|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрів Авраама і благословив його, коли той повертався після поразки царів, | |
|
2
|
|
| якому і десятину Авраам відділив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потім і тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру», | |
|
3
|
|
| без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, перебуває священиком назавжди. | |
|
4
|
|
| Бачите, який великий той, якому і Авраам патріарх дав десятину з кращої здобичі своєї. | |
|
5
|
|
| Ті з синів Левієвих, що одержують священство‚ мають заповідь — брати за законом десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоча й ці вийшли від стегон Авраамових. | |
|
6
|
|
| Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітницю. | |
|
7
|
|
| Без усякого ж заперечення менший благословляється більшим. | |
|
8
|
|
| І тут десятини беруть люди смертні, а там — той, хто має про себе свідчення, що він живе. | |
|
9
|
|
| І, так би мовити, сам Левій, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину; | |
|
10
|
|
| бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його. | |
|
11
|
|
| Отже, якби досконалість осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б іще була потреба поставати іншому священикові за чином Мелхиседековим, а не іменуватися за чином Аароновим? | |
|
12
|
|
| Адже із зміною священства необхідно бути зміні і закону, | |
|
13
|
|
| бо Той, про Кого говориться це, належав до іншого коліна, з якого ніхто не приступав до жертовника. | |
|
14
|
|
| Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства. | |
|
15
|
|
| І це ще ясніше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик інший, | |
|
16
|
|
| Який є таким не за законом заповіді плотської, а за силою життя нескінченного. | |
|
17
|
|
| Бо засвідчено: «Ти Священик повік за чином Мелхиседековим». | |
|
18
|
|
| Скасування ж попередньої заповіді буває через її неміч та марність, | |
|
19
|
|
| бо закон нічого не довів до досконалости; але вводиться краща надія, через яку ми наближаємося до Бога. | |
|
20
|
|
| І що це було не без клятви, — | |
|
21
|
|
| бо ті були священиками без клятви, а Цей із клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь і не розкається: Ти Священик повік за чином Мелхиседековим», — | |
|
22
|
|
| то поручителем кращого завіту став Ісус. | |
|
23
|
|
| До того ж тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; | |
|
24
|
|
| а Цей, оскільки перебувати Йому вічно, має і священство нескінченне, | |
|
25
|
|
| тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них. | |
|
26
|
|
| Таким і повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес, | |
|
27
|
|
| Який не має потреби щоденно, як ті первосвященики, приносити жертву спочатку за свої гріхи, потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Себе Самого. | |
|
28
|
|
| Бо закон настановляє первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятвене, після закону, поставило Сина, навіки довершеного. |
