Глава 26
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
