Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 6

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Глава 6	Глава́ ѕ҃

1	1
Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році,	Тогда̀ речѐ соломѡ́нъ: гдⷭ҇ь речѐ ѡ҆бита́ти во мглѣ̀,
2	2
а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування.	а҆́зъ же созда́хъ до́мъ и҆́мени твоемꙋ̀ ст҃ы́й тебѣ̀, и҆ оу҆гото́ванъ є҆́же ѡ҆бита́ти тебѣ̀ во вѣ́ки.
3	3
І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, —	И҆ ѡ҆братѝ ца́рь лицѐ своѐ и҆ благословѝ всѐ собра́нїе і҆и҃лево, и҆ всѐ собра́нїе і҆и҃лево предстоѧ́ше, и҆ речѐ:
4	4
і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив:	блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́коже гл҃а оу҆́сты̑ свои́ми ко даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, и҆ рꙋка́ми свои́ми совершѝ, гл҃ѧ:
5	5
«з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля,	ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже и҆зведо́хъ лю́ди моѧ̑ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не и҆збра́хъ гра́да ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, да сози́ждетсѧ въ не́мъ до́мъ и҆́мени моемꙋ̀ тꙋ̀, нижѐ и҆збра́хъ мꙋ́жа бы́ти вожде́мъ над̾ людьмѝ мои́ми во і҆и҃ли:
6	6
але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем».	но и҆збра́хъ і҆ерⷭ҇ли́ма, да бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ въ не́мъ, и҆ и҆збра́хъ даві́да бы́ти над̾ людьмѝ мои́ми і҆и҃лемъ:
7	7
І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого.	и҆ бы́сть на се́рдцы даві́да ѻ҆тца̀ моегѡ̀ созда́ти до́мъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева:
8	8
Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе.	и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀: поне́же бы́сть на се́рдцы твое́мъ созда́ти до́мъ и҆́мени моемꙋ̀, до́брѣ сотвори́лъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ бы́сть на се́рдцы твое́мъ,
9	9
Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму».	ѻ҆ба́че ты̀ не сози́ждеши мнѣ̀ до́мꙋ, но сы́нъ тво́й, и҆́же и҆зы́детъ и҆з̾ чре́слъ твои́хъ, то́й сози́ждетъ до́мъ и҆́мени моемꙋ̀:
10	10
І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого.	и҆ совершѝ гдⷭ҇ь сло́во сїѐ, є҆́же гл҃а, и҆ бы́хъ вмѣ́стѡ даві́да ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ сѣдо́хъ на престо́лѣ і҆и҃левѣ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь, и҆ созда́хъ до́мъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева,
11	11
І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими.	и҆ поста́вихъ въ не́мъ кївѡ́тъ, въ не́мже є҆́сть завѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же завѣща̀ і҆и҃лю.
12	12
І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, —	И҆ ста̀ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ гдⷭ҇нимъ, пред̾ всѣ́мъ мно́жествомъ і҆и҃левымъ, и҆ прострѐ рꙋцѣ̀ своѝ:
13	13
бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, —	сотворѝ бо соломѡ́нъ стоѧ́ло мѣ́дѧно и҆ поста́ви є҆го̀ посредѣ̀ двора̀ свѧти́лища, пѧ́ть лакѡ́тъ долгота̀ є҆гѡ̀ и҆ пѧ́ть лакѡ́тъ широта̀ є҆гѡ̀ и҆ трѝ ла̑кти высота̀ є҆гѡ̀: и҆ ста̀ на не́мъ, и҆ падѐ на кѡлѣ́на своѧ̑ пред̾ всѣ́мъ мно́жествомъ і҆и҃левымъ, и҆ прострѐ рꙋ́ки своѧ̑ на не́бо и҆ речѐ:
14	14
і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм:	гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, нѣ́сть подо́бенъ тебѣ̀ бг҃ъ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, сохранѧ́ѧй завѣ́тъ и҆ млⷭ҇ть съ рабы̑ твои́ми, и҆̀же хо́дѧтъ пред̾ тобо́ю всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ,
15	15
Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю.	ꙗ҆̀же сохрани́лъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, є҆ли̑ка ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ оу҆́сты̑ твои́ми и҆ рꙋка́ми твои́ми соверши́лъ є҆сѝ, ꙗ҆́коже де́нь се́й:
16	16
