Глава 2
1
Я нарцис саронський, лілея долин!
2
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
3
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
5
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
6
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
7
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
8
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
9
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
10
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
11
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
12
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
13
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
14
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
15
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
16
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
17
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.
