1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! ти живеш серед дому бунтівного; у них є очі, щоб бачити, а не бачать; у них є вуха, щоб чути, а не чують; тому що вони — бунтівний дім. | сы́не человѣ́чь, посредѣ̀ непра́вдъ и҆́хъ ты̀ живе́ши, и҆̀же ѻ҆́чи и҆́мꙋтъ ви́дѣти, и҆ не ви́дѧтъ, и҆ оу҆́шы и҆́мꙋтъ є҆́же слы́шати, и҆ не слы́шатъ, занѐ до́мъ преѡгорчева́ѧй є҆́сть. |
|
3
|
3
|
| Ти ж, сину людський, приготуй собі потрібне для переселення, і серед дня переселяйся перед очима їхніми, і переселяйся з місця твого в інше місце перед очима їхніми; можливо, вони зрозуміють, хоч вони — дім бунтівний; | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, сотворѝ себѣ̀ сосꙋ́ды плѣ̑ннически, и҆ плѣне́нъ бꙋ́ди дне́мъ пред̾ ни́ми, и҆ преселе́нъ бꙋ́ди ѿ мѣ́ста твоегѡ̀ на мѣ́сто дрꙋго́е пред̾ ни́ми, ꙗ҆́кѡ да ви́дѧтъ, занѐ до́мъ прогнѣвлѧ́ѧй є҆́сть. |
|
4
|
4
|
| і речі твої винеси, як речі потрібні при переселенні, вдень, перед очима їхніми, і сам вийди ввечері перед очима їхніми, як виходять для переселення. | И҆ да и҆знесе́ши сосꙋ́ды твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́дъ плѣ́нническїй, дне́мъ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ: ты́ же и҆зы́деши въ ве́черъ пред̾ ни́ми, ꙗ҆́коже и҆схо́дитъ плѣ́нникъ. |
|
5
|
5
|
| Перед очима їхніми проламай собі отвір у стіні, і винеси через нього. | Прокопа́й себѣ̀ стѣ́нꙋ, и҆ да и҆зы́деши сквозѣ̀ ю҆̀ пред̾ ни́ми. |
|
6
|
6
|
| Перед очима їхніми візьми ношу на плече, у потемках винеси її, лице твоє закрий, щоб не бачити землі; бо Я поставив тебе знаменням дому Ізраїлевому. | На ра́менѣхъ взѧ́тъ бꙋ́деши и҆ покрове́нъ и҆зы́деши, лицѐ твоѐ покры́еши, и҆ да не ви́диши землѝ, поне́же чꙋ́до тѧ̀ да́хъ до́мꙋ і҆и҃левꙋ. |
|
7
|
7
|
| І зробив я, як повелено було мені; речі мої, як речі потрібні при переселенні, виніс удень, а ввечері проламав собі рукою отвір у стіні, у потемках виніс ношу і підняв на плече перед очима їхніми. | И҆ сотвори́хъ та́кѡ всѐ, є҆ли́ко мѝ заповѣ́да гдⷭ҇ь: и҆ сосꙋ́ды и҆знесо́хъ ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды плѣ́нничы дне́мъ, и҆ въ ве́черъ прокопа́хъ себѣ̀ стѣ́нꙋ рꙋко́ю, и҆ ѡ҆́тай и҆зыдо́хъ, и҆ на ра́мена взѧ́тъ бы́хъ пред̾ ни́ми. |
|
8
|
8
|
| І було до мене слово Господнє зранку: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не заꙋ́тра ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
9
|
9
|
| сину людський! чи не говорив тобі дім Ізраїлів, дім бунтівний: «що ти робиш?» | сы́не человѣ́чь, не рѣ́ша ли къ тебѣ̀ до́мъ і҆и҃левъ, до́мъ прогнѣвлѧ́ѧй: что́ ты твори́ши; |
|
10
|
10
|
| Скажи їм: так говорить Господь Бог: це — провіщення для того, хто начальствує в Єрусалимі, і для всього дому Ізраїлевого, який знаходиться там. | Рцы̀ къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: ко кнѧ́зю и҆ старѣ́йшинамъ і҆ерⷭ҇ли̑млимъ, и҆ всемꙋ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆̀же сꙋ́ть средѣ̀ и҆́хъ, |
|
11
|
11
|
| Скажи: я знамення для вас; що роблю я, те буде з ними, — у переселення, у полон підуть вони. | рцы̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ чꙋдеса̀ творю̀, ꙗ҆́коже сотвори́хъ, си́це и҆̀мъ бꙋ́детъ: во преселе́нїи и҆ во плѣне́нїи и҆зы́дꙋтъ. |
|
12
|
12
|
| І начальник, який серед них, у потемках підніме ношу на плече і вийде. Стіну проламають, щоб відправити його через неї; він закриє лице своє, так що не побачить очима землі цієї. | И҆ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ на ра́мена взѧ́тъ бꙋ́детъ, и҆ ѡ҆́тай и҆зы́детъ сквозѣ̀ стѣ́нꙋ, и҆ прокопа́етъ, є҆́же є҆мꙋ̀ и҆зы́ти сквозѣ̀ ю҆̀, лицѐ своѐ покры́етъ, да не ви́димь бꙋ́детъ ѻ҆чесы̀, и҆ са́мъ землѝ не оу҆́зритъ. |
|
13
|
13
|
| І розкину на нього сіть Мою, і буде впійманий у тенета Мої, і відведу його у Вавилон, у землю Халдейську, але він не побачить її, і там помре. | И҆ прострꙋ̀ мре́жꙋ мою̀ на́нь, и҆ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ во ѡ҆держа́нїи мое́мъ, и҆ введꙋ̀ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ въ зе́млю халде́йскꙋ, и҆ не оу҆́зритъ є҆ѧ̀, и҆ та́мѡ сконча́етсѧ. |
|
14
|
14
|
