Глава 14
1
І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро!
2
Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої.
3
Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті;
4
і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів,
5
і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши:
6
«Ці слова оголоси, а інші приховай».
7
І нині тобі говорю:
8
знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму;
9
бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи.
10
Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости,
11
оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули,
12
і залишається те, що після половини десятої частини.
13
Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління,
14
і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих.
15
Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині.
16
Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть.
17
Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив.
18
Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи;
19
я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться?
20
Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла;
21
тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити.
22
Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити.
23
І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів.
24
Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко.
25
І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати.
26
І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати.
27
Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав:
28
слухай, Ізраїлю, слова ці:
29
батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти,
30
і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили.
31
І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам.
32
І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам.
33
І нині ви тут і брати ваші між вами.
34
Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість.
35
Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих.
36
Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів.
37
І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там.
38
І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе.
39
Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню.
40
І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю;
41
вуста мої були відкриті і більше не закривалися.
42
Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали.
43
Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі.
44
Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги.
45
І коли виповнилося сорок днів,
46
Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні,
47
але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу;
48
бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.
