Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 3

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 3	Chapter 3

1	1
І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.	Then his son Judas, called Maccabeus, rose up in his stead.
2	2
І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.	And all his brethren helped him, and so did all they that held with his father, and they fought with cheerfulness the battle of Israel.
3	3
Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;	So he gat his people great honour, and put on a breastplate as a giant, and girt his warlike harness about him, and he made battles, protecting the host with his sword.
4	4
він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;	In his acts he was like a lion, and like a lion's whelp roaring for his prey.
5	5
він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.	For he pursued the wicked, and sought them out, and burnt up those that vexed his people.
6	6
І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.	Wherefore the wicked shrunk for fear of him, and all the workers of iniquity were troubled, because salvation prospered in his hand.
7	7
Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;	He grieved also many kings, and made Jacob glad with his acts, and his memorial is blessed for ever.
8	8
пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,	Moreover he went through the cities of Juda, destroying the ungodly out of them, and turning away wrath from Israel:
9	9
і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.	so that he was renowned unto the utmost part of the earth, and he received unto him such as were ready to perish.
10	10
Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.	Then Apollonius gathered the Gentiles together, and a great host out of Samaria, to fight against Israel.
11	11
Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.	Which thing when Judas perceived, he went forth to meet him, and so he smote him, and slew him: many also fell down slain, but the rest fled.
12	12
І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.	Wherefore Judas took their spoils, and Apollonius' sword also, and therewith he fought all his life long.
13	13
І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,	Now when Seron, a prince of the army of Syria, heard say that Judas had gathered unto him a multitude and company of the faithful to go out with him to war;
14	14
і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.	he said, I will get me a name and honour in the kingdom; for I will go fight with Judas and them that are with him, who despise the king's commandment.
15	15
І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.	So he made him ready to go up, and there went with him a mighty host of the ungodly to help him, and to be avenged of the children of Israel.
16	16
Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,	And when he came near to the going up of Bethhoron, Judas went forth to meet him with a small company:
17	17
які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.	who, when they saw the host coming to meet them, said unto Judas, How shall we be able, being so few, to fight against so great a multitude and so strong, seeing we are ready to faint with fasting all this day?
18	18
Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;	Unto whom Judas answered, It is no hard matter for many to be shut up in the hands of a few; and with the God of heaven it is all one, to deliver with a great multitude, or a small company;
19	19
бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.	for the victory of battle standeth not in the multitude of an host; but strength cometh from heaven.
20	20
Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;	They come against us in much pride and iniquity to destroy us, and our wives and children, and to spoil us:
21	21
а ми боремося за душі наші і закони наші.	but we fight for our lives and our laws.
22	22
Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.	Wherefore the Lord himself will overthrow them before our face: and as for you, be ye not afraid of them.
23	23
Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.	Now as soon as he had left off speaking, he leaped suddenly upon them, and so Seron and his host were overthrown before him.
24	24
І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.	And they pursued them from the going down of Bethhoron unto the plain, where were slain about eight hundred men of them; and the residue fled into the land of the Philistines.
25	25
І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.	Then began the fear of Judas and his brethren, and exceeding great dread, to fall upon the nations round about them:
26	26
Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.	insomuch as his fame came unto the king, and all nations talked of the battles of Judas.
27	27
Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;	Now when king Antiochus heard these things, he was full of indignation: wherefore he sent and gathered together all the forces of his realm, even a very strong army.
28	28
і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.	He opened also his treasure, and gave his soldiers pay for a year, commanding them to be ready whensoever he should need them.
29	29
Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.	Nevertheless, when he saw that the money of his treasures failed, and that the tributes in the country were small, because of the dissension and plague, which he had brought upon the land in taking away the laws which had been of old time;
30	30
І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.	he feared that he should not be able to bear the charges any longer, nor to have such gifts to give so liberally as he did before: for he had abounded above the kings that were before him.
31	31
Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.	Wherefore, being greatly perplexed in his mind, he determined to go into Persia, there to take the tributes of the countries, and to gather much money.
