Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 7

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 7	Chapter 7

1	1
У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем.	In the hundred and one and fiftieth year Demetrius the son of Seleucus departed from Rome, and came up with a few men unto a city of the sea coast, and reigned there.
2	2
Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього.	And as he entered into the palace of his ancestors, so it was, that his forces had taken Antiochus and Lysias, to bring them unto him.
3	3
Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх.	Wherefore, when he knew it, he said, Let me not see their faces.
4	4
Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого.	So his host slew them. Now when Demetrius was set upon the throne of his kingdom,
5	5
І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства;	there came unto him all the wicked and ungodly men of Israel, having Alcimus, who was desirous to be high priest, for their captain:
6	6
і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої.	and they accused the people to the king, saying, Judas and his brethren have slain all thy friends, and driven us out of our own land.
7	7
Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм.	Now therefore send some man whom thou trustest, and let him go and see what havock he hath made among us, and in the king's land, and let him punish them with all them that aid them.
8	8
Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві,	Then the king chose Bacchides, a friend of the king, who ruled beyond the river, and was a great man in the kingdom, and faithful to the king.
9	9
і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля.	And him he sent with that wicked Alcimus, whom he made high priest, and commanded that he should take vengeance of the children of Israel.
10	10
Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією.	So they departed, and came with a great power into the land of Juda, where they sent messengers to Judas and his brethren with peaceable words deceitfully.
11	11
Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом.	But they gave no heed to their words; for they saw that they were come with great power.
12	12
До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости.	Then did there assemble unto Alcimus and Bacchides a company of scribes, to require justice.
13	13
Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру,	Now the Assideans were the first among the children of Israel that sought peace of them:
14	14
бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас.	for said they, One that is a priest of the seed of Aaron is come with this army, and he will do us no wrong.
15	15
І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим.	So he spake unto them peaceably, and sware unto them, saying, We will procure the harm neither of you nor your friends.
16	16
І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні:	Whereupon they believed him: howbeit he took of them threescore men, and slew them in one day, according to the words which he wrote,
17	17
«тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх».	The flesh of thy saints have they cast out, and their blood have they shed round about Jerusalem, and there was none to bury them.
18	18
І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися.	Wherefore the fear and dread of them fell upon all the people, who said, There is neither truth nor righteousness in them; for they have broken the covenant and oath that they made.
19	19
Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь.	After this removed Bacchides from Jerusalem, and pitched his tents in Bezeth, where he sent and took many of the men that had forsaken him, and certain of the people also, and when he had slain them, he cast them into the great pit.
20	20
Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя.	Then committed he the country to Alcimus, and left with him a power to aid him: so Bacchides went to the king.
21	21
Алким же домагався первосвященства.	But Alcimus contended for the high priesthood.
22	22
І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі.	And unto him resorted all such as troubled the people, who, after they had gotten the land of Juda into their power, did much hurt in Israel.
23	23
І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники;	Now when Judas saw all the mischief that Alcimus and his company had done among the Israelites, even above the heathen,
24	24
і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну.	he went out into all the coasts of Judea round about, and took vengeance of them that had revolted from him, so that they durst no more go forth into the country.
25	25
Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх.	On the other side, when Alcimus saw that Judas and his company had gotten the upper hand, and knew that he was not able to abide their force, he went again to the king, and said evil things against them.
26	26
Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ.	Then the king sent Nicanor, one of his honourable princes, a man that bare deadly hate unto Israel, with commandment to destroy the people.
27	27
Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними:	So Nicanor came to Jerusalem with a great force: and sent unto Judas and his brethren deceitfully with friendly words, saying,
28	28
нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі.	Let there be no battle between me and you; I will come with a few men, that I may see you in peace.
29	29
І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду.	He came therefore to Judas, and they saluted one another peaceably. Howbeit the enemies were prepared to take away Judas by violence.
30	30
Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його.	Which thing after it was known to Judas, to wit, that he came unto him with deceit, he was sore afraid of him, and would see his face no more.
31	31
Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами.	Nicanor also, when he saw that his counsel was discovered, went out to fight against Judas beside Capharsalama:
32	32
І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове.	and there were slain of Nicanor's side about five thousand men, and the rest fled into the city of David.
33	33
Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя.	After this went Nicanor up to mount Sion, and there came out of the sanctuary certain of the priests and certain of the elders of the people, to salute him peaceably, and to shew him the burnt sacrifice that was offered for the king.
34	34
Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло,	But he mocked them, and laughed at them, and abused them shamefully, and spake proudly,
35	35
і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом.	and sware in his wrath, saying, Unless Judas and his host be now delivered into my hands, if ever I come again in safety, I will burn up this house: and with that he went out in a great rage.
36	36
А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали:	Then the priests entered in, and stood before the altar and the temple, weeping, and saying,
37	37
Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого.	Thou, O Lord, didst choose this house to be called by thy name, and to be a house of prayer and petition for thy people:
38	38
Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі.	be avenged of this man and his host, and let them fall by the sword: remember their blasphemies, and suffer them not to continue any longer.
39	39
І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське.	So Nicanor went out of Jerusalem, and pitched his tents in Bethhoron, where a host out of Syria met him.
40	40
А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав:	But Judas pitched in Adasa with three thousand men, and there he prayed, saying,
41	41
Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч.	O Lord, when they that were sent from the king of the Assyrians blasphemed, thine angel went out and smote an hundred fourscore and five thousand of them.
42	42
Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою.	Even so destroy thou this host before us this day, that the rest may know that he hath spoken blasphemously against thy sanctuary, and judge thou him according to his wickedness.
43	43
І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві.	So the thirteenth day of the month Adar the hosts joined battle: but Nicanor's host was discomfited, and he himself was first slain in the battle.
44	44
Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки.	Now when Nicanor's host saw that he was slain, they cast away their weapons, and fled.
45	45
І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами.	Then they pursued after them a day's journey, from Adasa unto Gazera, sounding an alarm after them with their trumpets.
46	46
І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них.	Whereupon they came forth out of all the towns of Judea round about, and closed them in; so that they, turning back upon them that pursued them, were all slain with the sword, and not one of them was left.
47	47
І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом.	Afterwards they took the spoils, and the prey, and smote off Nicanor's head, and his right hand, which he stretched out so proudly, and brought them away, and hanged them up toward Jerusalem.
48	48
Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів;	For this cause the people rejoiced greatly, and kept that day as a day of great gladness.
49	49
і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара.	Moreover they ordained to keep yearly this day, being the thirteenth of Adar.
50	50
І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час.	Thus the land of Juda was in rest a little while.

← Глава 6

Глава 8 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт