Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 30

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 30	Глава́ л҃

1	1
І послав Єзекія по всій землі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому.	Посла́ же є҆зекі́а ко всемꙋ̀ і҆и҃лю и҆ і҆ꙋ́дѣ, и҆ написа̀ посла̑нїѧ ко є҆фре́мꙋ и҆ манассі́и, да прїи́дꙋтъ къ до́мꙋ гдⷭ҇ню во і҆ерⷭ҇ли́мъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ.
2	2
І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць,	И҆ оу҆совѣ́това ца́рь и҆ кнѧ̑зи и҆ всѐ мно́жество во і҆ерⷭ҇ли́мѣ сотвори́ти па́схꙋ во вторы́й мцⷭ҇ъ:
3	3
бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ не зібрався в Єрусалим.	не возмого́ша бо сотвори́ти во вре́мѧ своѐ, ꙗ҆́кѡ свѧще́нницы не ѡ҆чи́стишасѧ дово́лни, и҆ лю́дїе не оу҆̀ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
4	4
І сподобалося це цареві і всьому зібранню.	И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во царе́ви и҆ всемꙋ̀ мно́жествꙋ.
5	5
І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували її, як написано.	И҆ поста́виша сло́во, да про́йдетъ про́повѣдь во ве́сь і҆и҃ль ѿ вирсаве́и да́же до да́на, да прїи́дꙋтъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, мно́зи бо не сотвори́ша по писа́нїю.
6	6
І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за повелінням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських.	И҆ поидо́ша гонцы̀ съ посла́ньми ѿ царѧ̀ и҆ ѿ нача́лникѡвъ во ве́сь і҆и҃ль и҆ і҆ꙋде́ю по повелѣ́нїю царе́вꙋ, глаго́люще: сы́нове і҆и҃лєвы, ѡ҆брати́тесѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ а҆враа́млю и҆ і҆саа́ковꙋ и҆ і҆а́кѡвлю, и҆ ѡ҆брати́те спа́сшихсѧ, и҆̀же и҆збы́ша ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссꙋ́рска,
7	7
І не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите.	и҆ не бꙋ́дите ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши и҆ бра́тїѧ ва̑ша, и҆̀же ѿстꙋпи́ша ѿ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆ предадѐ и҆̀хъ въ погꙋбле́нїе, ꙗ҆́коже вы̀ ви́дите:
8	8
Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Господу Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого.	и҆ нн҃ѣ не ѡ҆жесточи́те серде́цъ ва́шихъ, ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши: дади́те сла́вꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ и҆ вни́дите во свѧти́лище є҆гѡ̀, є҆́же ѡ҆ст҃ѝ во вѣ́къ, и҆ слꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, и҆ ѿврати́тъ ѿ ва́съ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀:
9	9
Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться в землю цю, бо благий і милосердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього.	поне́же є҆гда̀ ѡ҆брати́тесѧ вы̀ ко гдⷭ҇ꙋ, бра́тїѧ ва̑ша и҆ ча̑да ва̑ша бꙋ́дꙋтъ въ щедро́тахъ пред̾ всѣ́ми плѣни́вшими и҆̀хъ, и҆ возврати́тъ въ зе́млю сїю̀, занѐ млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ не ѿврати́тъ лица̀ своегѡ̀ ѿ на́съ, а҆́ще ѡ҆брати́мсѧ къ немꙋ̀.
10	10
І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися.	И҆ бѧ́хꙋ гонцы̀ проходѧ́ще ѿ гра́да во гра́дъ, на горѣ̀ є҆фре́мли и҆ манассі́инѣ, да́же и҆ до завꙋлѡ́на: и҆ бы́ша ꙗ҆́кѡ посмѣѧва́еми и҆ порꙋга́еми.
11	11
Однак деякі з коліна Асирового, Манассіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим.	Но мꙋ́жїе ѿ а҆си́ра и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ завꙋлѡ́на оу҆стыди́шасѧ и҆ прїидо́ша въ і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ во і҆ꙋде́ю.
12	12
І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім.	И҆ бы́сть рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ да́ти и҆̀мъ се́рдце є҆ди́но прїитѝ, є҆́же сотвори́ти по повелѣ́нїю царе́вꙋ и҆ кнѧзе́й сло́во гдⷭ҇не.
13	13
І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, — зібрання дуже численне.	И҆ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ лю́дїе мно́зи, да сотворѧ́тъ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ въ мцⷭ҇ъ вторы́й, со́нмъ мно́гъ ѕѣлѡ̀.
14	14
І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон;	И҆ воста́ша, и҆ разори́ша ѻ҆лтари̑, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ всѧ̑, въ ни́хже кадѧ́хꙋ і҆́дѡлѡмъ, и҆спроверго́ша и҆ вверго́ша и҆̀хъ въ пото́къ ке́дрскїй,
15	15
