|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри; | И# речE ко мнЁ: t начaла крyга земнaгw и3 прeжде њсновaніz и3сх0дwвъ вёка, и3 прeжде нeже бhша дhшуще собр†ніz вётрwвъ |
|
2
|
2
|
| раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю; | и3 прeжде нeже возшумёша глaси гр0мніи, и3 прeжде нeже возсіsша свётлwсти блистaній и3 прeжде нeже ўтверди1шасz њснов†ніz р†йскаz, |
|
3
|
3
|
| раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів; | и3 прeжде нeже ви1дэни бhша крaсніи цвёти и3 прeжде нeже ўкрэпи1шасz си6лы подви1жєныz, и3 прeжде нeже собрaшасz безчи1слєннаz вHинства ѓгGлскаz |
|
4
|
4
|
| раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі; | и3 прeжде нeже вознес0шасz высwты2 возд{шныz, и3 прeжде нeжели наименовaхусz мBры твeрдей и3 прeжде нeжели возгорёшасz пє1щи въ сіHнэ, |
|
5
|
5
|
| раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб: | и3 прeжде нeже и3зслBдована бhша насто‰щаz лBта и3 прeжде нeже tчужди1шасz си1хъ, и5же нн7э согрэшaютъ, начин†ніz, и3 прeжде нeже назнaменани бhша тjи, и5же вёру сокр0виществоваша: |
|
6
|
6
|
| тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого. | тогдA ѓзъ помhслихъ, и3 сотворє1на сyть чрез8 менE є3ди1наго, ґ не чрез8 и3н0го, и3 конeцъ бyдетъ мн0ю, ґ не и3нhмъ. |
|
7
|
7
|
| Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього? | И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: к0е бyдетъ раздэлeніе времeнъ; и3ли2 когдA пeрвому конeцъ, ґ друг0му начaло; |
|
8
|
8
|
| Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава. | И# речE ко мнЁ: t ґвраaма дaже до їсаaка, є3гдA рождeни сyть t негw2 їaкwвъ и3 и3сavъ, рукA їaкwвлz держaше t начaла пsту и3сavову: |
|
9
|
9
|
| Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків. | конeцъ бо вёка сегw2 и3сavъ, ґ другaгw начaло їaкwвъ: |
|
10
|
10
|
| Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене. | человёка рукA междY пzт0ю и3 рук0ю, и3н0гw не и3щи2, є4здро. |
|
11
|
11
|
| Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, | И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: q, вLко гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, |
|
12
|
12
|
| молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі. | молю1 тz, да покaжеши рабY твоемY конeцъ знaменій твои1хъ, и4хже чaсть показaлъ є3си2 мнЁ н0щи прешeдшіz. |
|
13
|
13
|
| Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму, | И# tвэщA и3 речe ми: востaни на н0ги тво‰ и3 ўслhши глaсъ и3сп0лненъ шyма: |
|
14
|
14
|
| і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається. | и3 бyдетъ ѓки колебaніе, ґ не поколeблетсz мёсто, на нeмже стои1ши: |
|
15
|
15
|
| Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі. | сегw2 рaди, є3гдA гlетъ, ты2 не ўжасaйсz, и4бо њ концы2 сл0во и3 њсновaніе земли2 разумёетсz: |
|
16
|
16
|
| А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися. | понeже њ си1хъ вeщехъ сл0во, трzсeтсz и3 колeблетсz: вёсть бо, ћкw конeцъ и4хъ и4мать и3змэни1тисz. |
|
17
|
17
|
| І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих, | И# бhсть є3гдA слhшахъ, востaхъ на н0зэ мои2 и3 слhшахъ: и3 сE, глaсъ глаг0лющь, и3 шyмъ є3гw2 ћкw шyмъ в0дъ мн0гихъ. |
|
18
|
18
|
| і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, | И# речE: сE, днjе грzдyтъ, и3 бyдетъ, внегдA приближaтисz начнY, да посэщY њбитaющихъ на земли2, |
|
19
|
19
|
| коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону. | и3 є3гдA и3скaти начнY t си1хъ, и5же непрaведнw повреди1ша непрaвдою своeю, и3 є3гдA и3сп0лнитсz смирeніе сіHне, |
|
20
|
20
|
| А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать; | и3 є3гдA назнaменаетсz вёкъ, и4же начинaетъ преходи1ти, сі‰ знaмєніz сотворю2: кни6ги разгнyтсz пред8 лицeмъ твeрди, и3 вси2 ќзрzтъ вкyпэ, |
