|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Тому біймося, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось із вас не запізнився. | |
|
2
|
|
| Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вірою тих, що слухали. | |
|
3
|
|
| А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого», хоч діла Його були завершені ще на початку світу. | |
|
4
|
|
| Бо десь сказано про сьомий день так: «І спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх». | |
|
5
|
|
| І ще тут: «Hе ввійдуть до спокою Мого». | |
|
6
|
|
| Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніше благозвіщено, не ввійшли до нього за непокірність, | |
|
7
|
|
| то Він призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як раніше сказано: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших». | |
|
8
|
|
| Бо коли б Ісус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано після того про інший день. | |
|
9
|
|
| Тому для народу Божого залишена ще субота. | |
|
10
|
|
| Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх. | |
|
11
|
|
| Отже, постараймось увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність. | |
|
12
|
|
| Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні. | |
|
13
|
|
| І немає створіння, схованого від Hього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт. | |
|
14
|
|
| Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого. | |
|
15
|
|
| Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха. | |
|
16
|
|
| Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. |