і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній,	и҆ пожро́ша па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ: свѧще́нницы же и҆ леѵі́ти оу҆мили́шасѧ и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ, и҆ принесо́ша всесожжє́нїѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень:
16	16
і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів.	и҆ ста́ша въ чи́нѣ свое́мъ по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀, по за́повѣди мѡѷсе́а человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ свѧще́нницы прїе́млѧхꙋ кро́вь ѿ рꙋкꙋ̀ леѵі̑тскꙋ.
17	17
Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу.	Поне́же мно́гъ наро́дъ ѡ҆свѧще́нъ не бы́сть, леѵі́ти же бѧ́хꙋ жрꙋ́ще па́схꙋ всѧ́комꙋ, и҆́же не можа́ше ѡ҆свѧти́тисѧ гдⷭ҇ꙋ:
18	18
Багато хто з народу, більшість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулонового, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом.	поне́же бо́лшаѧ ча́сть люді́й ѿ є҆фре́ма и҆ манассі́и, и҆ і҆ссаха́ра и҆ завꙋлѡ́на ѡ҆свѧще́нна не бы́сть, но ꙗ҆до́ша па́схꙋ не по писа́нїю.
19	19
Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного!	И҆ помоли́сѧ є҆зекі́а ѡ҆ ни́хъ глаго́лѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ бл҃гі́й да оу҆млⷭ҇тивитсѧ ѡ҆ всѧ́цѣмъ се́рдцы напра́вившемсѧ є҆́же взыска́ти гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, а҆ не по ѡ҆чище́нїю ст҃ы́нь.
20	20
І почув Господь Єзекію і простив народ.	И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь є҆зекі́ю и҆ и҆зцѣлѝ лю́ди.
21	21
І звершили сини Ізраїлеві, які знаходилися в Єрусалимі, свято опрісноків за сім днів, з великою радістю; щодня левити і священики славили Господа на інструментах, зроблених для славослів’я Господа.	И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѡ҆брѣ́тшїисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ се́дмь дні́й въ весе́лїи вели́цѣ хва́лѧще гдⷭ҇а на всѧ́къ де́нь, леѵі́ти же и҆ свѧще́нницы во ѻ҆рга́ны гдⷭ҇ꙋ.
22	22
І говорив Єзекія за серцем усім левитам, які мали добре розуміння в служінні Господу. І їли святкове сім днів, приносячи жертви мирні і славлячи Господа Бога батьків своїх.	И҆ глаго́ла є҆зекі́а ко всѧ́комꙋ се́рдцꙋ леѵі́тѡвъ, и҆̀же и҆мѣ́хъ ра́зꙋмъ бла́гъ ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ сконча́ша пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ се́дмь дні́й жрꙋ́ще же́ртвꙋ спасе́нїѧ и҆ и҆сповѣ́дающесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ.
23	23
І вирішило все зібрання святкувати інші сім днів, і провели ці сім днів у веселощах,	И҆ оу҆совѣ́това ве́сь собо́ръ кꙋ́пнѡ сотвори́ти и҆́ны се́дмь дні́й (пра́здника): и҆ сотвори́ша се́дмь дні́й и҆ны́хъ въ весе́лїи.
24	24
тому що Єзекія, цар Юдейський, виставив для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби, і вельможі виставили для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося вже багато.	Поне́же є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ дадѐ нача́тки всемꙋ̀ наро́дꙋ ты́сѧщꙋ телцє́въ и҆ се́дмь ты́сѧщъ ѻ҆ве́цъ: нача̑лницы же да́ша лю́демъ телцє́въ ты́сѧщꙋ и҆ ѻ҆ве́цъ де́сѧть ты́сѧщъ, и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ свѧще́нникѡвъ мно́жество.
25	25
І веселилися всі ті, що зібралися з Юдеї, і священики і левити, і все зібрання, яке прийшло від Ізраїля, і прибульці, які прийшли з землі Ізраїльської і жили в Юдеї.	И҆ возра́довасѧ всѧ̀ це́рковь, свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ всѐ мно́жество і҆ꙋ́дино и҆ ѡ҆брѣ́тшїисѧ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ прише́лцы прише́дшїи ѿ землѝ і҆и҃левы и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ꙋде́и.
26	26
І була радість велика в Єрусалимі, тому що з днів Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, не бувало подібного до цього в Єрусалимі.	И҆ бы́сть весе́лїе ве́лїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: ꙗ҆́кѡ ѿ дні́й соломѡ́на, сы́на даві́дова царѧ̀ і҆и҃лева, не бы́сть таковы́й пра́здникъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
27	27
І встали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їх, і зійшла молитва їх у святу оселю Його на небеса.	И҆ воста́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти и҆ благослови́ша люді́й, и҆ оу҆слы́шанъ бы́сть гла́съ и҆́хъ, и҆ прїи́де моле́нїе и҆́хъ въ жили́ще ст҃о́е є҆гѡ̀ на нб҃о.

← Глава 29

Глава 31 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт