|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! | |
|
2
|
|
| Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. | |
|
3
|
|
| Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; | |
|
4
|
|
| і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, | |
|
5
|
|
| і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: | |
|
6
|
|
| «Ці слова оголоси, а інші приховай». | |
|
7
|
|
| І нині тобі говорю: | |
|
8
|
|
| знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; | |
|
9
|
|
| бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. | |
|
10
|
|
| Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, | |
|
11
|
|
| оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, | |
|
12
|
|
| і залишається те, що після половини десятої частини. | |
|
13
|
|
| Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, | |
|
14
|
|
| і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. | |
|
15
|
|
| Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. | |
|
16
|
|
| Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. | |
|
17
|
|
| Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. | |
|
18
|
|
| Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи; | |
|
19
|
|
| я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? | |
|
20
|
|
| Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла; | |
|
21
|
|
| тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. | |
|
22
|
|
| Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. | |
|
23
|
|
| І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. | |
|
24
|
|
| Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко. | |
|
25
|
|
| І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. | |
|
26
|
|
| І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. | |
|
27
|
|
| Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: | |
|
28
|
|
| слухай, Ізраїлю, слова ці: | |
|
29
|
|
| батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, | |
|
30
|
|
| і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. | |
|
31
|
|
| І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. | |
|
32
|
|
| І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. | |
|
33
|
|
| І нині ви тут і брати ваші між вами. | |
|
34
|
|
| Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. | |
|
35
|
|
| Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. | |
|
36
|
|
| Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. | |
|
37
|
|
| І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. | |
|
38
|
|
| І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. | |
|
39
|
|
| Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. | |
|
40
|
|
| І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; | |
|
41
|
|
| вуста мої були відкриті і більше не закривалися. | |
|
42
|
|
| Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. | |
|
43
|
|
| Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. | |
|
44
|
|
| Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. | |
|
45
|
|
| І коли виповнилося сорок днів, | |
|
46
|
|
| Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, | |
|
47
|
|
| але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; | |
|
48
|
|
| бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив. |
