1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
| Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою. | Сїѐ видѣ́нїе подо́бїе сла́вы гдⷭ҇ни. И҆ ви́дѣхъ, и҆ падо́хъ ни́цъ, и҆ слы́шахъ гла́съ гл҃ющагѡ, и҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, ста́ни на но́ги твоѧ̑, и҆ возгл҃ю тебѣ̀. |
|
2
|
2
|
| І коли Він говорив мені, ввійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив мені. | И҆ прїи́де на мѧ̀ дꙋ́хъ, и҆ взѧ̀ мѧ̀, и҆ воздви́же мѧ̀, и҆ поста́ви мѧ̀ на нога́хъ мои́хъ, и҆ слы́шахъ є҆го̀ гл҃юща ко мнѣ̀. |
|
3
|
3
|
| І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. | И҆ речѐ (гдⷭ҇ь) ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, послю́ тѧ а҆́зъ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, ѡ҆горчева́ющымъ мѧ̀, и҆̀же ѡ҆горчи́ша мѧ̀: са́ми и҆ ѻ҆тцы̀ и҆́хъ ѿверго́шасѧ менє̀ до дне́шнѧгѡ днѐ: |
|
4
|
4
|
| І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: «так говорить Господь Бог!» | и҆ сы́нове жестоколи́чнїи и҆ твердосерде́чнїи. А҆́зъ послю́ тѧ къ тѣ̑мъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: |
|
5
|
5
|
| Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них. | а҆́ще оу҆́бѡ оу҆слы́шатъ, и҆лѝ оу҆боѧ́тсѧ, занѐ до́мъ ѡ҆горчева́ѧй є҆́сть, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ прⷪ҇ро́къ є҆сѝ ты̀ посредѣ̀ и҆́хъ. |
|
6
|
6
|
| А ти, сину людський, не бійся їх і не бійся слів їхніх, якщо вони бур’яном і терням будуть для тебе, і ти будеш жити у скорпіонів; не бійся слів їхніх і не страшися лиця їх, бо вони бунтівний дім; | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, да не оу҆бои́шисѧ и҆́хъ, ни оу҆жаса́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ: занѐ разсверѣ́пѣютъ и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ тѧ̀ ѡ҆́крестъ, посредѣ́ бо скорпі́євъ ты̀ живе́ши: слове́съ и҆́хъ не оу҆бо́йсѧ и҆ ѿ лица̀ и҆́хъ не оу҆жаса́йсѧ, занѐ до́мъ ѡ҆горчева́ѧй є҆́сть: |
|
7
|
7
|
| і говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті. | и҆ возглаго́леши словеса̀ моѧ̑ къ ни̑мъ, а҆́ще оу҆́бѡ оу҆слы́шатъ, и҆лѝ оу҆боѧ́тсѧ, занѐ до́мъ прогнѣ́ваѧй є҆́сть. |
|
8
|
8
|
| Ти ж, сину людський, слухай, що Я буду говорити тобі; не будь упертим, як цей бунтівний дім; відкрий уста твої і з’їж, що Я дам тобі. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, послꙋ́шай гл҃ющагѡ къ тебѣ̀, не бꙋ́ди ѡ҆горчева́ѧй, ꙗ҆́коже до́мъ преѡгорчева́ѧй: ѿве́рзи оу҆ста̀ твоѧ̀ и҆ снѣ́ждь, ꙗ҆̀же а҆́зъ даю̀ тебѣ̀. |
|
9
|
9
|
| І побачив я, і ось, рука простягнена до мене, і ось, у ній книжковий сувій. | И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, рꙋка̀ просте́рта ко мнѣ̀, и҆ въ не́й сви́токъ кни́жный: |
|
10
|
10
|
| І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і ззовні, і написано на ньому: «плач, і стогін, і горе». | и҆ развѝ є҆го̀ предо мно́ю, и҆ въ то́мъ пи̑сана бы́ша прє́днѧѧ и҆ за̑днѧѧ: и҆ впи́сано бѧ́ше въ не́мъ рыда́нїе и҆ жа́лость и҆ го́ре. |