|
21
|
21
|
| і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться; | и3 є3динолётніи младeнцы возглаг0лютъ гл†сы свои1ми, и3 чрев†тыz недозрёлыхъ родsтъ младeнцевъ, тріeхъ и3 четhрехъ мцcей, и3 поживyтъ и3 воздви1жутсz: |
|
22
|
22
|
| засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми; | и3 ѓбіе kвsтсz мэстA насBzннаz ненасBzна, и3 пHлнаz храни6лища внезaпу њбрsщутсz пр†здна: |
|
23
|
23
|
| потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться. | и3 трубA вострyбитъ съ шyмомъ, ю4же є3гдA вси2 ўслhшатъ, ѓбіе ўжaснутсz: |
|
24
|
24
|
| І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти. | и3 бyдетъ въ то2 врe м, воwружaтсz пріsтелє на пріsтелей ѓки врази2, и3 ўжaснетсz землS съ ни1ми, и3 жи6лы и3ст0чникwвъ стaнутъ и3 не стекyтъ въ часёхъ тріeхъ: |
|
25
|
25
|
| Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку. | и3 бyдетъ, всsкъ, и4же њстaвленъ бyдетъ t всёхъ си1хъ, и4миже предрек0хъ тебЁ, т0й спасeтсz и3 ќзритъ спcніе моE и3 конeцъ вёка вaшегw: |
|
26
|
26
|
| І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше. | и3 ќзрzтъ, и5же пріsти сyть лю1діе, и5же смeрти не вкуси1ша t рождeніz своегw2, и3 премэни1тсz сeрдце њбитaющихъ и3 њбрати1тсz въ чyвство и3н0е: |
|
27
|
27
|
| Бо зло знищиться, і зникне лукавство; | заглaдитбосz лукaвое, и3 погаси1тсz лeсть, |
|
28
|
28
|
| процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду. | процвэтeтъ же вёра, и3 побэди1тсz растлёніе, и3 kви1тсz и4стина, ћже без8 плодA бsше дни6 толи6ки. |
|
29
|
29
|
| Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв. | И# бhсть, є3гдA ми2 гlа, и3 сE, ти1хw смотрёхъ нaнь, пред8 ни1мже стоsхъ, |
|
30
|
30
|
| І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі. | и3 речE ко мнЁ сі‰: пріид0хъ къ тебЁ показaти врeмz бyдущіz н0щи: |
|
31
|
31
|
| Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе. | ѓще ќбw пaки пом0лишисz и3 пaки попости1шисz сeдмь днjй, пaки тебЁ возвэщY t си1хъ б0лшыz вeщы, въ дeнь въ џньже слhшахъ: |
|
32
|
32
|
| Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї. | слhшанъ бо є4сть глaсъ тв0й пред8 вhшнимъ: ви1дэ бо крёпкій и3справлeніе твоE и3 прови1дэ чистотY, ю4же t ю4ности твоеS и3мёлъ є3си2, |
|
33
|
33
|
| Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся; | и3 сегw2 рaди послa мz показaти тебЁ вс‰ вeщы сі‰ и3 рещи2 тебЁ: дерзaй и3 не б0йсz, |
|
34
|
34
|
| не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні. | и3 не тщи1сz съ пeрвыми времены2 мhслити сyєтнаz, да не поспэши1ши t послёднихъ времeнъ. |
|
35
|
35
|
| Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені. | И# бhсть по си1хъ, и3 плaкахсz пaки и3 тaкожде постsхсz сeдмь днjй, да и3сп0лню три2 седми6цы, ±же речє1ны сyть мнЁ. |
|
36
|
36
|
| У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім, | И# бhсть во nсмyю н0щь, и3 сeрдце моE смущaшесz пaки во мнЁ, и3 начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ: |
|
37
|
37
|
| бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася. | распалaшесz бо дyхъ м0й ѕэлw2, и3 душA моS ўнывaше. |
|
38
|
38
|
| І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом. | И# рек0хъ: q, гDи! гlz гlалъ є3си2 t начaла сотворeніz въ пeрвый дeнь (гlющь): да бyдетъ нeбо и3 землS, и3 твоE сл0во дёло совершeнно: |
|
39
|
39
|
| Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було. | и3 бhсть тогдA д¦ъ, и3 тмA w4крестъ ношaшесz и3 молчaніе: шyмъ глaса человёча є3щE не бЁ (сотворeнъ) t тебє2: |
|
40
|
40
|
| Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє. | тогдA гlалъ є3си2, да t сокр0вищъ твои1хъ произнесeтсz свётъ свётлый, и4мже бы kви1лосz дёло твоE. |
|
41
|
41
|
