1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 6
1
Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.
2
Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.
3
Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.
4
Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,
5
Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!
6
Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.
7
Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.
8
Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
9
Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10
До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
11
Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.
12
І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.
13
Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно;
14
лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.
15
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.
16
Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».
17
І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».
18
Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
19
Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.
20
Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.
21
Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22
Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;
23
тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.
24
Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.
25
Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.
26
Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.
27
Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.
28
Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.
29
Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
30
відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.
