Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 12

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 12	Chapter 12

1	1
Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами,	Now when Jonathan saw that the time served him, he chose certain men, and sent them to Rome, for to confirm and renew the friendship that they had with them.
2	2
і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме.	He sent letters also to the Lacedemonians, and to other places, for the same purpose.
3	3
І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше».	So they went unto Rome, and entered into the senate, and said, Jonathan the high priest, and the people of the Jews, sent us unto you, to the end ye should renew the friendship, which ye had with them, and league, as in former time.
4	4
І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром.	Upon this the Romans gave them letters unto the governors of every place, that they should bring them into the land of Judea peaceably.
5	5
Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям:	And this is the copy of the letters which Jonathan wrote to the Lacedemonians:
6	6
«первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися.	Jonathan the high priest, and the elders of the nation, and the priests, and the other people of the Jews, unto the Lacedemonians their brethren send greeting:
7	7
Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список.	There were letters sent in times past unto Onias the high priest from Darius, who reigned then among you, to signify that ye are our brethren, as the copy here underwritten doth specify.
8	8
І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу.	At which time Onias entreated the ambassador that was sent honourably, and received the letters, wherein declaration was made of the league and friendship.
9	9
Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших,	Therefore we also, albeit we need none of these things, for that we have the holy books of scripture in our hands to comfort us,
10	10
але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас.	have nevertheless attempted to send unto you for the renewing of brotherhood and friendship, lest we should become strangers unto you altogether: for there is a long time passed since ye sent unto us.
11	11
Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів.	We therefore at all times without ceasing, both in our feasts, and other convenient days, do remember you in the sacrifices which we offer, and in our prayers, as reason is, and as it becometh us to think upon our brethren:
12	12
Ми радіємо за вашу славу;	and we are right glad of your honour.
13	13
нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі.	As for ourselves, we have had great troubles and wars on every side, forsomuch as the kings that are round about us have fought against us.
14	14
Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах,	Howbeit we would not be troublesome unto you, nor to others of our confederates and friends, in these wars:
15	15
бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені.	for we have help from heaven that succoureth us, so as we are delivered from our enemies, and our enemies are brought under foot.
16	16
Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз.	For this cause we chose Numenius the son of Antiochus, and Antipater the son of Jason, and sent them unto the Romans, to renew the amity that we had with them, and the former league.
17	17
Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства.	We commanded them also to go unto you, and to salute you, and to deliver you our letters concerning the renewing of our brotherhood.
18	18
І ви добре зробите, відповівши нам на них».	Wherefore now ye shall do well to give us an answer thereto.
19	19
Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]:	And this is the copy of the letters which Oniares sent.
20	20
«Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися.	Areus king of the Lacedemonians to Onias the high priest, greeting:
21	21
Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового.	It is found in writing, that the Lacedemonians and Jews are brethren, and that they are of the stock of Abraham:
22	22
Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш.	now therefore, since this is come to our knowledge, ye shall do well to write unto us of your prosperity.
23	23
Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те».	We do write back again to you, that your cattle and goods are our's, and our's are your's. We do command therefore our ambassadors to make report unto you on this wise.
24	24
І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього,	Now when Jonathan heard that Demetrius' princes were come to fight against him with a greater host than afore,
25	25
і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його.	he removed from Jerusalem, and met them in the land of Amathis: for he gave them no respite to enter his country.
26	26
І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч.	He sent spies also unto their tents, who came again, and told him that they were appointed to come upon them in the night season.
27	27
Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів.	Wherefore so soon as the sun was down, Jonathan commanded his men to watch, and to be in arms, that all the night long they might be ready to fight: also he sent forth centinels round about the host.
28	28
І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли.	But when the adversaries heard that Jonathan and his men were ready for battle, they feared, and trembled in their hearts, and they kindled fires in their camp.
29	29
Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні.	Howbeit Jonathan and his company knew it not till the morning: for they saw the lights burning.
30	30
І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу.	Then Jonathan pursued after them, but overtook them not: for they were gone over the river Eleutherus.
31	31
Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню.	Wherefore Jonathan turned to the Arabians, who were called Zabadeans, and smote them, and took their spoils.
32	32
Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні.	And removing thence, he came to Damascus, and so passed through all the country.
33	33
І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею,	Simon also went forth, and passed through the country unto Ascalon, and the holds there adjoining, from whence he turned aside to Joppe, and won it.
34	34
бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її.	For he had heard that they would deliver the hold unto them that took Demetrius' part: wherefore he set a garrison there to keep it.
35	35
І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї,	After this came Jonathan home again, and calling the elders of the people together, he consulted with them about building strong holds in Judea,
36	36
підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу.	and making the walls of Jerusalem higher, and raising a great mount between the tower and the city, for to separate it from the city, that so it might be alone, that men might neither sell nor buy in it.
37	37
Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу.	Upon this they came together to build up the city, forasmuch as part of the wall toward the brook on the east side was fallen down, and they repaired that which was called Caphenatha.
38	38
А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.	Simon also set up Adida in Sephela, and made it strong with gates and bars.
39	39
Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха,	Now Tryphon went about to get the kingdom of Asia, and to kill Antiochus the king, that he might set the crown upon his own head.
40	40
але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан.	Howbeit he was afraid that Jonathan would not suffer him, and that he would fight against him; wherefore he sought a way how to take Jonathan, that he might kill him. So he removed, and came to Bethsan.
41	41
І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан.	Then Jonathan went out to meet him with forty thousand men chosen for the battle, and came to Bethsan.
42	42
Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки.	Now when Tryphon saw that Jonathan came with so great a force, he durst not stretch his hand against him;
43	43
І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому.	but received him honourably, and commended him unto all his friends, and gave him gifts, and commanded his men of war to be as obedient unto him, as to himself.
44	44
Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна?	Unto Jonathan also he said, Why hast thou put all this people to so great trouble, seeing there is no war betwixt us?
45	45
Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут.	Therefore send them now home again, and choose a few men to wait on thee, and come thou with me to Ptolemais, for I will give it thee, and the rest of the strong holds and forces, and all that have any charge: as for me, I will return and depart: for this is the cause of my coming.
46	46
І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську;	So Jonathan believing him did as he bade him, and sent away his host, who went into the land of Judea.
47	47
із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним.	And with himself he retained but three thousand men, of whom he sent two thousand into Galilee, and one thousand went with him.
48	48
Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем.	Now as soon as Jonathan entered into Ptolemais, they of Ptolemais shut the gates, and took him, and all them that came with him they slew with the sword.
49	49
Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном.	Then sent Tryphon an host of footmen and horsemen into Galilee, and into the great plain, to destroy all Jonathan's company.
50	50
Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися.	But when they knew that Jonathan and they that were with him were taken and slain, they encouraged one another, and went close together, prepared to fight.
51	51
І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад.	They therefore that followed upon them, perceiving that they were ready to fight for their lives, turned back again.
52	52
А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем.	Whereupon they all came into the land of Judea peaceably, and there they bewailed Jonathan, and them that were with him, and they were sore afraid; wherefore all Israel made great lamentation.
53	53
Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.	Then all the heathen that were round about them sought to destroy them: for said they, They have no captain, nor any to help them: now therefore let us make war upon them, and take away their memorial from among men.

← Глава 11

Глава 13 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт