1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 44
|
Глава́ м҃д
|
|
1
|
1
|
| І привів він мене назад до зовнішніх воріт святилища, повернених лицем на схід, і вони були зачинені. | И҆ ѡ҆брати́ мѧ на пꙋ́ть вра́тъ ст҃ы́хъ внѣ́шнихъ, зрѧ́щихъ на восто́ки: и҆ сїѧ̑ бѧ́хꙋ затворє́нна. |
|
2
|
2
|
| І сказав мені Господь: ворота ці будуть зачинені, не відчиняться, і ніяка людина не ввійде ними, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов ними, і вони будуть зачинені. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сїѧ̑ врата̀ заключє́нна бꙋ́дꙋтъ и҆ не ѿве́рзꙋтсѧ, и҆ никто́же про́йдетъ и҆́ми: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ вни́детъ и҆́ми, и҆ бꙋ́дꙋтъ заключє́нна. |
|
3
|
3
|
| Що ж до князя, він, як князь, сяде у них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт, і тим самим шляхом вийде. | Занѐ старѣ́йшина се́й сѧ́детъ въ ни́хъ ꙗ҆́сти хлѣ́бъ пред̾ гдⷭ҇емъ: по пꙋтѝ є҆ла́ма [притво́ра] вра́тъ вни́детъ и҆ по пꙋтѝ є҆гѡ̀ и҆зы́детъ. |
|
4
|
4
|
| Потім привів мене шляхом воріт північних перед лице храму, і я бачив, і ось, слава Господа наповнювала дім Господа, й упав я на лице моє. | И҆ введе́ мѧ по пꙋтѝ вра́тъ ꙗ҆̀же къ сѣ́верꙋ, прѧ́мѡ хра́мꙋ: и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, по́лнъ сла́вы до́мъ гдⷭ҇ень. И҆ падо́хъ ни́цъ на лицы̀ мое́мъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав мені Господь: сину людський! прикладай серце твоє до всього, і дивися очима твоїми, і слухай вухами твоїми все, що Я говорю тобі про всі постанови дому Господа і всі закони його; і прихили серце твоє до входу у храм і до всіх виходів зі святилища. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сы́не человѣ́чь, сложѝ въ се́рдцы твое́мъ, и҆ ви́ждь ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ оу҆ши́ма твои́ма слы́ши всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ гл҃ю съ тобо́ю, по всѣ̑мъ повелѣ́нїємъ хра́ма гдⷭ҇нѧ и҆ по всѣ̑мъ оу҆законе́нїємъ є҆гѡ̀: и҆ оу҆стро́иши се́рдце твоѐ на вхо́дъ хра́ма по всѣ̑мъ и҆схо́дамъ є҆гѡ̀ во всѣ́хъ ст҃ы́хъ. |
|
6
|
6
|
| І скажи бунтівному дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: досить вам, доме Ізраїлів, робити всі мерзоти ваші, | И҆ рече́ши къ до́мꙋ прогнѣвлѧ́ющемꙋ мѧ̀, къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: да довлѣ́етъ ва́мъ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй ва́шихъ, до́ме і҆и҃левъ, |
|
7
|
7
|
| вводити синів чужої, необрізаних серцем і необрізаних плоттю, щоб вони були в Моєму святилищі й оскверняли храм Мій, підносити хліб Мій, жир і кров, і руйнувати завіт Мій усякими мерзотами вашими. | є҆́же вводи́ти ва́мъ сы́ны и҆ноплеме́нничы неѡбрѣ̑заны се́рдцемъ и҆ неѡбрѣ̑заны пло́тїю, є҆́же быва́ти и҆̀мъ во ст҃ы́хъ мои́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́хꙋ ѧ҆̀, є҆гда̀ прино́сите вы̀ хлѣ́бы, тꙋ́къ и҆ мѧса̀ и҆ кро́вь: и҆ престꙋпа́сте завѣ́тъ мо́й во всѣ́хъ беззако́нїихъ ва́шихъ, |