| У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу. | И# въ дeнь вторhй создaлъ є3си2 дyхъ твeрди и3 повелёлъ є3си2 є4й, да раздэли1тъ и3 раздэлeніе сотвори1тъ междY водaми, да чaсть нёкаz вhше ўстyпитъ и3 чaсть вторaz ни1зу пребывaетъ. |
|
42
|
42
|
| У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення. | И# въ трeтій дeнь повелёлъ є3си2 водaмъ собрaтисz въ седмyю чaсть земли2, шeсть же частeй њсуши1лъ и3 сохрани1лъ є3си2, є4же бы пред8 тоб0ю служи1ли насBzны t бGа и3 ўстр0єны: |
|
43
|
43
|
| Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом; | сл0во бо твоE и3зhде, и3 дёло ѓбіе творsшесz: |
|
44
|
44
|
| раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день. | и3зhде бо ѓбіе пл0дъ мн0жества безмёрнагw, и3 жел†ніz вкушeніz разли6чнаz, и3 цвёти ви1домъ непремённымъ, и3 благов0ніе њбонsніz неизслёдованнагw, и3 въ дeнь трeтій сі‰ сотворє1на сyть. |
|
45
|
45
|
| У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок, | Въ четвeртый же дeнь повелёлъ є3си2 с0лнечнэй бhти свётлости, лyнному свёту и3 ѕвёздъ расположeнію: |
|
46
|
46
|
| і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною. | и3 повелёлъ є3си2 и5мъ, да слyжатъ и3мyщему бhти создaнному человёку. |
|
47
|
47
|
| У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося. | Въ пsтый же дeнь рeклъ є3си2 седмёй чaсти, и3дёже бsше водA собранA, да произведeтъ живHтнаz и3 лет†ющаz и3 ры6бы, и3 тaкw творsшесz: |
|
48
|
48
|
| Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої. | водA нэмA и3 бездyшна, ±же б9іимъ мановeніемъ повелэвaхусz, живHтнаz творsше, да t сегw2 ди6внаz тво‰ р0дове возвэщaютъ: |
|
49
|
49
|
| Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном. | и3 тогдA сохрани1лъ є3си2 двЁ души6: и4мz є3ди1нэй назвaлъ є3си2 є3нHхъ, и3 и4мz вторёй назвaлъ є3си2 леvіаfaмъ, |
|
50
|
50
|
| І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. | и3 разлучи1лъ є3си2 | є3ди1но t другaгw: не бо2 можaше седмaz чaсть, и3дёже бsше водA собранA, вмэсти1ти и5хъ: |
|
51
|
51
|
| Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір. | и3 дaлъ є3си2 є3нHху є3ди1ну чaсть, ћже њсушенA є4сть въ трeтій дeнь, да њбитaетъ на нeй, и3дёже сyть г0ръ тhсzща: |
|
52
|
52
|
| Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. | леvіаfaму же дaлъ є3си2 седмyю чaсть м0крую и3 сохрани1лъ є3си2 ю5, да бyдетъ въ снёдь, и5мже х0щеши и3 когдA х0щеши. |
|
53
|
53
|
| У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів; | Въ шестhй же дeнь повелёлъ є3си2 земли2, да сотвори1тъ пред8 тоб0ю скоты2 и3 ѕвBри и3 гaды, |
|
54
|
54
|
| а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав. | и3 свhше си1хъ (сотвори1лъ є3си2) ґдaма, є3г0же постaвилъ є3си2 вождA и3 кнsзz над8 всёми сотворeнными, ±же сотвори1лъ є3си2, и3 t негw2 роди1мсz мы2 вси2, и5хже и3збрaлъ є3си2 лю1ди. |
|
55
|
55
|
| Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей. | Сі‰ же вс‰ рек0хъ пред8 тоб0ю, гDи, ћкw рaди нaсъ создaлъ є3си2 вёкъ: |
|
56
|
56
|
| Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини. | пр0чыz же kзhки t ґдaма рождє1ны, рeклъ є3си2 w4ныz ничт0же бhти: ћкw сли1нэ ўпод0блени сyть, и3 ћкw кaпленіе t сосyда ўпод0билъ є3си2 мн0жество и4хъ: |
|
57
|
57
|
| І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас. | и3 нн7э, гDи, сE, тjи kзhцы, и5же ни во чт0же вмэнeни сyть, начaша владёти нaми и3 пожирaти нaсъ: |
|
58
|
58
|
| Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх. | мh же лю1діе твои2, и5хже нарeклъ є3си2 пeрвенцемъ є3динор0днымъ возлю1бленнымъ твои1мъ, прeдани є3смы2 въ рyки и4хъ: |
|
59
|
59
|
| Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це? | и3 ѓще рaди нaсъ сотворeнъ бhсть вёкъ, вскyю достоsніz не њдержи1мъ съ вёкомъ; док0лэ сі‰ (бyдутъ); |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