| А всіх, які навколо нього, споборників його й усе військо його розвію по усіх вітрах, і оголю услід їм меч. | И҆ всѧ̑, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, помо́щники є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ застꙋпа́ющыѧ є҆го̀ разсѣ́ю по всѣ̑мъ вѣ́трѡмъ, и҆ ме́чь и҆злїю̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: |
|
15
|
15
|
| І пізнають, що Я Господь, коли розсію їх по народах і розвію їх по землях. | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, и҆ є҆гда̀ разсы́плю ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́ки и҆ разсѣ́ю ѧ҆̀ по страна́мъ: |
|
16
|
16
|
| Але невелику кількість їх Я збережу від меча, голоду і моровиці, щоб вони розповіли народам, до яких підуть, про всі свої мерзоти; і пізнають, що Я Господь. | и҆ ѡ҆ста́влю ѿ ни́хъ мꙋ́жы въ число̀ ѿ меча̀ и҆ ѿ гла́да и҆ ѿ сме́рти, ꙗ҆́кѡ да повѣ́дѧтъ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ и҆́хъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може вни́дꙋтъ: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
18
|
18
|
| сину людський! хліб твій їж з трепетом, і воду твою пий із тремтінням і сумом. | сы́не человѣ́чь, хлѣ́бъ тво́й съ болѣ́знїю снѣ́си и҆ во́дꙋ твою̀ со страда́нїемъ и҆ ско́рбїю и҆спїе́ши. |
|
19
|
19
|
| І скажи народу землі: так говорить Господь Бог про жителів Єрусалима, про землю Ізраїлеву: вони хліб свій будуть їсти із сумом і воду свою будуть пити у тузі, тому що земля його буде позбавлена всього достатку свого за неправди всіх, що живуть на ній. | И҆ рече́ши къ лю́демъ землѝ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ на землѝ і҆и҃левѣ: хлѣ́бы своѧ̑ съ недоста́ткомъ снѣдѧ́тъ и҆ во́дꙋ свою̀ съ па́гꙋбою и҆спїю́тъ: ꙗ҆́кѡ да поги́бнетъ землѧ̀ со и҆сполне́нїемъ свои́мъ, въ нече́стїи бо всѝ живꙋ́щїи въ не́й. |
|
20
|
20
|
| І будуть розорені населені міста, і земля зробиться порожньою, і пізнаєте, що Я Господь. | И҆ гра́ди и҆́хъ населе́ннїи ѡ҆пꙋстѣ́ютъ, и҆ землѧ̀ и҆́хъ въ поги́бель бꙋ́детъ, и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. |
|
21
|
21
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
22
|
22
|
| сину людський! що за приказка у вас, у землі Ізраїлевій: «багато днів мине, і всяке пророче видіння зникне»? | сы́не человѣ́чь, ка́ѧ при́тча сїѧ̀ ва́мъ на землѝ і҆и҃левѣ, глаго́лющымъ: дѡ́лги дни̑, поги́бе всѧ́кое видѣ́нїе; |
|
23
|
23
|
| Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: знищу цю приказку, і не будуть уже вживати такої приказки в Ізраїлі; але скажи їм: близькі дні і сповнення всякого видіння пророчого. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿвращꙋ̀ при́тчꙋ сїю̀, и҆ пото́мъ не рекꙋ́тъ при́тчи тоѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́кѡ рече́ши къ ни̑мъ: прибли́жишасѧ дні́е и҆ сло́во всѧ́кагѡ видѣ́нїѧ. |
|
24
|
24
|
| Бо вже не залишиться марним ніяке видіння пророче, і жодне пророкування не буде неправдивим у домі Ізраїлевім. | Занѐ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ всѧ́кое видѣ́нїе ло́жное, и҆ волхвꙋ́ѧй оу҆гѡ́днаѧ средѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. |
|
25
|
25
|
| Бо Я Господь, Я говорю; і слово, яке Я говорю, сповниться, і не буде відкладене; у ваші дні, бунтівний доме, Я прорік слово, і виконаю його, — говорить Господь Бог. | Ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь возгл҃ю словеса̀ моѧ̑, возгл҃ю и҆ сотворю̀ и҆ не продолжꙋ̀ ктомꙋ̀: во дни̑ ва́шѧ, до́ме прогнѣ́ваѧй, рекꙋ̀ сло́во и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
26
|
26
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
27
|
27
|
| сину людський! ось, дім Ізраїлів говорить: «пророче видіння, яке бачив він, збудеться після багатьох днів, і він пророкує про віддалені часи». | сы́не человѣ́чь, сѐ, до́мъ і҆и҃левъ преѡгорчева́ѧй глаго́люще глаго́лютъ: видѣ́нїе, є҆́же се́й ви́дитъ, на дни̑ мнѡ́ги, и҆ на времена̀ дѡ́лга се́й прорица́етъ. |
|
28
|
28
|
| Тому скажи їм: так говорить Господь Бог: жодне зі слів Моїх уже не буде відстрочене, але слово, яке Я скажу, збудеться, — говорить Господь Бог. | Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: не продолжа́тсѧ ктомꙋ̀ всѧ̑ словеса̀ моѧ̑, ꙗ҆̀же возгл҃ю: ꙗ҆́кѡ возгл҃ю сло́во и҆ сотворю̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