|
8
|
8
|
| Ви не виконували варти біля святинь Моїх, а ставили замість себе їх для сторо́жі у Моєму святилищі. | и҆ не снабдѣ́сте храни́ти стражбы̑ во ст҃ы́хъ мои́хъ, и҆ поста́висте страже́й стрещѝ стражбы̑ ст҃ы́хъ мои́хъ себѣ̀. |
|
9
|
9
|
| Так говорить Господь Бог: ніякий син чужої, необрізаний серцем і необрізаний плоттю, не повинен входити у святилище Моє, навіть і той син чужої, який живе серед синів Ізраїля. | Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: всѧ́къ сы́нъ и҆ноплеме́нничь неѡбрѣ́занъ се́рдцемъ и҆ неѡбрѣ́занъ пло́тїю да не вни́детъ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ во всѣ́хъ сынѣ́хъ и҆ноплеме́нничихъ, и҆̀же сꙋ́ть средѣ̀ до́мꙋ і҆и҃лева: |
|
10
|
10
|
| Рівно ж і левити, які відійшли від Мене під час відступництва Ізраїля, які, залишивши Мене, блукали вслід ідолам своїм, понесуть покарання за провину свою. | но и҆ леѵі́ти, и҆́же ѿверго́шасѧ менє̀, є҆гда̀ заблꙋжда́ше і҆и҃ль, и҆̀же заблꙋди́ша ѿ менє̀ в̾слѣ́дъ по́мыслѡвъ свои́хъ, и҆ во́змꙋтъ непра́вдꙋ свою̀ |
|
11
|
11
|
| Вони будуть служити біля святилища Мого, як вартові біля воріт храму і прислужники у храмі; вони будуть заколювати для народу всепалення й інші жертви, і будуть стояти перед ними для служіння їм. | и҆ бꙋ́дꙋтъ слꙋжа́ще во ст҃ы́хъ мои́хъ, вратари̑ оу҆ две́рїй хра́ма и҆ слꙋжа́щїи хра́мꙋ: ті́и да закала́ютъ жє́ртвы и҆ всесожжє́нїѧ лю́демъ и҆ ті́и да ста́нꙋтъ пред̾ людьмѝ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ. |
|
12
|
12
|
| За те, що вони служили їм перед ідолами їхніми і були для дому Ізраїлевого спокусою до нечестя, Я підняв на них руку Мою, — говорить Господь Бог, — і вони понесуть покарання за провину свою; | Поне́же слꙋжи́ша и҆̀мъ пред̾ лице́мъ кꙋмі́рѡвъ свои́хъ, и҆ бы́сть до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ мꙋче́нїе непра́вды: тогѡ̀ ра́ди воздвиго́хъ на нѧ̀ рꙋ́кꙋ мою̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ (і҆и҃левъ), и҆ во́змꙋтъ беззако́нїе своѐ, |
|
13
|
13
|
| вони не будуть наближатися до Мене, щоб священнодіяти переді Мною і приступати до усіх святинь Моїх, до Святого Святих, але будуть нести на собі неславу свою і мерзоти свої, які чинили. | и҆ не пристꙋ́пѧтъ ко мнѣ̀ слꙋжи́ти мнѣ̀, ни приноси́ти ко ст҃ы̑мъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, нижѐ ко ст҃ы̑мъ ст҃ы́нь мои́хъ, и҆ во́змꙋтъ безче́стїе своѐ въ заблꙋжде́нїи, въ не́мже прельсти́шасѧ: |
|
14
|
14
|
| Зроблю їх вартовими храму для всіх служб його і для всього, що звершується у ньому. | и҆ оу҆чинѧ́тъ ѧ҆̀ стрещѝ стражбы̑ хра́ма на всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ |
|
15
|
15
|
| А священики з коліна Левіїного, сини Садока, які, під час відступу синів Ізраїлевих від Мене, постійно стояли на сторо́жі святилища Мого, ті будуть наближатися до Мене, щоб служити Мені, і будуть стояти перед лицем Моїм, щоб приносити Мені жир і кров, — говорить Господь Бог. | и҆ на всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѧ́тъ жерцы̀ и҆ леѵі́ти, сы́нове садꙋ́кѡвы, и҆̀же сохрани́ша стражбы̑ ст҃ы́нь мои́хъ (и҆ пꙋти̑ моѧ̑), є҆гда̀ заблꙋжда́ше до́мъ і҆и҃левъ ѿ менє̀: сі́и пристꙋ́пѧтъ ко мнѣ̀, є҆́же слꙋжи́ти мнѣ̀, и҆ ста́нꙋтъ пред̾ лице́мъ мои́мъ, є҆́же приноси́ти мнѣ̀ же́ртвꙋ, тꙋ́къ и҆ кро́вь, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. |
|
16
|
16
|
| Вони будуть входити у святилище Моє і наближатися до трапези Моєї, щоб служити Мені і нести варту Мою. | Сі́и вни́дꙋтъ во ст҃а̑ѧ моѧ̑ и҆ сі́и пристꙋ́пѧтъ ко трапе́зѣ мое́й, є҆́же слꙋжи́ти мнѣ̀, и҆ сохранѧ́тъ стражбы̑ моѧ̑. |
|
17
|
17
|
| Коли прийдуть до воріт внутрішнього двору, тоді одягнуться в одежі лляні, а вовняне не повинне бути на них під час служіння їхнього біля воріт внутрішнього двору й усередині храму. | И҆ бꙋ́детъ внегда̀ входи́ти и҆̀мъ во врата̀ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ, въ ри̑зы льнѧ̑ны да ѡ҆блекꙋ́тсѧ, а҆ да не ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ вѡлнѧ́ны, внегда̀ слꙋжи́ти и҆̀мъ ѿ вра́тъ двора̀ внꙋ́треннѧгѡ. |
|
18
|
18
|
| Завивала на головах їхніх повинні бути також лляні; і спідній одяг на стегнах їхніх повинен бути також лляним; у поту вони не повинні підперізуватися. | И҆ клобꙋкѝ [Гре́ч.: кїда́ры.] льнѧ̑ны да и҆́мꙋтъ на глава́хъ свои́хъ, и҆ ѡ҆поѧ̑санїѧ льнѧ̑на да и҆́мꙋтъ ѡ҆ чре́слѣхъ свои́хъ, и҆ да не препоѧсꙋ́ютсѧ крѣ́пкѡ: |
|
19
|
19
|
| А коли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зовнішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому вони служили, і залишити його у священних кімнатах, і одягтися в інший одяг, щоб священним одягом своїм не доторкатися до народу. | и҆ є҆гда̀ и҆схо́дѧтъ къ лю́демъ во внѣ́шнїй дво́ръ, да совлекꙋ́тсѧ ри́зъ свои́хъ, въ ни́хже ті́и слꙋ́жатъ, и҆ да положа́тъ ѧ҆̀ въ прегра́дахъ ст҃ы́хъ, и҆ ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ ри̑зы и҆́ны, и҆ да не ѡ҆свѧтѧ́тъ люді́й въ ри́захъ свои́хъ: |
|
20
|
20
|
| І голови свої вони не повинні голити, і не повинні відпускати волосся, а нехай неодмінно стрижуть голови свої. | и҆ гла́въ свои́хъ да не ѡ҆брі́ютъ, и҆ вла̑съ свои́хъ да не растѧ́тъ, покрыва́юще покры́ютъ главы̑ своѧ̑. |
|
21
|
21
|
| І вина не повинен пити жоден священик, коли йде у внутрішній двір. | И҆ вїна̀ да не пїе́тъ всѧ́къ жре́цъ, є҆гда̀ вхо́дитъ во внꙋ́треннїй дво́ръ. |
|
22
|
22
|
| Ні вдови, ні розведеної з чоловіком вони не повинні брати собі у дружини, а тільки можуть брати собі дівчат із племені дому Ізраїлевого і вдову, що залишилася вдовою від священика. | И҆ вдови́цы и҆ пꙋщени́цы да не пое́млютъ себѣ̀ въ женꙋ̀, но то́кмѡ дѣви́цꙋ ѿ пле́мене до́мꙋ і҆и҃лева: и҆ а҆́ще бꙋ́детъ вдова̀ же́рча, да ѻ҆́нꙋю по́ймꙋтъ. |
|
23
|
23
|
| Вони повинні навчати народ Мій відрізняти священне від несвященного і пояснювати їм, що́ нечисте і що́ чисте. | И҆ лю́ди моѧ̑ да наꙋча́тъ разлꙋча́ти междꙋ̀ ст҃ы́мъ и҆ скверна́вымъ, и҆ междꙋ̀ чи́стымъ и҆ нечи́стымъ возвѣстѧ́тъ и҆̀мъ. |
|
24
|
24
|
| При спірних справах вони повинні бути присутніми у суді, і за уставом Моїм судити їх, і зберігати закони Мої і постанови Мої про всі свята Мої, і свято зберігати суботи Мої. | И҆ на сꙋдѣ̀ кро́ве ті́и да стоѧ́тъ, є҆́же разсꙋжда́ти: ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ да ѡ҆правдѧ́тъ и҆ сꙋды̀ моѧ̑ да сꙋ́дѧтъ, и҆ зако́ны моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ во всѣ́хъ пра́здницѣхъ мои́хъ сохранѧ́тъ, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆свѧтѧ́тъ. |
|
25
|
25
|
| До мертвої людини ніхто з них не повинен підходити, щоб не зробитися нечистим; тільки заради батька і матері, заради сина і дочки, брата і сестри, яка не була заміжньою, можна їм зробити себе нечистими. | И҆ над̾ дꙋ́шꙋ человѣ́ка не прїи́дꙋтъ ѡ҆скверни́тисѧ [къ ме́ртвомꙋ да не прико́снꙋтсѧ], но то́чїю над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю, и҆ сы́номъ и҆ дще́рїю, и҆ бра́томъ и҆ сестро́ю свое́ю, ꙗ҆́же не посѧгла̀ за мꙋ́жа, ѡ҆скверни́тсѧ. |
|
26
|
26
|
| Після очищення ж такого, ще сім днів слід відрахувати йому. | И҆ по ѡ҆чище́нїи свое́мъ се́дмь дні́й да сочте́тъ себѣ̀. |
|
27
|
27
|
| І в той день, коли йому потрібно буде приступати до святині у внутрішньому дворі, щоб служити при святині, він повинен принести жертву за гріх, — говорить Господь Бог. | И҆ во ѻ҆́ньже де́нь вхо́дѧтъ во дво́ръ внꙋ́треннїй, є҆́же слꙋжи́ти во ст҃и́лищи, да принесꙋ́тъ ѡ҆чище́нїе, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
|
28
|
28
|
| А щодо наділу їхнього, то Я їхній наділ. І володіння не давайте їм у Ізраїлі: Я їхнє володіння. | И҆ бꙋ́детъ и҆̀мъ въ наслѣ́дїе: а҆́зъ и҆̀мъ наслѣ́дїе, и҆ ѡ҆держа́нїе и҆̀мъ не да́стсѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ѡ҆держа́нїе и҆́хъ. |
|
29
|
29
|
| Вони будуть їсти від хлібного приношення, від жертви за гріх і жертви за злочин; і все закляте у Ізраїлі їм же належить. | Жє́ртвы же и҆ ꙗ҆̀же за грѣхѝ и҆ за невѣ́дѣнїе сі́и да ꙗ҆дѧ́тъ: и҆ всѧ́кое ѿлꙋче́нное во і҆и҃ли тѣ̑мъ да бꙋ́детъ: |
|
30
|
30
|
| І початки з усіх плодів ваших і всякого роду приношення, з чого б не складалися приношення ваші, належать священикам; і початки меленого вами віддавайте священикові, щоб над домом твоїм спочивало благословення. | нача́тки всѣ́хъ и҆ пе́рвенцы всѣ́хъ и҆ оу҆ча̑стїѧ всѧ̑, ѿ всѣ́хъ нача́ткѡвъ ва́шихъ жерцє́мъ да бꙋ́дꙋтъ: и҆ нача́тки жи̑тъ ва́шихъ да да́сте жерцꙋ̀, є҆́же положи́ти благословє́нїѧ въ домѣ́хъ ва́шихъ. |
|
31
|
31
|
| Ніякої мертвечини і нічого, роздертого звіром, ні з птахів, ні з худоби, не повинні їсти священики. | И҆ всѧ́кїѧ мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины, ѿ пти́цъ и҆ ѿ скѡ́тъ да не ꙗ҆дѧ́тъ жерцы̀. |
