight, they shewed them the blood of grapes and mulberries.
35	35
і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.	Moreover they divided the beasts among the armies, and for every elephant they appointed a thousand men, armed with coats of mail, and with helmets of brass on their heads; and beside this, for every beast were ordained five hundred horsemen of the best.
36	36
Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.	These were ready at every occasion: wheresoever the beast was, and whithersoever the beast went, they went also, neither departed they from him.
37	37
Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.	And upon the beasts were there strong towers of wood, which covered every one of them, and were girt fast unto them with devices: there were also upon every one two and thirty strong men, that fought upon them, beside the Indian that ruled him.
38	38
Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.	As for the remnant of the horsemen, they set them on this side and that side at the two parts of the host, giving them signs what to do, and being harnessed all over amidst the ranks.
39	39
Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.	Now when the sun shone upon the shields of gold and brass, the mountains glistered therewith, and shined like lamps of fire.
40	40
Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.	So part of the king's army being spread upon the high mountains, and part on the valleys below, they marched on safely and in order.
41	41
І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.	Wherefore all that heard the noise of their multitude, and the marching of the company, and the rattling of the harness, were moved: for the army was very great and mighty.
42	42
І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.	Then Judas and his host drew near, and entered into battle, and there were slain of the king's army six hundred men.
43	43
Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —	Eleazar also, surnamed Savaran, perceiving that one of the beasts, armed with royal harness, was higher than all the rest, and supposing that the king was upon him,
44	44
і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;	put himself in jeopardy, to the end he might deliver his people, and get him a perpetual name:
45	45
і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;	wherefore he ran upon him courageously through the midst of the battle, slaying on the right hand and on the left, so that they were divided from him on both sides.
46	46
і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.	Which done, he crept under the elephant, and thrust him under, and slew him: whereupon the elephant fell down upon him, and there he died.
47	47
Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.	Howbeit the rest of the Jews seeing the strength of the king, and the violence of his forces, turned away from them.
48	48
Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.	Then the king's army went up to Jerusalem to meet them, and the king pitched his tents against Judea, and against mount Sion.
49	49
І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.	But with them that were in Bethsura he made peace: for they came out of the city, because they had no victuals there to endure the siege, it being a year of rest to the land.
50	50
Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.	So the king took Bethsura, and set a garrison there to keep it.
51	51
Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.	As for the sanctuary, he besieged it many days: and set there artillery with engines and instruments to cast fire and stones, and pieces to cast darts and slings.
52	52
Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;	Whereupon they also made engines against their engines, and held them battle a long season.
53	53
продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;	Yet at the last, their vessels being without victuals, (for that it was the seventh year, and they in Judea, that were delivered from the Gentiles, had eaten up the residue of the store;)
54	54
і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.	there were but a few left in the sanctuary, because the famine did so prevail against them, that they were fain to disperse themselves, every man to his own place.
55	55
Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,	At that time Lysias heard say, that Philip, whom Antiochus the king, whiles he lived, had appointed to bring up his son Antiochus, that he might be king,
56	56
повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.	was returned out of Persia and Media, and the king's host also that went with him, and that he sought to take unto him the ruling of affairs.
57	57
Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.	Wherefore he went in all haste, and said to the king and the captains of the host and the company, We decay daily, and our victuals are but small, and the place we lay siege unto is strong, and the affairs of the kingdom lie upon us:
58	58
Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,	now therefore let us be friends with these men, and make peace with them, and with all their nation;
59	59
і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.	and covenant with them, that they shall live after their laws, as they did before: for they are therefore displeased, and have done all these things, because we abolished their laws.
60	60
І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;	So the king and the princes were content: wherefore he sent unto them to make peace; and they accepted thereof.
61	61
і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.	Also the king and the princes made an oath unto them: whereupon they went out of the strong hold.
62	62
І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.	Then the king entered into mount Sion: but when he saw the strength of the place, he brake his oath that he had made, and gave commandment to pull down the wall round about.
63	63
Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.	Afterward departed he in all haste, and returned unto Antiochia, where he found Philip to be master of the city: so he fought against him, and took the city by force.

← Глава 5

Глава 7 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт