|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, | |
|
2
|
|
| тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. | |
|
3
|
|
| Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів, | |
|
4
|
|
| тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку. | |
|
5
|
|
| Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно: | |
|
6
|
|
| так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. | |
|
7
|
|
| Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід, | |
|
8
|
|
| залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. | |
|
9
|
|
| Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. | |
|
10
|
|
| Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння, | |
|
11
|
|
| і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння, | |
|
12
|
|
| ті пізнають Мене після смерти у муках. | |
|
13
|
|
| Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. | |
|
14
|
|
| Я відповів і сказав: | |
|
15
|
|
| я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю. | |
|
16
|
|
| Він відповів мені і сказав: | |
|
17
|
|
| яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. | |
|
18
|
|
| Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. | |
|
19
|
|
| А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі. | |
|
20
|
|
| І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. | |
|
21
|
|
| Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. | |
|
22
|
|
| Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. | |
|
23
|
|
| А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них, | |
|
24
|
|
| вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, | |
|
25
|
|
| молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. | |
|
26
|
|
| І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням. | |
|
27
|
|
| Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше. | |
|
28
|
|
| І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: | |
|
29
|
|
| о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, | |
|
30
|
|
| і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова. | |
|
31
|
|
| Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно». | |
|
32
|
|
| Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій, | |
|
33
|
|
| але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. | |
|
34
|
|
| Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, | |
|
35
|
|
| у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. | |
|
36
|
|
| Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його; | |
|
37
|
|
| Але закон не загинув, і залишається у своїй силі. | |
|
38
|
|
| Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. | |
|
39
|
|
| Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: | |
|
40
|
|
| про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? | |
|
41
|
|
| Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. | |
|
42
|
|
| Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: | |
|
43
|
|
| я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років. | |
|
44
|
|
| Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, | |
|
45
|
|
| і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. | |
|
46
|
|
| Я вигодувала його з великим трудом, | |
|
47
|
|
| і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету. |
