|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи. | Бѣ́ же нѣ́кто боля́ Ла́зарь от Виѳа́ніи, от ве́си Марі́ины и Ма́рѳы сестры́ єя́. |
|
2
|
2
|
| Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. | Бѣ́ же Марі́а пома́завшая Го́спода ми́ромъ и оте́ршая но́зѣ Єго́ власы́ свои́ми, єя́же бра́тъ Ла́зарь боля́ше. |
|
3
|
3
|
| Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. | Посла́стѣ у́бо сестрѣ́ къ Нему́, глаго́лющѣ: Го́споди, се́, єго́же лю́биши, боли́тъ. |
|
4
|
4
|
| Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. | Слы́шавъ же Іису́съ рече́: сія́ болѣ́знь нѣ́сть къ сме́рти, но о сла́вѣ Бо́жіи, да просла́вится Сы́нъ Бо́жій єя́ ра́ди. |
|
5
|
5
|
| Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря. | Любля́ше же Іису́съ Ма́рѳу и сестру́ єя́ и Ла́заря. |
|
6
|
6
|
| Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. | Єгда́ же услы́ша, я́ко боли́тъ, тогда́ пребы́сть на не́мже бѣ́ мѣ́стѣ два́ дни́. |
|
7
|
7
|
| Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї. | Пото́мъ же глаго́ла ученико́мъ: и́демъ во Іуде́ю па́ки. |
|
8
|
8
|
| Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? | Глаго́лаша Єму́ ученицы́: Равви́, ны́нѣ иска́ху Тебе́ ка́меніємъ поби́ти Іуде́є, и па́ки ли и́деши та́мо? |
|
9
|
9
|
| Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього; | Отвѣща́ Іису́съ: не два́ ли на́десяте часа́ єста́ во дни́? А́ще кто́ хо́дитъ во дни́, не по́ткнется, я́ко свѣ́тъ мі́ра сего́ ви́дитъ: |
|
10
|
10
|
| а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним. | а́ще же кто́ хо́дитъ въ нощи́, по́ткнется, я́ко нѣ́сть свѣ́та въ не́мъ. |
|
11
|
11
|
| Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. | Сія́ рече́, и посе́мъ глаго́ла и́мъ: Ла́зарь дру́гъ на́шъ у́спе: но иду́, да возбужу́ єго́. |
|
12
|
12
|
| Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. | Рѣ́ша у́бо ученицы́ Єго́: Го́споди, а́ще у́спе, спасе́нъ бу́детъ. |
|
13
|
13
|
| Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. | Рече́ же Іису́съ о сме́рти єго́: они́ же мнѣ́ша, я́ко о успе́ніи сна́ глаго́летъ. |
|
14
|
14
|
| Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; | Тогда́ рече́ и́мъ Іису́съ не обину́яся: Ла́зарь у́мре: |
|
15
|
15
|
| і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. | и ра́дуюся ва́съ ра́ди, да вѣ́руєте, я́ко не бѣ́хъ та́мо: но и́демъ къ нему́. |
|
16
|
16
|
| Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. | Рече́ же Ѳома́, глаго́лемый Близне́цъ, ученико́мъ: и́демъ и мы́, да у́мремъ съ ни́мъ. |
|
17
|
17
|
| Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. | Прише́дъ же Іису́съ, обрѣ́те єго́ четы́ри дни́ уже́ иму́ща во гро́бѣ. |
|
18
|
18
|
| Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. | Бѣ́ же Виѳа́ніа бли́зъ Ієрусали́ма я́ко ста́дій пятьна́десять, |
|
19
|
19
|
| І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. | и мно́зи от Іуде́й бя́ху пришли́ къ Ма́рѳѣ и Марі́и, да утѣ́шатъ и́хъ о бра́тѣ єю́. |
|
20
|
20
|
| Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. | Ма́рѳа у́бо єгда́ услы́ша, я́ко Іису́съ гряде́тъ, срѣ́те Єго́: Марі́а же до́ма сѣдя́ше. |
|
21
|
21
|
| Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. | Рече́ же Ма́рѳа ко Іису́су: Го́споди, а́ще бы єси́ здѣ́ бы́лъ, не бы́ бра́тъ мо́й у́мерлъ: |
|
22
|
22
|
| Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. | но и ны́нѣ вѣ́мъ, я́ко єли́ка а́ще про́сиши от Бо́га, да́стъ Тебѣ́ Бо́гъ. |
|
23
|
23
|
| Ісус говорить їй: воскресне брат твій. | Глаго́ла є́й Іису́съ: воскре́снетъ бра́тъ тво́й. |
|
24
|
24
|
| Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. | Глаго́ла Єму́ Ма́рѳа: вѣ́мъ, я́ко воскре́снетъ въ воскреше́ніє, въ послѣ́дній де́нь. |
|
25
|
25
|
| Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. | Рече́ [же] є́й Іису́съ: А́зъ є́смь воскреше́ніє и живо́тъ: вѣ́руяй въ Мя́, а́ще и у́мретъ, оживе́тъ: |
|
26
|
26
|
| І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? | и вся́къ живы́й и вѣ́руяй въ Мя́ не у́мретъ во вѣ́ки. Є́млеши ли вѣ́ру сему́? |
|
27
|
27
|
| Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. | Глаго́ла Єму́: є́й, Го́споди: а́зъ вѣ́ровахъ, я́ко Ты́ єси́ Христо́съ Сы́нъ Бо́жій, и́же въ мі́ръ гряды́й. |
|
28
|
28
|
| Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. | И сія́ ре́кши, и́де и пригласи́ Марі́ю сестру́ свою́ та́й, ре́кши: Учи́тель прише́лъ є́сть, и глаша́єтъ тя́. |
|
29
|
29
|
| Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього. | Она́ [же] я́ко услы́ша, воста́ ско́ро и и́де къ Нему́. |
|
30
|
30
|
| Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. | Не уже́ бо бѣ́ прише́лъ Іису́съ въ ве́сь, но бѣ́ на мѣ́стѣ, идѣ́же срѣ́те Єго́ Ма́рѳа. |
|
31
|
31
|
| Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там. | Іуде́є [же] у́бо су́щіи съ не́ю въ дому́ и утѣша́юще ю́, ви́дѣвше Марі́ю, я́ко ско́ро воста́ и изы́де, по не́й идо́ша, глаго́люще, я́ко и́детъ на гро́бъ, да пла́четъ та́мо. |
|
32
|
32
|
| Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. | Марі́а же я́ко пріи́де, идѣ́же бѣ́ Іису́съ, ви́дѣвши Єго́, паде́ Єму́ на ногу́, глаго́лющи Єму́: Го́споди, а́ще бы єси́ бы́лъ здѣ́, не бы́ у́мерлъ мо́й бра́тъ. |
|
33
|
33
|
| Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився. | Іису́съ у́бо, я́ко ви́дѣ ю́ пла́чущуся и прише́дшыя съ не́ю Іуде́и пла́чущя, запрети́ ду́ху, и возмути́ся Са́мъ, |
|
34
|
34
|
| І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись. | и рече́: гдѣ́ положи́сте єго́? Глаго́лаша Єму́: Го́споди, пріиди́ и ви́ждь. |
|
35
|
35
|
| Заплакав Ісус. | Прослези́ся Іису́съ. |
|
36
|
36
|
| Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його. | Глаго́лаху у́бо Жи́дове: ви́ждь, ка́ко любля́ше єго́. |
|
37
|
37
|
| А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? | Нѣ́цыи же от ни́хъ рѣ́ша: не можа́ше ли Се́й, отве́рзый о́чи слѣпо́му, сотвори́ти, да и се́й не у́мретъ? |
|
38
|
38
|
| Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній. | Іису́съ же па́ки претя́ въ себѣ́, пріи́де ко гро́бу. Бѣ́ же пеще́ра, и ка́мень лежа́ше на не́й. |
|
39
|
39
|
| Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. | Глаго́ла Іису́съ: возми́те ка́мень. Глаго́ла Єму́ сестра́ уме́ршаго Ма́рѳа: Го́споди, уже́ смерди́тъ: четверодне́венъ бо є́сть. |
|
40
|
40
|
| Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? | Глаго́ла є́й Іису́съ: не рѣ́хъ ли ти́, я́ко а́ще вѣ́руєши, у́зриши сла́ву Бо́жію? |
