|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
|
І було після того: в Авессалома, сина Давидового, була сестра красива, на ім’я Фамар, і полюбив її Амнон, син Давида.
|
И бы́сть по си́хъ, и у Авессало́ма сы́на даві́дова бѣ́ сестра́ добра́ взо́ромъ зѣло́, и́мя же є́й Ѳама́рь, и возлюби́ ю́ Амно́нъ сы́нъ даві́довъ:
|
|
2
|
2
|
|
Й уболівав Амнон до того, що занедужав через Фамар, сестру свою; тому що вона була дівчина, і Амнону здавалося тяжким що-небудь зробити з нею.
|
и скорбя́ше Амно́нъ, я́ко и разболѣ́тися [єму́] сестры́ своєя́ ра́ди Ѳама́ры, зане́ дѣ́ва бя́ше сія́, и не удо́бно бѣ́ предъ очи́ма Амно́нима что́ сотвори́ти є́й.
|
|
3
|
3
|
|
Але в Амнона був друг, на ім’я Іонадав, син Самая, брата Давидового; і був Іонадав людиною дуже хитрою.
|
И бѣ́ Амно́ну дру́гъ, и́мя же єму́ Іонада́въ, сы́нъ самаа́ бра́та даві́дова, и Іонада́въ му́жъ му́дръ зѣло́.
|
|
4
|
4
|
|
І він сказав йому: від чого ти так худнеш з кожним днем, сину царя, — чи не відкриєш мені? І сказав йому Амнон: Фамар, сестру Авессалома, брата мого, люблю я.
|
И рече́ єму́ [Іонада́въ]: что́ ти, я́ко ты́ та́ко боли́ши, сы́не царе́въ, у́тро у́тро? и не возвѣща́єши ми́? И рече́ єму́ Амно́нъ: Ѳама́ру сестру́ Авессало́ма бра́та моєго́ а́зъ люблю́.
|
|
5
|
5
|
|
І сказав йому Іонадав: лягай у постіль твою, і прикинься хворим; і коли батько твій прийде відвідати тебе, скажи йому: нехай прийде Фамар, сестра моя, і підкріпить мене їжею, приготувавши страву на моїх очах, щоб я бачив, і їв з рук її.
|
И рече́ єму́ Іонада́въ: ля́зи на посте́ли твоє́й и разболи́ся, и вни́детъ оте́цъ тво́й ви́дѣти тя́, и рече́ши къ нему́: да пріи́детъ ны́нѣ Ѳама́рь сестра́ моя́, и да ми́ да́стъ я́сти, и да сотвори́тъ предъ очи́ма мои́ма снѣ́дь, да уви́жду и вкушу́ от ру́къ єя́.
|
|
6
|
6
|
|
І ліг Амнон і прикинувся хворим, і прийшов цар відвідати його; і сказав Амнон царю: нехай прийде Фамар, сестра моя, і спече на моїх очах корж, або два, і я поїм з рук її.
|
И ля́же Амно́нъ и разболѣ́ся: и вни́де ца́рь ви́дѣти єго́. И рече́ Амно́нъ къ царю́: да пріи́детъ ны́нѣ Ѳама́рь сестра́ моя́ ко мнѣ́ и да испече́тъ два́ пря́жма предъ очи́ма мои́ма, и и́мамъ я́сти от руку́ єя́.
|
|
7
|
7
|
|
І послав Давид до Фамар в дім сказати: піди в дім Амнона, брата твого, і приготуй йому страву.
|
И посла́ даві́дъ къ Ѳама́рѣ въ до́мъ, глаго́ля: иди́ ны́нѣ въ до́мъ Амно́на бра́та твоєго́ и сотвори́ єму́ снѣ́дь.
|
|
8
|
8
|
|
І пішла вона в дім брата свого Амнона; а він лежить. І взяла вона борошна і замісила, і приготувала на очах його і спекла коржі,
|
И и́де Ѳама́рь въ до́мъ Амно́на бра́та своєго́, и то́й лежа́ше. И взя́ тѣ́сто, и смѣси́, и устро́и предъ очи́ма єго́, и испече́ пря́жма:
|
|
9
|
9
|
|
і взяла сковороду і виклала перед ним; але він не хотів їсти. І сказав Амнон: нехай усі вийдуть від мене. І вийшли від нього всі люди,
|
и взя́ сковраду́ и изложи́ предъ него́, и не восхотѣ́ я́сти. И рече́ Амно́нъ: изжени́те вся́ му́жы от мене́. И изгна́ша вся́ му́жы от него́.
