1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 14
1
Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова.
2
І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3
І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,
4
ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!
5
Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,
6
який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.
7
Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;
8
і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».
9
Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.
10
Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!
11
У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій.
12
Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.
13
А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;
14
зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».
15
Але скинутий у пекло, у глибини пекельні.
16
Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
17
всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».
18
Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці;
19
а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп,
20
не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.
21
Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.
22
І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь.
23
І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф.
24
З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,
25
щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.
26
Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,
27
бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?
28
У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:
29
не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.
30
Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.
31
Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.
32
Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.
