|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними. | |
|
2
|
|
| Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомости гріхів. | |
|
3
|
|
| Але жертвами щороку нагадується про гріхи, | |
|
4
|
|
| бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи. | |
|
5
|
|
| Тому Христос, входячи у світ, говорить: «Жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені. | |
|
6
|
|
| Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі. | |
|
7
|
|
| Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже». | |
|
8
|
|
| Сказавши перше, що ні жертви, ані принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх, — які приносяться за законом, — Ти не захотів і не благозволив, | |
|
9
|
|
| потім додав: «Ось іду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге. | |
|
10
|
|
| За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа. | |
|
11
|
|
| І всякий священик щодня стоїть у служінні та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів. | |
|
12
|
|
| Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, | |
|
13
|
|
| чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені до підніжжя ніг Його. | |
|
14
|
|
| Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються. | |
|
15
|
|
| Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано: | |
|
16
|
|
| «Ось Завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх, | |
|
17
|
|
| і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше». | |
|
18
|
|
| А де відпущення їх, там не потрібне принесення за гріхи. | |
|
19
|
|
| Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Ісуса Христа, дорогою новою і живою, | |
|
20
|
|
| яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою, | |
|
21
|
|
| і маючи великого Священика над домом Божим, | |
|
22
|
|
| приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти та обмивши тіло водою чистою, | |
|
23
|
|
| будемо триматися сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв; | |
|
24
|
|
| будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл, | |
|
25
|
|
| не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня. | |
|
26
|
|
| Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не зостається більше жертви за гріхи, | |
|
27
|
|
| але якесь страшне очікування суду й лютости вогню, готового пожерти противників. | |
|
28
|
|
| Якщо той, хто зрікся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю, | |
|
29
|
|
| то наскільки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає? | |
|
30
|
|
| Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу, — говорить Господь». І ще: «Господь буде судити народ Свій». | |
|
31
|
|
| Страшно впасти в руки Бога Живого! | |
|
32
|
|
| Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань, | |
|
33
|
|
| то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж станi; | |
|
34
|
|
| бо ви й моїм кайданам співстраждали‚ і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще. | |
|
35
|
|
| Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. | |
|
36
|
|
| Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне. | |
|
37
|
|
| Бо ще «небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться». | |
|
38
|
|
| «Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя». | |
|
39
|
|
| Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі. |
