1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 8
1
У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;
2
і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.
3
І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф.
4
І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?
5
Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.
6
Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.
7
І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього.
8
Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду.
9
Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня?
10
За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво.
11
І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає.
12
Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь.
13
До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.
14
«Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом».
15
Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи.
16
Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому.
17
Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь.
18
Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені.
19
Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?
20
Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.
21
Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене.
22
Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?