|
|
10
|
10
|
|
і сказав Амнон Фамар: віднеси страву у внутрішню кімнату, і я поїм з рук твоїх. І взяла Фамар коржі, що приготувала, і віднесла Амнону, братові своєму, у внутрішню кімнату.
|
И рече́ Амно́нъ къ Ѳама́рѣ: внеси́ ми снѣ́дь во вну́треннюю хра́мину, и я́мъ от руку́ твоє́ю. И взя́ Ѳама́рь пря́жма, я́же испече́, и внесе́ Амно́ну бра́ту своєму́ во вну́треннюю хра́мину,
|
|
11
|
11
|
|
І коли вона поставила перед ним, щоб він їв, то він схопив її, і сказав їй: іди, лягай зі мною, сестро моя.
|
и предста́ви єму́ да я́стъ. И я́тъ ю́, и рече́ є́й: гряди́, ля́зи со мно́ю, сестро́ моя́.
|
|
12
|
12
|
|
Але вона сказала: ні, брате мій, не знечещуй мене, тому що не робиться так в Ізраїлі; не роби цього безумства.
|
И рече́ єму́: ни́, бра́те мо́й, не обруга́й мене́, поне́же не сотвори́тся та́ко во Ізра́или, не сотвори́ безу́мія сего́:
|
|
13
|
13
|
|
І я, куди я піду з моїм нечестям? І ти, ти будеш одним із безумних в Ізраїлі. Ти поговори з царем; він не відмовить віддати мене тобі.
|
и а́зъ ка́мо скры́ю безче́стіє моє́? и ты́ бу́деши я́ко єди́нъ от безу́мныхъ во Ізра́или: и ны́нѣ глаго́ли къ царю́, да не отлучи́тъ мене́ от тебе́.
|
|
14
|
14
|
|
Але він не хотів слухати слів її, і переборов її, і зґвалтував її, і лежав з нею.
|
И не восхотѣ́ Амно́нъ послу́шати гла́са єя́, и преодолѣ́ є́й, и смири́ ю́, и преспа́ съ не́ю.
|
|
15
|
15
|
|
Потім зненавидів її Амнон величезною ненавистю, так що ненависть, якою він зненавидів її, була сильнішою за любов, яку мав до неї; і сказав Амнон: встань, іди.
|
И возненави́дѣ ю́ Амно́нъ не́навистію вели́кою зѣло́, я́ко ве́ліимъ ненавидѣ́ніємъ возненави́дѣ ю́ па́че любве́, є́юже любля́ше ю́, и рече́ є́й Амно́нъ: воста́ни и отиди́.
|
|
16
|
16
|
|
І [Фамар] сказала йому: ні, [брате]; прогнати мене — це зло більше за перше, яке ти зробив із мною. Але він не хотів слухати її.
|
И рече́ єму́ Ѳама́рь: [ни́, бра́те,] я́ко зло́ба бо́лши є́сть послѣ́дняя па́че пе́рвыя, ю́же сотвори́лъ єси́ со мно́ю, є́же отсла́ти мене́. И не восхотѣ́ Амно́нъ слы́шати гла́са єя́.
|
|
17
|
17
|
|
І покликав слугу свого, який служив йому, і сказав: прожени цю від мене геть і замкни двері за нею.
|
И призва́ о́трока своєго́, приста́вника до́му своєго́, и рече́ єму́: отсли́ ны́нѣ сію́ от мене́ во́нъ, и заключи́ две́ри вслѣ́дъ єя́.
|
|
18
|
18
|
|
На ній був різнобарвний одяг, бо такий верхній одяг носили царські дочки-дівчата. І вивів її слуга геть і замкнув за нею двері.
|
И бѣ́ ри́за на не́й испещре́на, поне́же та́ко облача́хуся дще́ри царе́вы, су́щыя дѣви́цы, во оде́жды своя́. И изведе́ ю́ во́нъ слуга́ єго́ и затвори́ две́ри вслѣ́дъ єя́.
|
|
19
|
19
|
|
І посипала Фамар попелом голову свою, і роздерла різнобарвний одяг, який мала на собі, і поклала руки свої на голову свою, і так ішла і волала.
|
И взя́ Ѳама́рь пе́пелъ, и насы́па на главу́ свою́, и оде́жду испещре́нную растерза́ на себѣ́, и возложи́ ру́цѣ свои́ на главу́ свою́, и иду́щи идя́ше и вопія́ше.
|
|
20
|
20
|
|
І сказав їй Авессалом, брат її: чи не Амнон, брат твій, був з тобою? — але тепер мовчи, сестро моя; він — брат твій; не тужи серцем твоїм про цю справу. І жила Фамар на самоті в домі Авессалома, брата свого.
