Глава 10
1
Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив,
2
Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло?
3
І дуже сумував.
4
Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила:
5
ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх!
6
Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий.
7
А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. — І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене.
8
Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе.
9
А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого.
10
І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла,
11
і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай благопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру.
12
Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони — батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе. І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.
13
Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.
