|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, | И# tвэща ко2 мнЁ и3 речE: мёрzщь мёри врeмz въ себЁ самёмъ: и3 бyдетъ, повнегдA ўви1диши, є3гдA прeйдетъ чaсть нёкотораz знaменій, ±же предрэчє1на сyть, |
|
2
|
2
|
| тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. | тогдA ўразумёеши, ћкw то2 сaмое є4сть врeмz, въ нeже начнeтъ вhшній посэщaти вёкъ, и4же t негw2 сотворeнъ бhсть: |
|
3
|
3
|
| Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів, | и4 є3гдA ќзритсz въ вёцэ зыбaніе мёстъ и3 людjй смущeніе, |
|
4
|
4
|
| тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку. | тогдA ўразумёеши, ћкw њ си1хъ гlаше вhшній t днjй, и5же бhша пред8 тоб0ю t начaла: |
|
5
|
5
|
| Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно: | ћкоже бо всE, є4же сотворeно є4сть въ вёцэ, начaло и4мать, тaкw и3 скончaніе, и3 скончaніе є4сть kвлeно: |
|
6
|
6
|
| так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. | тaкw и3 вhшнzгw временA нач†ла и3мёютъ kвлє1нна въ чудесёхъ и3 си1лахъ, и3 сконч†ніz въ дэsніи и3 знaменіихъ: |
|
7
|
7
|
| Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід, | и3 бyдетъ, всsкъ и4же спасeтсz и3 и4же возм0жетъ и3збэжaти дэлaми свои1ми и3 вёрою, є4юже вёровасте, |
|
8
|
8
|
| залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. | њстaнетсz t предрэчeнныхъ бёдъ и3 ќзритъ спcніе моE на земли2 моeй и3 въ предёлэхъ мои1хъ, ћкw њс™и1хъ менE t вёка: |
|
9
|
9
|
| Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. | и3 тогдA ўмилsтсz, и5же нн7э tступи1ша t путjй мои1хъ, и3 въ мучeніихъ пребyдутъ тjи, и5же tверг0ша | въ през0рствэ: |
|
10
|
10
|
| Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння, | и5же бо не познaша мS, живyще благодэ‰ніz получи1вше, |
|
11
|
11
|
| і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння, | и3 и5же возненави1дэша зак0нъ м0й, є3гдA є3щE бsху и3мёюще своб0ду и3 є3гдA є3щE бsше и5мъ tвeрсто покаsніz мёсто, не ўразумёша, но ўничижи1ша, |
|
12
|
12
|
| ті пізнають Мене після смерти у муках. | си6мъ подобaетъ по смeрти въ мучeніи познaти: |
|
13
|
13
|
| Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. | ты2 u5бо ктомY не бyди любопhтливъ, кaкw нечести1віи мyчитисz бyдутъ, но и3спытyй, кaкw прaведніи спасyтсz, и3 и4хже вёкъ, и3 рaди кот0рыхъ вёкъ, и3 когдA. |
|
14
|
14
|
| Я відповів і сказав: | И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: |
|
15
|
15
|
| я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю. | дрeвле глаг0лахъ и3 нн7э глаг0лю и3 п0слэ возглаг0лю, ћкw мн0жае сyть, и5же поги1бнутъ, нeжели и5же спасyтсz, ћкоже ўмножaютсz вHлны над8 кaплю. |
|
16
|
16
|
| Він відповів мені і сказав: | И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: |
|
17
|
17
|
| яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. | каковA ни1ва, такwвA и3 сёмена, и3 какwвы2 цвёти, такwвы2 и3 пестрwты2, и3 как0въ дёлатель, таково2 и3 дёло, как0въ земледёлецъ, таково2 и3 земледёлство, понeже врeмz бsше вёка: |
|
18
|
18
|
| Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. | и3 нн7э є3гдA бhхъ ўготовлsющь тBмъ, и5же нн7э сyть, прeжде нeже бhсть вёкъ, въ нeмже бы њбитaли: и3 никт0же проти1ву речE мнЁ: |
|
19
|
19
|
| А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі. | тогдa бо всsкъ, и3 нн7э творeцъ въ мjрэ сeмъ ўгот0ваннэмъ, и3 въ жaтвэ неwскудэвaющей, и3 въ зак0нэ неизслёдимэмъ растлёни сyть нр†вы свои1ми: |
|
20
|
20
|
| І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. | и3 разсмотри1хъ вёкъ, и3 сE, бsше бэдA рaди помышлeній, ±же въ нeмъ пріид0ша: |
|
21
|
21
|
| Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. | и3 ви1дэхъ, и3 прости1хъ є3мY ѕэлw2, и3 сохрани1хъ мнЁ ћгоду t гр0зда и3 саждeніе t колёна мн0га: |
|
22
|
22
|
| Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. | да поги1бнетъ u5бо мн0жество, є4же без8 вины2 рождeно є4сть, и3 да сохрани1тсz ћгодица моS и3 насаждeніе моE, є4же вели1кимъ труд0мъ соверши1хъ: |
|
23
|
23
|
| А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них, | тh же, ѓще и3 є3щE спyстиши сeдмь днjй и3нёхъ, но да не пости1шисz въ ни1хъ, |
|
24
|
24
|
| вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, | п0йдеши на п0ле цвётное, и3дёже д0мъ нёсть создaнъ, и3 снёси т0кмw t цвэтHвъ полевhхъ, и3 мsса да не вкyсиши, и3 вінA не піeши, но т0кмw цвёты: |
|
25
|
25
|
| молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. | моли1сz вhшнему непрестaннw, и3 пріидY и3 возгlю съ тоб0ю. |
|
26
|
26
|
| І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням. | И# и3д0хъ, ћкоже речE мнЁ, на п0ле, є4же зовeтсz ґрдafъ, и3 сэд0хъ тaмw въ цвётэхъ, и3 t трaвъ сeлныхъ kд0хъ, и3 бhсть ми2 пи1ща и4хъ въ сhтость. |
|
27
|
27
|
| Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше. | И# бhсть по седми1хъ днeхъ, и3 ѓзъ лежaхъ на сёнэ, и3 сeрдце моE пaки смущaшесz, ћкоже прeжде. |
|
28
|
28
|
| І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: | И# tверз0шасz ўстA мо‰, и3 начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ и3 рек0хъ: |
|
29
|
29
|
| о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, | q, гDи! тS нaмъ показyzй показaлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ въ пустhни непрох0днэй и3 непл0днэй, є3гдA бsху и3сходsще t є3гЂпта, |
|
30
|
30
|
| і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова. | и3 гlющь рeклъ є3си2: ты2, ї}лю, послyшай мS, и3 сёмz їaкwвле, вонми2 словесє1мъ мои6мъ: |
|
31
|
31
|
| Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно». | сe бо, ѓзъ сёю зак0нъ м0й, и3 сотвори1тъ въ вaсъ пл0дъ, и3 прослaвитесz въ нeмъ во вёкъ: |
|
32
|
32
|
| Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій, | и4бо nтцы2 вaши пріeмлюще зак0нъ не сохрани1ша и3 закHннаz мо‰ не соблюд0ша, и3 бhсть пл0дъ зак0на неродsщь: нижe бо можaше, понeже тв0й бЁ: |
|
33
|
33
|
| але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. | занE, и5же пріsша, погиб0ша не сохранsюще, є4же въ ни1хъ сёzно бhсть: |
|
34
|
34
|
| Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, | и3 сE, њбhчай є4сть, да є3гдA пріи1метъ землS сёмz, и3ли2 корaбль м0ре, и3ли2 сосyдъ нёкій пи1щу и3ли2 питіE: є3гдA бyдетъ повреждeно то2, въ нeмже сёzно є4сть, и3ли2 то2, въ нeмже постaвлено є4сть, |
|
35
|
35
|
| у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. | кyпнw и3 то2, є4же насёzно и3ли2 постaвлено є4сть, и3ли2 ±же прі‰та сyть, и3стреблsютсz, и3 воспрі‰таz ўжE не пребывaютъ пред8 нaми: нaмъ же не тaкw сотворeно бhсть: |
|
36
|
36
|
| Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його; | мh бо, и5же зак0нъ пріsли є3смы2, согрэшaюще погиб0хомъ, и3 сeрдце нaше, є4же воспріS є3го2: |
|
37
|
37
|
| Але закон не загинув, і залишається у своїй силі. | ћкw зак0нъ не поги1бе, но пребывaетъ во своeмъ трудЁ. |
|
38
|
38
|
| Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. | И# є3гдA глаг0лахъ сі‰ въ сeрдцы моeмъ, воззрёхъ nчи1ма мои1ма и3 ви1дэхъ женY въ деснёй странЁ, и3 сE, сіS рыдaше и3 плaкаше со глaсомъ вели1кимъ и3 душeю болsше ѕэлw2, и3 њдэsніе є3S раздрaно, и3 пeпелъ на главЁ є3S. |
|
39
|
39
|
| Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: | И# њстaвихъ помышлє1ніz, въ кот0рыхъ бhхъ мhслz, и3 њбрати1хсz къ нeй |
|
40
|
40
|
| про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? | и3 рек0хъ є4й: њ чeмъ плaчеши, и3 что2 боли1ши душeю; |
|
41
|
41
|
| Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. | И# речE ко мнЁ: њстaви мS, г0споди м0й, да восплaчу себE и3 приложY бwлёзни, ћкw ѕэлw2 њгорчи1хсz душeю и3 смирeна є4смь ѕэлw2. |
|
42
|
42
|
| Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: | И# рек0хъ є4й: что2 стрaждеши; рцы2 ми2. И# речE ко мнЁ: |
|
43
|
43
|
| я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років. | непл0дна бhхъ ѓзъ рабA твоS и3 не роди1хъ, и3мёющи мyжа лётъ три1десzть: |
|
44
|
44
|
| Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, | ѓзъ бо на всsкъ чaсъ и3 на всsкъ дeнь, и3 лётъ си1хъ три1десzть молю1сz вhшнему дeнь и3 н0щь: |
|
45
|
45
|
| і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. | и3 бhсть, по три1десzтихъ лётэхъ ўслhша мS бGъ рабY твою2, и3 ви1дэ смирeніе моE, и3 внsтъ скорбёнію моемY, и3 дадE мнЁ сhна: и3 ўблажи1хсz њ нeмъ ѕэлw2 ѓзъ и3 мyжъ м0й и3 вси2 грaждане мои2, и3 почти1хомъ ѕэлw2 всеси1льнаго: |
|
46
|
46
|
| Я вигодувала його з великим трудом, | и3 вскорми1хъ є3го2 съ труд0мъ вели1кимъ: |
|
47
|
47
|
| і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету. | и3 бhсть, є3гдA возрастE и3 пріи1де поsти женY, сотвори1хъ дeнь пи1рный. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