|
И рече́ къ не́й Авессало́мъ бра́тъ єя́: єда́ Амно́нъ бра́тъ тво́й бы́сть съ тобо́ю? и ны́нѣ, сестро́ моя́, умолчи́, я́ко бра́тъ тво́й є́сть: не полага́й на се́рдцы твоє́мъ є́же глаго́лати сло́во сіє́. И сѣ́де Ѳама́рь вдо́вствующи въ дому́ Авессало́ма бра́та своєго́.
|
|
21
|
21
|
|
І почув цар Давид про все це, і дуже розгнівався, [але не засмутив духу Амнона, сина свого, тому що любив його, бо він був первісток його].
|
И слы́ша ца́рь даві́дъ вся́ словеса́ сія́, и разгнѣ́вася зѣло́, и не опеча́ли ду́ха Амно́на сы́на своєго́, поне́же любля́ше єго́, я́ко пе́рвенецъ бѣ́ єму́.
|
|
22
|
22
|
|
Авессалом же не говорив з Амноном ні поганого, ні доброго; бо зненавидів Авессалом Амнона за те, що він знечестив Фамар, сестру його.
|
И не глаго́ла Авессало́мъ со Амно́номъ ни о добрѣ́, ни о злѣ́, поне́же возненави́дѣ Авессало́мъ Амно́на того́ ра́ди, поне́же Ѳама́ру сестру́ єго́ обруга́лъ.
|
|
23
|
23
|
|
Через два роки було стриження овець в Авессалома у Ваал-Гацорі, що в Єфрема, і покликав Авессалом усіх синів царських.
|
И бы́сть по дву́хъ лѣ́тѣхъ дні́й, и бѣ́ша стригу́ще [о́вцы] Авессало́мовы [раби́] въ веласо́рѣ бли́зъ Єфре́ма: и призва́ Авессало́мъ вся́ сы́ны царе́вы.
|
|
24
|
24
|
|
І прийшов Авессалом до царя і сказав: ось, нині стриження овець у раба твого; нехай піде цар і слуги його з рабом твоїм.
|
И пріи́де Авессало́мъ ко царю́ и рече́: се́, ны́нѣ стригу́тъ рабу́ твоєму́, да и́детъ у́бо ца́рь и о́троцы єго́ съ рабо́мъ твои́мъ.
|
|
25
|
25
|
|
Але цар сказав Авессалому: ні, сину мій, ми не підемо всі, щоб не бути тобі за тягар. І сильно просив його Авессалом; але він не захотів іти, і благословив його.
|
И рече́ ца́рь ко Авессало́му: ни́, сы́не мо́й, да не по́йдемъ вси́ мы́, и да не отяготи́мъ тя́. И нужда́ше єго́: и не восхотѣ́ [ца́рь] ити́, и благослови́ єго́.
|
|
26
|
26
|
|
І сказав йому Авессалом: принаймні нехай піде з нами Амнон, брат мій. І сказав йому цар: навіщо йому йти з тобою?
|
И рече́ Авессало́мъ къ нему́: а́ще же ни́, поне́ да и́детъ съ на́ми Амно́нъ бра́тъ мо́й. И рече́ єму́ ца́рь: почто́ и́детъ съ тобо́ю Амно́нъ?
|
|
27
|
27
|
|
Але Авессалом ублагав його, і він відпустив з ним Амнона і всіх царських синів; [і зробив Авессалом бенкет, як цар робить бенкет].
|
И прину́ди єго́ Авессало́мъ, и отпусти́ съ ни́мъ Амно́на и вся́ сы́ны царе́вы. И сотвори́ Авессало́мъ пи́ръ, я́коже твори́тъ пи́ръ ца́рь.
|
|
28
|
28
|
|
Авессалом же наказав слугам своїм, сказавши: дивіться, як тільки розвеселиться серце Амнона від вина, і я скажу вам: «уразьте Амнона», тоді убийте його, не бійтеся; це я наказую вам, будьте сміливі й мужні.
|
И заповѣ́да Авессало́мъ отроко́мъ свои́мъ, глаго́ля: ви́дите єгда́ возблажа́єтъ се́рдце Амно́не от віна́, и реку́ ва́мъ: порази́те Амно́на, и умертви́те єго́: не убо́йтеся, я́ко не а́зъ ли є́смь повелѣва́яй ва́мъ? мужа́йтеся и бу́дите въ сы́ны си́лы.
|
|
29
|
29
|
|
І вчинили слуги Авессалома з Амноном, як наказав Авессалом. Тоді встали всі царські сини, сіли кожен на мула свого й утекли.
|
И сотвори́ша о́троцы Авессало́мли Амно́ну, я́коже заповѣ́да и́мъ Авессало́мъ. И воста́ша вси́ сы́нове царе́вы, и всѣ́де кі́йждо на мска́ своєго́, и бѣжа́ша.
|
|
30
|
30
|
|
Коли вони були ще в дорозі, дійшла чутка до Давида, що Авессалом умертвив усіх царських синів, і не залишилося жодного з них.
|
И бы́сть, су́щымъ и́мъ на пути́, и слу́хъ до́йде до даві́да, глаго́ля: изби́ Авессало́мъ вся́ сы́ны царе́вы, и не избы́сть от ни́хъ ни єди́нъ.
|
|
31
|
31
|
|
І встав цар, і роздер одяг свій, і простягнувся на землі, і всі слуги його, які стоять перед ним, роздерли одяг свій.
|
И воста́ ца́рь, и растерза́ ри́зы своя́, и ля́же на земли́, и вси́ о́троцы єго́ предстоя́щіи єму́ растерза́ша ри́зы своя́.
|
|
32
|
32
|
|
Але Іонадав, син Самая, брата Давидового, сказав: нехай не думає господар мій [цар], що всіх отроків, царських синів, умертвили; один тільки Амнон помер, тому що в Авессалома був цей задум з того дня, як Амнон знечестив сестру його;
|
И рече́ Іонада́въ, сы́нъ самаа́ бра́та даві́дова, и рече́: да не рече́тъ господи́нъ мо́й ца́рь, я́ко вся́ о́троки сы́ны царе́вы уби́, но Амно́нъ є́сть єди́нъ убіє́нъ, я́ко то́й изъ у́стъ Авессало́му не исхожда́ше, отне́лѣже обруга́ сестру́ єго́ Ѳама́ру:
|
|
33
|
33
|
|
отже, нехай господар мій, цар, не тривожиться думкою про те, начебто померли всі царські сини: помер один тільки Амнон.
|
и ны́нѣ да не полага́єтъ господи́нъ мо́й ца́рь словесе́ на се́рдцы своє́мъ, глаго́ля: вси́ сы́нове царе́вы умро́ша: я́ко Амно́нъ єди́нъ у́мре.
|
|
34
|
34
|
|
І втік Авессалом. І підняв слуга, який стояв на сторожі, очі свої, і побачив: ось, багато народу йде по дорозі на схилі гори. [І прийшов вартовий, і сповістив царю, і сказав: я бачив людей на дорозі Оронській на схилі гори.]
|
И побѣже́ Авессало́мъ. И воздви́же о́трокъ стра́жъ очеса́ своя́ и ви́дѣ: и се́, лю́діє мно́зи иду́ще путе́мъ вслѣ́дъ єго́ со страны́ го́ръ въ низхожде́ніє. И пріи́де стра́жъ и возвѣсти́ царю́ и рече́: му́жы ви́дѣхъ от пути́ оро́нска со страны́ горы́.
|
|
35
|
35
|
|
Тоді Іонадав сказав цареві: це йдуть царські сини; як говорив раб твій, так і є.
|
И рече́ Іонада́въ ко царю́: се́, сы́нове царе́вы прихо́дятъ: по словеси́ раба́ твоєго́, та́ко бы́сть.
|
|
36
|
36
|
|
І ледь тільки сказав він це, ось прийшли царські сини, і підняли крик і плакали. І сам цар і всі слуги його плакали дуже великим плачем.
|
И бы́сть єгда́ сконча́ глаго́ля, и се́, сы́нове царе́вы пріидо́ша и воздвиго́ша гла́съ сво́й и пла́каша: и са́мъ ца́рь и вси́ о́троцы єго́ пла́каша пла́чемъ вели́кимъ зѣло́.
|
|
37
|
37
|
|
Авессалом же утік і пішов до Фалмая, сина Емиуда, царя Гессурського [у землю Хамаахадську]. І плакав [цар] Давид за сином своїм в усі дні.
|
И Авессало́мъ убѣже́, и пріи́де ко Ѳо́лму сы́ну Єміу́да, царю́ гедсу́рску, въ зе́млю хамааха́дску. И пла́каше даві́дъ ца́рь о сы́нѣ своє́мъ вся́ дни́.
|
|
38
|
38
|
|
Авессалом утік і прийшов у Гессур і пробув там три роки.
|
И Авессало́мъ убѣже́, и и́де въ гедсу́ръ, и бѣ́ та́мо три́ лѣ́та.
|
|
39
|
39
|
|
І не став цар Давид переслідувати Авессалома; бо втішився після смерти Амнона.
|
И оста́ви ца́рь даві́дъ изы́ти вслѣ́дъ Авессало́ма, я́ко утѣ́шися о Амно́нѣ, я́ко у́мре.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.