І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною.	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, сохранѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, ꙗ҆̀же ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ оу҆́сты̑ твои́ми и҆ и҆спо́лнилъ є҆сѝ ꙗ҆́коже въ де́нь се́й, гл҃ѧ: не ѡ҆скꙋдѣ́етъ тебѣ̀ мꙋ́жъ ѿ лица̀ моегѡ̀ сѣдѧ́й на престо́лѣ і҆и҃левѣ, то́кмѡ а҆́ще сохранѧ́тъ сы́нове твоѝ пꙋти̑ моѧ̑ ходи́ти въ зако́нѣ мое́мъ, ꙗ҆́коже ходи́лъ є҆сѝ предо мно́ю:
17	17
І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду.	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, да оу҆крѣпи́тсѧ сло́во твоѐ, є҆́же гл҃алъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ:
18	18
Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я.	оу҆̀бо и҆́стиннѡ ли бг҃ъ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ съ человѣ̑ки на землѝ; а҆́ще нб҃о и҆ нб҃о нб҃сѐ не довлѣ́ютъ тѝ, и҆ кольмѝ па́че до́мъ се́й, є҆го́же созда́хъ;
19	19
Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою.	и҆ при́зри на моле́нїе раба̀ твоегѡ̀ и҆ на моли́твꙋ мою̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, є҆́же оу҆слы́шати моли̑твы моѧ̑ и҆ моле́нїе, и҆́мже ра́бъ тво́й мо́литсѧ пред̾ тобо́ю дне́сь,
20	20
Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому.	є҆́же бы́ти ѻ҆чесє́мъ твои̑мъ ѿвє́рстымъ на до́мъ се́й де́нь и҆ но́щь, на мѣ́сто сїѐ, ѡ҆ не́мже гл҃алъ є҆сѝ, да призове́тсѧ и҆́мѧ твоѐ та́мѡ, є҆́же оу҆слы́шати моли́твꙋ, є҆́юже ра́бъ тво́й мо́литсѧ на мѣ́стѣ се́мъ:
21	21
Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй!	и҆ послꙋ́шати мольбꙋ̀ раба̀ твоегѡ̀ и҆ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, є҆ли̑ка а҆́ще помо́лѧтсѧ на мѣ́стѣ се́мъ и҆ ты̀ оу҆слы́шиши на мѣ́стѣ жили́ща твоегѡ̀ съ нб҃сѐ, и҆ оу҆слы́шиши, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́деши:
22	22
Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому,	а҆́ще согрѣши́тъ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ и҆ прїи́метъ на него̀ клѧ́твꙋ є҆́же клѧ́сти є҆го̀, и҆ прїи́детъ и҆ проклене́тъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ въ домꙋ̀ се́мъ,
23	23
тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.	и҆ ты̀ оу҆слы́ши ѿ нб҃сѐ и҆ сꙋдѝ рабѡ́мъ твои̑мъ, є҆́же возда́ти беззако́нномꙋ, и҆ возда́ти пꙋти̑ є҆гѡ̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆правди́ти првⷣнаго, воздаѧ̀ є҆мꙋ̀ по пра́вдѣ є҆гѡ̀:
24	24
Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,	и҆ а҆́ще ѡ҆долѣ́ни бꙋ́дꙋтъ лю́дїе твоѝ і҆и҃ль ѿ вра̑гъ, а҆́ще согрѣша́тъ тебѣ̀ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ, и҆ и҆сповѣ́дѧтсѧ и҆́мени твоемꙋ̀, и҆ помо́лѧтсѧ пред̾ тобо́ю въ хра́мѣ се́мъ,
25	25
тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім.	и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди грѣхѡ́мъ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ и҆ возвратѝ и҆̀хъ въ зе́млю, ю҆́же да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ:
26	26
Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх,	є҆гда̀ заключи́ши не́бо, и҆ не бꙋ́детъ дождѧ̀, ꙗ҆́кѡ согрѣша́тъ тебѣ̀, и҆ помо́лѧтсѧ на мѣ́стѣ се́мъ, и҆ восхва́лѧтъ и҆́мѧ твоѐ, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ грѣ̑хъ свои́хъ, є҆гда̀ смири́ши и҆̀хъ,
27	27
тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.	и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди грѣхѡ́мъ рабѡ́въ и҆ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́ши и҆̀мъ пꙋ́ть бл҃гъ, по немꙋ́же по́йдꙋтъ, и҆ да́ждь до́ждь на зе́млю твою̀, ю҆́же да́лъ є҆сѝ лю́демъ твои̑мъ въ наслѣ́дїе:
28	28
Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба,	гла́дъ а҆́ще бꙋ́детъ на землѝ, гꙋби́телство а҆́ще бꙋ́детъ, воздꙋ́ха растлѣ́нїе и҆ і҆́ктеръ, прꙋ́зи и҆ гꙋ́сєницы а҆́ще бꙋ́дꙋтъ, и҆ а҆́ще ѡ҆скорби́тъ и҆̀хъ вра́гъ пред̾ гра́дами и҆́хъ, всѧ́кою ꙗ҆́звою и҆ всѧ́кою болѣ́знїю,
29	29
усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього,	и҆ всѧ́ка моли́тва, и҆ всѧ́ко моле́нїе, є҆́же а҆́ще бꙋ́детъ всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ твои̑мъ і҆и҃лю, а҆́ще позна́етъ человѣ́къ ꙗ҆́звꙋ свою̀ и҆ грѣ́хъ сво́й и҆ простре́тъ рꙋ́цѣ своѝ въ домꙋ̀ се́мъ,