32	32
А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,	So he left Lysias, a nobleman, and one of the blood royal, to oversee the affairs of the king from the river Euphrates unto the borders of Egypt:
33	33
також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;	and to bring up his son Antiochus, until he came again.
34	34
і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,	Moreover he delivered unto him the half of his forces, and the elephants, and gave him charge of all things that he would have done, as also concerning them that dwelt in Juda and Jerusalem;
35	35
щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,	to wit, that he should send an army against them, to destroy and root out the strength of Israel, and the remnant of Jerusalem, and to take away their memorial from that place;
36	36
і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.	and that he should place strangers in all their quarters, and divide their land by lot.
37	37
Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.	So the king took the half of the forces that remained, and departed from Antioch, his royal city, the hundred forty and seventh year; and he passed the river Euphrates, and went through the high countries.
38	38
Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,	Then Lysias chose Ptolemee the son of Dorymenes, and Nicanor, and Gorgias, mighty men of the king's friends:
39	39
і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.	and with them he sent forty thousand footmen, and seven thousand horsemen, to go into the land of Juda, and to destroy it, as the king commanded.
40	40
Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.	So they went forth with all their power, and came and pitched by Emmaus in the plain country.
41	41
Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.	And the merchants of the country, hearing the fame of them, took silver and gold very much, with servants, and came into the camp to buy the children of Israel for slaves: a power also of Syria and of the land of the Philistines joined themselves unto them.
42	42
Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.	Now when Judas and his brethren saw that miseries were multiplied, and that the forces did encamp themselves in their borders; for they knew how the king had given commandment to destroy the people, and utterly abolish them;
43	43
І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.	they said one to another, Let us restore the decayed estate of our people, and let us fight for our people and the sanctuary.
44	44
І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.	Then the congregation gathered together, that they might be ready for battle, and that they might pray, and ask mercy and compassion.
45	45
Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.	Now Jerusalem was laid void as a wilderness, there was none of her children that went in or out: the sanctuary also was trodden down, and aliens kept the strong hold; the heathen had their habitation in that place; and joy was taken from Jacob, and the pipe with the harp ceased.
46	46
Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.	Wherefore the Israelites assembled themselves together, and came to Maspha, over against Jerusalem; for in Maspha was the place where they prayed aforetime in Israel.
47	47
І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,	Then they fasted that day, and put on sackcloth, and cast ashes upon their heads, and rent their clothes,
48	48
розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,	and laid open the book of the law, wherein the heathen had sought to paint the likeness of their images.
49	49
і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,	They brought also the priest's garments, and the firstfruits, and the tithes: and the Nazarites they stirred up, who had accomplished their days.
50	50
і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?	Then cried they with a loud voice toward heaven, saying, What shall we do with these, and whither shall we carry them away?
51	51
Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.	For thy sanctuary is trodden down and profaned, and thy priests are in heaviness, and brought low.
52	52
І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.	And, lo, the heathen are assembled together against us to destroy us: what things they imagine against us, thou knowest.
53	53
Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?	How shall we be able to stand against them, except thou, O God, be our help?
54	54
І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.	Then sounded they with trumpets, and cried with a loud voice.
55	55
Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.	And after this Judas ordained captains over the people, even captains over thousands, and over hundreds, and over fifties, and over tens.
56	56
І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.	But as for such as were building houses, or had betrothed wives, or were planting vineyards, or were fearful, those he commanded that they should return, every man to his own house, according to the law.
57	57
Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.	So the camp removed, and pitched upon the south side of Emmaus.
58	58
І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.	And Judas said, Arm yourselves, and be valiant men, and see that ye be in readiness against the morning, that ye may fight with these nations, that are assembled together against us to destroy us and our sanctuary:
59	59
Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.	for it is better for us to die in battle, than to behold the calamities of our people and our sanctuary.
60	60
А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!	Nevertheless, as the will of God is in heaven, so let him do.

← Глава 2

Глава 4 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт