1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому. | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, снѣ́ждь сви́токъ се́й, и҆ и҆дѝ и҆ рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. |
|
2
|
2
|
| Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій; | И҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ напита́ мѧ сви́ткомъ си́мъ |
|
3
|
3
|
| і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед. | и҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, оу҆ста̀ твоѧ̑ снѣдѧ́тъ, и҆ чре́во твоѐ насы́титсѧ сви́тка сегѡ̀ да́ннагѡ тебѣ̀. И҆ снѣдо́хъ є҆го̀, и҆ бы́сть во оу҆стѣ́хъ мои́хъ ꙗ҆́кѡ ме́дъ сла́докъ. |
|
4
|
4
|
| І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами; | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, и҆дѝ и҆ вни́ди въ до́мъ і҆и҃левъ, и҆ глаго́ли словеса̀ моѧ̑ къ ни̑мъ: |
|
5
|
5
|
| бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого, | ꙗ҆́кѡ не къ лю́демъ глꙋбокорѣ̑чивымъ и҆ косноѧзы̑чнымъ посыла́емь є҆сѝ, къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, |
|
6
|
6
|
| не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе; | нижѐ къ лю́демъ мнѡ́гимъ и҆ноѧзы̑чнымъ, и҆норѣ̑чивымъ, ни тѧ̑жкимъ ѧ҆зы́комъ сꙋ́щымъ, и҆́хже не разꙋмѣ́лъ бы є҆сѝ слове́съ: а҆́ще же и҆ къ тацѣ̑мъ посла́лъ бы́хъ тѧ̀, то̀ и҆ ті́и послꙋ́шали бы́ша тебѐ: |
|
7
|
7
|
| а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем. | а҆ до́мъ і҆и҃левъ не восхо́щетъ послꙋ́шати тебѐ, поне́же не хотѧ́тъ слꙋ́шати менѐ, ꙗ҆́кѡ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ непокори́ви сꙋ́ть и҆ жестокосе́рди: |
|
8
|
8
|
| Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба. | и҆ сѐ, да́хъ лицѐ твоѐ си́льно проти́вꙋ лица̀ и҆́хъ, и҆ прю̀ [Є҆вр.: чело̀.] твою̀ оу҆крѣплю̀ проти́вꙋ прѝ и҆́хъ: |
|
9
|
9
|
| Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім. | и҆ бꙋ́детъ, всегда̀ крѣпча́е ка́мене да́хъ прю̀ твою̀: не оу҆бо́йсѧ и҆́хъ, ни оу҆жаса́йсѧ лица̀ и҆́хъ, занѐ до́мъ разгнѣ́ваѧй є҆́сть. |
|
10
|
10
|
| І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми; | И҆ речѐ ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃ахъ съ тобо́ю, возмѝ въ се́рдце твоѐ и҆ оу҆ши́ма твои́ма послꙋ́шай: |
|
11
|
11
|
| встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть. | и҆ ше́дъ вни́ди въ плѣ́нъ къ сынѡ́мъ люді́й твои́хъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ и҆ возглаго́леши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще оу҆́бѡ послꙋ́шаютъ и҆ а҆́ще оу҆́бѡ повинꙋ́тсѧ. |
|
12
|
12
|
| І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!» | И҆ взѧ́ мѧ дꙋ́хъ, и҆ слы́шахъ гла́съ за собо́ю трꙋ́са вели́ка, глаго́лющихъ: блгⷭ҇ве́на сла́ва гдⷭ҇нѧ ѿ мѣ́ста є҆гѡ̀. |
|
13
|
13
|
| і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому. | И҆ ви́дѣхъ гла́съ кри́лъ живо́тныхъ скрилѧ́ющихсѧ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, и҆ гла́съ коле́съ держа́щьсѧ и҆́хъ, и҆ гла́съ трꙋ́са вели́ка. |
|
14
|
14
|
| І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені. | И҆ дꙋ́хъ воздви́же мѧ̀ и҆ взѧ́ мѧ, и҆ поидо́хъ вознесе́нъ во оу҆стремле́нїи дꙋ́ха моегѡ̀, и҆ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ бы́сть на мнѣ̀ крѣ́пкаѧ. |
|
15
|
15
|
| І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні. | И҆ внидо́хъ въ плѣ́нники вознесе́нъ, и҆ ѡ҆быдо́хъ живꙋ́щыѧ на рѣцѣ̀ хова́ръ, и҆ сѣдо́хъ тꙋ̀ се́дмь дні́й, ходѧ̀ посредѣ̀ и҆́хъ. |
|
16
|
16
|
| Після семи ж днів було до мене слово Господнє: | И҆ бы́сть по седми́хъ дне́хъ сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: |
|
17
|
17
|
| сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. | сы́не человѣ́чь, стра́жа да́хъ тѧ̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, да слы́шиши сло́во ѿ оу҆́стъ мои́хъ и҆ воспрети́ши и҆̀мъ ѿ менє̀. |
|
18
|
18
|
| Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. | Внегда̀ гл҃ати мѝ беззако́нникꙋ: сме́ртїю оу҆́мреши: и҆ не возвѣсти́ши є҆мꙋ̀, ни соглаго́леши, є҆́же ѡ҆ста́тисѧ беззако́нникꙋ и҆ ѡ҆брати́тисѧ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀, є҆́же жи́вꙋ бы́ти є҆мꙋ̀: беззако́нникъ то́й въ беззако́нїи свое́мъ оу҆́мретъ, кро́ве же є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ взыщꙋ̀. |
|
19
|
19
|
| Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. | И҆ ты̀ а҆́ще возвѣсти́ши беззако́нникꙋ, и҆ не ѡ҆брати́тсѧ ѿ беззако́нїѧ своегѡ̀ и҆ ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ (беззако́нна): то́й беззако́нникъ во беззако́нїи свое́мъ оу҆́мретъ, а҆ ты̀ дꙋ́шꙋ твою̀ и҆зба́виши. |
|
20
|
20
|
| І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх. | И҆ є҆гда̀ соврати́тсѧ првⷣникъ ѿ пра́вдъ свои́хъ и҆ сотвори́тъ согрѣше́нїе: и҆ да́мъ мꙋ́кꙋ пред̾ ни́мъ, то́й оу҆́мретъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ не воспрети́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, и҆ во грѣсѣ́хъ свои́хъ оу҆́мретъ, занѐ не помѧнꙋ́тсѧ пра̑вды є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же сотворѝ: кро́ве же є҆гѡ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀ взыщꙋ̀. |
|
21
|
21
|
| Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою. | Ты́ же а҆́ще возвѣсти́ши првⷣномꙋ, є҆́же не согрѣши́ти, и҆ то́й не согрѣши́тъ: првⷣный жи́знїю поживе́тъ, ꙗ҆́кѡ воспрети́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀, и҆ ты̀ твою̀ дꙋ́шꙋ и҆зба́виши. |
|
22
|
22
|
| І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою. | И҆ бы́сть на мнѣ̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ речѐ ко мнѣ̀: воста́ни и҆ и҆зы́ди на по́ле, и҆ та́мѡ возглаго́летсѧ къ тебѣ̀. |
|
23
|
23
|
| І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє. | И҆ воста́хъ и҆ и҆зыдо́хъ на по́ле: и҆ сѐ, та́мѡ сла́ва гдⷭ҇нѧ стоѧ́ше, ꙗ҆́коже видѣ́нїе и҆ ꙗ҆́коже сла́ва гдⷭ҇нѧ, ю҆́же ви́дѣхъ на рѣцѣ̀ хова́ръ, и҆ падо́хъ на лицы̀ мое́мъ. |
|
24
|
24
|
| І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму. | И҆ прїи́де на мѧ̀ дꙋ́хъ и҆ поста́ви мѧ̀ на ногꙋ̀ моє́ю: и҆ гл҃а ко мнѣ̀ и҆ речѐ мѝ: вни́ди и҆ затвори́сѧ средѣ̀ до́мꙋ твоегѡ̀. |
|
25
|
25
|
| І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них. | И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, сѐ, да́шасѧ на тѧ̀ оу҆́зы, и҆ свѧ́жꙋтъ тѧ̀ и҆́ми, и҆ не и҆зы́деши ѿ среды̀ и҆́хъ: |
|
26
|
26
|
| І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім. | и҆ ѧ҆зы́къ тво́й привѧжꙋ̀ къ горта́ни твоемꙋ̀, и҆ ѡ҆нѣмѣ́еши и҆ не бꙋ́деши и҆̀мъ въ мꙋ́жа ѡ҆бличе́нїѧ, поне́же до́мъ разгнѣ́ваѧй є҆́сть: |
|
27
|
27
|
| А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім. | и҆ внегда̀ гл҃ати мѝ къ тебѣ̀, ѿве́рзꙋ оу҆ста̀ твоѧ̑, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: слы́шай да слы́шитъ, и҆ не покарѧ́ѧйсѧ да не покарѧ́етсѧ, занѐ до́мъ преѡгорчева́ѧй є҆́сть. |
