Глава 12
1
І покликав Товит сина свого Товію і сказав йому: приготуй, сину мій, платню чоловіку, який ходив з тобою; йому потрібно ще додати.
2
Він відповів: батьку мій, я не матиму збитку, якщо віддам йому половину всього, що приніс;
3
тому що він привів мене до тебе здоровим і дружину мою зцілив, і срібло моє приніс і тебе також зцілив.
4
Старець сказав: так і слід йому.
5
І покликав ангела і сказав йому: візьми половину всього, що ви принесли, і йди з миром.
6
Тоді, відкликавши обох їх окремо, ангел сказав їм: благословляйте Бога, прославляйте Його, визнавайте велич Його і сповідуйте перед усіма живими, що Він зробив для вас. Добре діло – благословляти Бога, звеличувати ім’я Його і благоговійно проповідувати про діла Божі; і ви не лінуйтеся прославляти Його.
7
Таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі сповіщати похвально. Робіть добро, і зло не осягне вас.
8
Добре діло – молитва з постом і милостинею і справедливістю. Краще мале зі справедливістю, ніж багато чого з неправдою; краще творити милостиню, ніж збирати золото,
9
бо милостиня від смерти спасає і може очищати всякий гріх. Ті, що творять милостині і діла правди, будуть довго жити.
10
Грішники ж є вороги свого життя.
11
Не приховаю від вас нічого; я сказав уже: таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі оголошувати похвально.
12
Коли молився ти і невістка твоя Сарра, я підносив пам’ять молитви вашої до Святого, і коли ти ховав мертвих, я також був з тобою.
13
І коли ти не полінувався встати і залишити обід свій, щоб піти і прибрати мертвого, твоя добродійність не втаїлася від мене, але я був з тобою.
14
І нині Бог послав мене зцілити тебе і невістку твою Сарру.
15
Я — Рафаїл, один із семи святих ангелів, які возносять молитви святих і піднімаються перед славою Святого.
16
Тоді обоє знітилися й упали лицем на землю, тому що були у страху.
17
Але він сказав їм: не бійтеся, мир буде вам. Благословляйте Бога повік.
18
Бо я прийшов не з своєї волі, а з волі Бога нашого; тому і благословляйте Його повік.
19
Усі дні я був видимий вами, але я не їв і не пив, — тільки поглядом вашим уявлялося це.
20
Отже, прославляйте тепер Бога, тому що я відходжу до Того, Хто послав мене, і напишіть усе, що звершилося, в книгу.
21
І встали вони і більш уже не бачили його.
22
І стали розповідати про великі і дивні діла Божі, і як явився їм ангел Господній.
