1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 34
|
Глава́ л҃д
|
|
1
|
1
|
| І було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| сину людський! виречи пророцтво на пастирів Ізраїлевих, виречи пророцтво і скажи їм, пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, які пасли себе самих! чи не стадо повинні пасти пастирі? | сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на па̑стыри і҆и҃лєвы, прорцы̀ и҆ рцы̀ па́стырємъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
3
|
3
|
| Ви їли жир і вовною одягалися, відгодованих овець заколювали, а стада не пасли. | ѽле, па́стырїе і҆и҃лєвы! є҆да̀ пасꙋ́тъ па́стырїе сами́хъ себѐ; не ѻ҆ве́цъ ли пасꙋ́тъ па́стырїе; сѐ, млеко̀ ꙗ҆дитѐ и҆ во́лною ѡ҆дѣва́етесѧ и҆ тꙋ́чное закала́ете, а҆ ѻ҆ве́цъ мои́хъ не пасе́те: |
|
4
|
4
|
| Слабких не зміцнювали, і хворої вівці не лікували, і пораненої не перев’язували, і вкраденої не повертали, і загубленої не шукали, а правили ними з насильством і жорстокістю. | и҆знемо́гшагѡ не под̾ѧ́сте и҆ болѧ́щагѡ не оу҆врачева́сте, и҆ сокрꙋше́ннагѡ не ѡ҆бѧза́сте и҆ заблꙋжда́ющагѡ не ѡ҆брати́сте, и҆ поги́бшагѡ не взыска́сте и҆ крѣ́пкое ѡ҆скорби́сте трꙋдо́мъ и҆ вла́стїю наказа́сте ѧ҆̀ и҆ нарꙋга́нїемъ. |
|
5
|
5
|
| І розсіялися вони без пастиря і, розсіявшись, зробилися поживою всякому звіру польовому. | И҆ разсы́пашасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑, поне́же не и҆мѣ́ѧхꙋ па́стырей, и҆ бы́ша на и҆з̾ѧде́нїе всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ сє́лнымъ. |
|
6
|
6
|
| Блукають вівці Мої по всіх горах і по усякому високому пагорбі, і по всьому лиці землі розсіялися вівці Мої, і ніхто не розвідує про них, і ніхто не шукає їх. | И҆ расточи́шасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑ по всѣ̑мъ гора́мъ и҆ (заблꙋди́ша) по всѣ̑мъ холмѡ́мъ высѡ́кимъ, и҆ на лицы̀ всеѧ̀ землѝ разсы́пашасѧ ѻ҆́вцы моѧ̑, и҆ не бѣ̀ взыска́ющагѡ, ни ѡ҆браща́ющагѡ. |
|
7
|
7
|
| Тому, пастирі, вислухайте слово Господнє. | Тогѡ̀ ра́ди, ѽ, па́стырїе, слы́шите сло́во гдⷭ҇не: |
|
8
|
8
|
| Живу Я! — говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на розкрадання і без пастиря зробилися вівці Мої поживою всякого звіра польового, і пастирі Мої не шукали овець Моїх, і пасли пастирі самих себе, а овець Моїх не пасли, — | живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, поне́же оу҆чинє́на сꙋ́ть стада̀ моѧ̑ въ расхище́нїе, и҆ ѻ҆́вцы моѧ̑ бы́ша во снѣде́нїе всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ сє́лнымъ, зане́же нѣ́сть па́стырей, и҆ не поиска́ша па́стырїе ѻ҆ве́цъ мои́хъ, но пасо́ша па́стырїе сами́хъ себѐ, а҆ ѻ҆ве́цъ мои́хъ не пасо́ша: |
|
9
|
9
|
| за те, пастирі, вислухайте слово Господнє. | сегѡ̀ ра́ди, па́стырїе, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, |
|
10
|
10
|
| Так говорить Господь Бог: ось, Я — на пастирів, і стягну овець Моїх від руки їх, і не дам їм більше пасти овець, і не будуть більше пастирі пасти самих себе, і вивергну овець Моїх із щелеп їхніх, і не будуть вони їжею їх. | сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на па̑стыри, и҆ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ ѿ рꙋ́къ и҆́хъ, и҆ ѿста́влю ѧ҆̀ ѿ па́ствы ѻ҆ве́цъ мои́хъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ пастѝ и҆̀хъ па́стырїе: нижѐ сами́хъ себѐ и҆́мꙋтъ пастѝ, и҆ ѿимꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ на и҆з̾ѧде́нїе. |