30	30
Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, —	и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀, и҆ ѡ҆чтⷭ҇и, и҆ да́ждь коемꙋ́ждо по пꙋтє́мъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже вѣ́си по се́рдцꙋ є҆гѡ̀, ты̀ бо є҆ди́нъ вѣ́си сердца̀ сынѡ́въ человѣ́ческихъ,
31	31
щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.	ꙗ҆́кѡ да боѧ́тсѧ тебє̀, є҆́же ходи́ти бо всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же живꙋ́тъ на лицы̀ землѝ ю҆́же да́лъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ:
32	32
Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього,	и҆ всѧ́къ чꙋжді́и, и҆́же нѣ́сть ѿ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ прїи́детъ ѿ землѝ да́льнїѧ ра́ди и҆́мене твоегѡ̀ вели́кагѡ и҆ ра́ди рꙋкѝ твоеѧ̀ си́льныѧ и҆ мы́шцы твоеѧ̀ высо́кїѧ, и҆ прїи́детъ и҆ помо́литсѧ на мѣ́стѣ се́мъ,
33	33
Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я.	и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀, и҆ сотвори́ши по всемꙋ̀, є҆ли́кѡ призове́тъ тѧ̀ чꙋжді́й, да оу҆вѣ́дѧтъ всѝ лю́дїе землѝ и҆́мѧ твоѐ и҆ оу҆боѧ́тсѧ тебє̀, ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ і҆и҃ль, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ при́звано є҆́сть на до́мъ се́й, є҆го́же созда́хъ:
34	34
Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму,	а҆́ще же и҆зы́дꙋтъ лю́дїе твоѝ на бра́нь проти́вꙋ сꙋпоста̑тъ свои́хъ по пꙋтѝ, и҆́мже по́слеши и҆̀хъ, и҆ помо́лѧтсѧ тебѣ̀ по пꙋтѝ гра́да сегѡ̀, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀, и҆ до́мꙋ, є҆го́же созда́хъ и҆́мени твоемꙋ̀,
35	35
тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них.	да оу҆слы́шиши съ нб҃сѐ моли́твꙋ и҆́хъ и҆ моле́нїе и҆́хъ, и҆ сотвори́ши ѡ҆правда́нїе и҆́хъ:
36	36
Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку,	занѐ согрѣша́тъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть человѣ́къ, и҆́же не согрѣши́тъ, и҆ порази́ши и҆̀хъ, и҆ преда́си и҆̀хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ и҆́хъ, и҆ плѣнѧ́тъ и҆̀хъ плѣнѧ́ющїи въ зе́млю врагѡ́въ, въ зе́млю да́льнюю и҆лѝ бли́жнюю,
37	37
і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні,	и҆ ѡ҆братѧ́тъ се́рдце своѐ въ землѝ и҆́хъ, въ ню́же плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ та́мѡ ѡ҆братѧ́тсѧ, и҆ помо́лѧтсѧ тебѣ̀ въ плѣне́нїи свое́мъ, глаго́люще: согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ,
38	38
і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, —	и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ къ тебѣ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю въ землѝ плѣни́вшихъ ѧ҆̀, и҆дѣ́же плѣни́ша и҆̀хъ, и҆ помо́лѧтсѧ пꙋте́мъ землѝ своеѧ̀, ю҆́же да́лъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ гра́да, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ, и҆ до́мꙋ, є҆го́же созда́хъ и҆́мени твоемꙋ̀:
39	39
тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою.	да оу҆слы́шиши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀ моли́твꙋ и҆́хъ и҆ моле́нїе и҆́хъ, и҆ сотвори́ши сꙋ́дъ, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди лю́демъ твои̑мъ согрѣши́вшымъ тѝ:
40	40
Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому.	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, да бꙋ́дꙋтъ ѿвє́рстѣ ѻ҆́чи твоѝ, и҆ оу҆́ши твоѝ внѧ̑тнѣ къ моле́нїю мѣ́ста сегѡ̀:
41	41
І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами.	и҆ нн҃ѣ воста́ни, гдⷭ҇и бж҃е, въ поко́й тво́й, ты̀ и҆ кївѡ́тъ крѣ́пости твоеѧ̀: свѧще́нницы твоѝ, гдⷭ҇и бж҃е, да ѡ҆блекꙋ́тсѧ во спⷭ҇нїе, и҆ прпⷣбнїи твоѝ возвеселѧ́тсѧ во бл҃ги́хъ:
42	42
Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого.	гдⷭ҇и бж҃е, да не ѿврати́ши лица̀ хрїста̀ твоегѡ̀, помѧнѝ щедрѡ́ты даві́да раба̀ твоегѡ̀.

← Глава 5

Глава 7 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт