|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує‚ і з терпінням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, | |
|
2
|
|
| дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса, Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого. | |
|
3
|
|
| Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими. | |
|
4
|
|
| Ви ще не до крови стояли, проти гріха змагаючись, | |
|
5
|
|
| і забули втішення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім і не сумуй, коли він викриває тебе, | |
|
6
|
|
| бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає». | |
|
7
|
|
| Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, якого не карав би батько? | |
|
8
|
|
| Коли залишаєтеся без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини. | |
|
9
|
|
| До того ж коли ми, будучи карані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити? | |
|
10
|
|
| Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святості Його. | |
|
11
|
|
| Кожна кара здається спочатку не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведности. | |
|
12
|
|
| Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна | |
|
13
|
|
| і ходіть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося. | |
|
14
|
|
| Намагайтеся мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. | |
|
15
|
|
| Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, що виріс, не завдав шкоди і щоб ним багато хто не осквернився; | |
|
16
|
|
| щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства. | |
|
17
|
|
| Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословення, був відкинутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його. | |
|
18
|
|
| Ви приступили не до гори, відчутної на дотик‚ і не до палючого вогню, не до темряви і мороку та бурі, | |
|
19
|
|
| не до звуку сурми й голосу слів, що ті, які чули його‚ просили‚ щоб більше не мовилося слово до них, | |
|
20
|
|
| бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: «Якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою»; | |
|
21
|
|
| і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу». | |
|
22
|
|
| Але ви приступили до гори Сиону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного і до безлічі ангелів, | |
|
23
|
|
| до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, і до Судді всіх — Бога, і до духів праведників досконалих; | |
|
24
|
|
| і до Посередника Завіту Нового Ісуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева. | |
|
25
|
|
| Глядіть‚ отже‚ не зречіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари вони‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес, | |
|
26
|
|
| голос Якого тоді похитнув землю, нині ж обіцяє‚ говорячи: «Ще раз потрясу не тільки землю, але й небо». | |
|
27
|
|
| Оте «ще раз» означає заміну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне. | |
|
28
|
|
| Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом, | |
|
29
|
|
| тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає. |