|
11
|
11
|
| Бо так говорить Господь Бог: ось, Я Сам знайду овець Моїх і огляну їх. | Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ и҆ присѣщꙋ̀ и҆̀хъ: |
|
12
|
12
|
| Як пастух перевіряє стадо своє у той день, коли знаходиться серед стада свого розсіяного, так Я перегляну овець Моїх і визволю їх із усіх місць, в яких вони були розсіяні у день хмарний і похмурий. | ꙗ҆́коже присѣща́етъ пастꙋ́хъ па́ствꙋ свою̀ въ де́нь, є҆гда̀ є҆́сть ѡ҆́блаченъ и҆ мглѧ́нъ, средѣ̀ ѻ҆ве́цъ свои́хъ разлꙋче́ныхъ, та́кѡ взыщꙋ̀ ѻ҆ве́цъ мои́хъ и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ ѿ всѧ́кагѡ мѣ́ста, а҆́може сꙋ́ть разсы̑паны въ де́нь ѡ҆́блаченъ и҆ примра́ченъ. |
|
13
|
13
|
| І виведу їх з народів, і зберу їх із країн, і приведу їх у землю їх, і буду пасти їх на горах Ізраїлевих, біля потоків і на всіх населених місцях землі цієї. | И҆ и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ стра́нъ, и҆ введꙋ̀ ѧ҆̀ въ зе́млю и҆́хъ и҆ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀ на гора́хъ і҆и҃левыхъ и҆ въ де́брехъ и҆ во все́мъ селе́нїи землѝ, |
|
14
|
14
|
| Буду пасти їх на доброму пасовищі, і загін їх буде на високих горах Ізраїлевих; там вони будуть відпочивати у доброму загоні і будуть пастися на рясному пасовищі, на горах Ізраїлевих. | на па́жити бла́зѣ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀, на горѣ̀ высо́цѣ і҆и҃левѣ: и҆ бꙋ́дꙋтъ ѡ҆гра̑ды и҆́хъ та́мѡ, и҆ оу҆́спнꙋтъ и҆ почі́ютъ та́мѡ въ пи́щи бла́зѣ, и҆ на па́жити тꙋ́чнѣ оу҆пасꙋ́тсѧ на гора́хъ і҆и҃левыхъ. |
|
15
|
15
|
| Я буду пасти овець Моїх і Я буду заспокоювати їх, — говорить Господь Бог. | А҆́зъ оу҆пасꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆ а҆́зъ оу҆поко́ю ѧ҆̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| Загублену розшукаю і вкрадену поверну, і поранену перев’яжу, і хвору зміцню, а розжирілу і буйну знищу; буду пасти їх за правдою. | Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поги́бшее взыщꙋ̀ и҆ заблꙋди́вшее ѡ҆бращꙋ̀, и҆ сокрꙋше́нное ѡ҆бѧжꙋ̀ и҆ немощно́е оу҆крѣплю̀, и҆ крѣ́пкое снабдю̀ и҆ оу҆пасꙋ̀ ѧ҆̀ съ сꙋдо́мъ. |
|
17
|
17
|
| Вас же, вівці Мої, — так говорить Господь Бог, — ось, Я буду судити між вівцею і вівцею, між бараном і козлом. | И҆ вы̀, ѻ҆́вцы моѧ̑, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вце́ю и҆ ѻ҆вце́ю, и҆ ѻ҆вно́мъ и҆ козло́мъ. |
|
18
|
18
|
| Хіба мало вам того, що пасетеся на доброму пасовищі, а тим часом решту на пасовищі вашому топчете ногами вашими, п’єте чисту воду, а решту каламутите ногами вашими, | Не дово́лно ли ва́мъ, ꙗ҆́кѡ на бла́зѣй па́жити пасо́стесѧ, и҆ ѡ҆ста́нокъ па́жити ва́шеѧ нога́ми ва́шими попира́сте, и҆ оу҆стоѧ́вшꙋюсѧ во́дꙋ пива́сте, и҆ ѡ҆ста́нокъ нога́ми ва́шими возмꙋща́сте, |
|
19
|
19
|
| так що вівці Мої повинні годуватися тим, що потоптане ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими? | и҆ ѻ҆́вцы моѧ̑ попра́нїемъ но́гъ ва́шихъ живѧ́хꙋ, и҆ возмꙋще́ннꙋю во́дꙋ нога́ми ва́шими пїѧ́хꙋ; |
|
20
|
20
|
| Тому так говорить їм Господь Бог: ось, Я Сам буду судити між вівцею повною й вівцею худою. | Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ си́льнымъ и҆ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ немощны́мъ. |
|
21
|
21
|
| Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми б’єте всіх слабких, доки не виштовхнете їх геть, — | Ре́брами и҆ плеща́ми ва́шими рѣ́ѧсте и҆ рога́ми ва́шими бодо́сте, и҆ всѧ́кое немощно́е пха́сте, до́ндеже и҆згна́сте ѧ҆̀ во́нъ: |
|
22
|
22
|
| то Я спасу овець Моїх, і їх не будуть уже розкрадати, і буду судити між вівцею і вівцею. | и҆ сп҃сꙋ̀ ѻ҆́вцы моѧ̑, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́дꙋтъ на разграбле́нїе, и҆ разсꙋждꙋ̀ междꙋ̀ ѻ҆вча́темъ и҆ ѻ҆вча́темъ, и҆ междꙋ̀ ѻ҆вно́мъ и҆ ѻ҆вно́мъ: |
|
23
|
23
|
| І поставлю над ними одного пастиря, який буде пасти їх, раба Мого Давида; він буде пасти їх і він буде у них пастирем. | и҆ возста́влю и҆̀мъ па́стырѧ є҆ди́наго, и҆ оу҆пасе́тъ ѧ҆̀, раба̀ моего̀ даві́да, то́й оу҆пасе́тъ ѧ҆̀, (и҆ то́й оу҆поко́итъ ѧ҆̀,) и҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ па́стырь, |
|
24
|
24
|
| І Я, Господь, буду їхнім Богом, і раб Мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав це. | а҆́зъ же гдⷭ҇ь бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а, и҆ ра́бъ мо́й даві́дъ кнѧ́зь средѣ̀ и҆́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. |
|
25
|
25
|
| І укладу з ними завіт миру і прожену з землі лютих звірів, так що безпечно будуть жити у степу і спати у лісах. | И҆ завѣща́ю даві́дови завѣ́тъ ми́рный, и҆ потреблю̀ ѕвѣ̑ри ѕлы̑ ѿ землѝ, и҆ вселѧ́тсѧ въ пꙋсты́ни, оу҆пова́юще оу҆́спнꙋтъ въ дꙋбра́вахъ. |
|
26
|
26
|
| Дарую їм і околицям пагорба Мого благословення, і дощ буду посилати у свій час; це будуть дощі благословення. | И҆ да́мъ и҆̀мъ ѡ҆́крестъ горы̀ моеѧ̀ блгⷭ҇ве́нїе, и҆ и҆спꙋщꙋ̀ до́ждь ва́мъ во вре́мѧ своѐ, до́ждь благослове́нїѧ. |
|
27
|
27
|
| І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати плоди свої; і будуть вони безпечні на землі своїй, і пізнають, що Я Господь, коли скрушу зв’язки ярма їх і визволю їх від руки поневолювачів їх. | И҆ древеса̀ на по́ли дадѧ́тъ пло́дъ сво́й, и҆ землѧ̀ да́стъ си́лꙋ свою̀, и҆ вселѧ́тсѧ на землѝ свое́й съ наде́ждею ми́ра, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, є҆гда̀ сокрꙋшꙋ̀ оу҆́зы и҆́га и҆́хъ: и҆ и҆зба́влю ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкѝ порабо́тившихъ ѧ҆̀, |
|
28
|
28
|
| Вони не будуть вже здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх; вони будуть жити безпечно, і ніхто не буде страшити їх. | и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ во плѣне́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ ѕвѣ́рїе земні́и не поѧдѧ́тъ и҆́хъ ктомꙋ̀: и҆ вселѧ́тсѧ съ наде́ждею, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй и҆̀хъ. |
|
29
|
29
|
| І вирощу у них насадження славне, і не будуть уже гинути від голоду на землі і терпіти посоромлення від народів. | И҆ возста́влю и҆̀мъ са́дъ ми́ренъ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ ктомꙋ̀ ма̑лы число́мъ на землѝ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ погꙋбле́ни гла́домъ на землѝ, и҆ не прїи́мꙋтъ ктомꙋ̀ оу҆коре́нїѧ ѿ ꙗ҆зы̑къ: |
|
30
|
30
|
| І пізнають, що Я, Господь Бог їх, з ними, і вони, дім Ізраїлів, Мій народ, — говорить Господь Бог, | и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ съ ни́ми, а҆ ті́и лю́дїе моѝ до́мъ і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
31
|
31
|
| і що ви — вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви — люди, а Я Бог ваш, — говорить Господь Бог. | вы́ же ѻ҆́вцы моѧ̑ и҆ ѻ҆́вцы па́ствы моеѧ̀ є҆стѐ, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