|
41
|
41
|
| Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. | Взя́ша у́бо ка́мень, идѣ́же бѣ́ уме́рый лежя́. Іису́съ же возведе́ о́чи горѣ́ и рече́: О́тче, хвалу́ Тебѣ́ воздаю́, я́ко услы́шалъ єси́ Мя́: |
|
42
|
42
|
| Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. | А́зъ же вѣ́дѣхъ, я́ко всегда́ Мя́ послу́шаєши: но наро́да ра́ди стоя́щаго о́крестъ рѣ́хъ, да вѣ́ру и́мутъ, я́ко Ты́ Мя́ посла́лъ єси́. |
|
43
|
43
|
| Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. | И сія́ ре́къ, гла́сомъ вели́кимъ воззва́: Ла́заре, гряди́ во́нъ. |
|
44
|
44
|
| І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. | И изы́де уме́рый, обя́занъ рука́ма и нога́ма укро́ємъ, и лице́ єго́ убру́сомъ обя́зано. Глаго́ла и́мъ Іису́съ: разрѣши́те єго́, и оста́вите ити́. |
|
45
|
45
|
| Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього. | Мно́зи у́бо от Іуде́й прише́дшіи къ Марі́и и ви́дѣвше, я́же сотвори́ Іису́съ, вѣ́роваша въ Него́: |
|
46
|
46
|
| А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус. | нѣ́цыи же от ни́хъ идо́ша къ фарісе́омъ и реко́ша и́мъ, я́же сотвори́ Іису́съ. |
|
47
|
47
|
| Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. | Собра́ша у́бо архієре́є и фарісе́є со́нмъ, и глаго́лаху: что́ сотвори́мъ? Я́ко Человѣ́къ Се́й мно́га зна́менія твори́тъ: |
|
48
|
48
|
| Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом. | а́ще оста́вимъ Єго́ та́ко, вси́ увѣ́руютъ въ Него́: и пріи́дутъ Ри́мляне, и во́змутъ мѣ́сто и язы́къ на́шъ. |
|
49
|
49
|
| Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, | Єди́нъ же нѣ́кто от ни́хъ Каіа́фа, архієре́й сы́й лѣ́ту тому́, рече́ и́мъ: вы́ не вѣ́сте ничесо́же, |
|
50
|
50
|
| і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. | ни помышля́ете, я́ко у́не є́сть на́мъ, да єди́нъ человѣ́къ у́мретъ за лю́ди, а не ве́сь язы́къ поги́бнетъ. |
|
51
|
51
|
| Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — | Сего́ же о себѣ́ не рече́: но архієре́й сы́й лѣ́ту тому́, прорече́, я́ко хотя́ше Іису́съ умре́ти за лю́ди, |
|
52
|
52
|
| і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. | и не то́кмо за лю́ди, но да и ча́да Бо́жія расточе́ная собере́тъ во єди́но. |
|
53
|
53
|
| З того дня змовились убити Його. | От того́ у́бо дне́ совѣща́ша, да убію́тъ Єго́. |
|
54
|
54
|
| І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми. | Іису́съ же ктому́ не я́вѣ хожда́ше во Іуде́єхъ, но и́де отту́ду во страну́ бли́зъ пусты́ни, во Єфре́мъ нарица́ємый гра́дъ, и ту́ хожда́ше со ученики́ Свои́ми. |
|
55
|
55
|
| Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. | Бѣ́ же бли́зъ Па́сха Іуде́йска, и взыдо́ша мно́зи во Ієрусали́мъ от стра́нъ пре́жде Па́схи, да очи́стятся. |
|
56
|
56
|
| Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? | Иска́ху у́бо Іису́са, и глаго́лаху къ себѣ́, въ це́ркви стоя́ще: что́ мни́тся ва́мъ, я́ко не и́мать ли пріити́ въ пра́здникъ? |
|
57
|
57
|
| А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його. | Да́ша же архієре́є и фарісе́є за́повѣдь, да а́ще кто́ ощути́тъ [Єго́], гдѣ́ бу́детъ, повѣ́сть, я́ко да и́мутъ Єго́. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.