|
Глава 16
|
Глvа, ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.
|
Сего ради же и^ сїи подобнњ пострадали сђть и^ досто'ине, и^ мно'жествоM ѕвњреи и^стреблени сђть”
|
|
2
|
2
|
|
Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів,
|
Сего ради мђченїя ё^бл~жиl е^си лю'ди твоя, въ похотᲇнїе во'ли сᲄра'нническа въкђшенїя, пи'щђ ё^готовалᲆ е^си крастели.
|
|
3
|
3
|
|
щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.
|
да ѓ^ни ё^бо вожделњвшїи пи'ща, покаꙁа'нїем# посла'ныX. и^ эT нђ'жнаго хотњ'нїя ѓ^братяTся” Сїи же въ ма'лњ ни'щи бы'ша, и^ стра'нна прїимњша въкђше'нїя”
|
|
4
|
4
|
|
Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.
|
Подоба'ше б^о ѓ^нњмъ без#эTвњтнеи нищетњ наити мђчи'тельствомъ” СиM же толи'ко показа'ти, ка'ко враги иX мђ'чишася”
|
|
5
|
5
|
|
І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.
|
И$бо тњмъ на'иде жесто'къ ѕвњ'реи гнњвъ, кђса'нїемъ сверњпыхъ и^стребля'хђся ѕмїев#”
|
|
6
|
6
|
|
Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,
|
Но не до конца пребы'сть гнњвᲆ твои, въ накаꙁа'нїе же въ ма'лњ смђще'ни сђть” Зна'менїе и^мњ'ющи спsнїю, на въспомяненїе за'повњди ꙁако'на твое^го”
|
|
7
|
7
|
|
бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.
|
ѓ^брати'выися ё^бо, не възрњ'ннаго ради цњля'шеся, н^о тебе ради всњхъ сп~са”
|
|
8
|
8
|
|
І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла:
|
И$ в сем# же накаꙁаl е^си враги на'ша, ја%ко т^ы е^си и^ꙁбавля'аи эT вся'кого ѕл^а,
|
|
9
|
9
|
|
бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.
|
и^х#же б^о а^кри'ды и^ мышица поби'ша кђса'нїеM, и^ не ѓ^брњтеся цњ'льба дш~амъ и^хъ ја%ко досто'ини бя'хђ эT таковыхъ мђчитися,
|
|
10
|
10
|
|
А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.
|
сн~овъ же твои^хъ ниже ѕмїевыхъ ꙁђбо'въ ја%ды ѓ^долњша, млsть бо твоа приходя'ще и^сцᲇля'ше и^хъ.
|
|
11
|
11
|
|
Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.
|
въ па'мять б^о словесъ твои^х# ё^секня'хђся, и^ ско'ро и^сцњля'хђся, да не вᲆ глђбинђ в#пада'юще ꙁабве'нїа, эTлђча'тся твое^го бл~годњя'нїя.
|
|
12
|
12
|
|
Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.
|
ниже б^о зе'лїе ниже ѓ^бяꙁа'нїе и^сцњли и^хъ, н^о сло'во твое г~и и^же цњли'тъ вся”
|
|
13
|
13
|
|
Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.
|
Ты б^о животђ и^ смр~ти вла'сть и%машъ, і^ и^ꙁво'диши да'же до вра'т# а%дђ и^ въꙁво'диши.
|
|
14
|
14
|
|
Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.
|
чл~кᲆ же ё^биваеT ꙁло'бою свое^ю, и^сшеD же дх~ъ не вᲆꙁврати'тъ, ни приꙁове'тъ дш~ђ и^же въспрїа'та е^сть”
|
|
15
|
15
|
|
А Твоєї руки неможливо уникнути,
|
твое^я же рђки и^ꙁбежа'ти невъꙁмо'жно е^сть.
|
|
16
|
16
|
|
бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.
|
эTмњта'ющи бо ся тебе вњдњти нечести'вїи, въ крњ'пости мышца ᲄвое^а бїени сђть, сᲄра'нными дожDами и^ градами и^ бђрями гони'ми страда'ша, и^ ѓ^гнеM растаа'ни”
|
|
17
|
17
|
|
Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.
|
Пресла'вное б^о вᲆ всеё^чаща'ющеи водњ` мно'жае дњлаеT ѓ%гнь. котора'ющъ б^о ся е^сть ми'ръ па'че пра'ведныхъ”
|
|
18
|
18
|
|
Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.
|
Когда ё^бо ё^кротя'шеся пла'мень, да не съгоряT и^же на нечестивыхъ послана бњхђ животная. н^о сїи зря'ще вњ'дятъ ја%ко бж~їя сђда стражђтъ гоне'нїе,
|
|
19
|
19
|
|
А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.
|
нњкогдаже междђ водо'ю ѓ^гнь паля'ше, даже безако'наго земли` рожде'нїя растлиT.
|
|
20
|
20
|
|
Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.
|
и^хже ра'ди а^гг~лъскою пи'щею пита'лъ е^си лю'ди ᲄвоа, ё^гото'ванъ хлњбъ с нб~се пода'лᲆ е^си и^мъ безъ трђда, всеё^слажде'нїе в себњ и^мњ'ющи и^ вся'кђ сла'дость бл~гово'н#наго въкђше'нїя.
|
|
21
|
21
|
|
Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.
|
съставле'нїя же твое^го и^ сла'дости ᲄвоея сн~оM покаꙁа`. и^ ё^гажда'ющи е^ді'ного ко'ждо во'ли ја%же въсхотњ, къ чемђ же кт^о хоᲄя'ше превраща'шеся.
|
|
22
|
22
|
|
А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.
|
снhњ же и^ ледъ пребыва'ше си'лђ ѓ%гненђ и^ не растая'шеся, да ё^вњдятъ ја%ко плодъ враго'въ и^стребля'ше ѓ%гнь горя'щїи, въ' градњ и^ дождњхъ блиста'ю^щи”
|
|
23
|
23
|
|
Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.
|
Сего ра'ди да ся паки питаюT пра'веднїи, и^ ѓ%гнь паки своея силы лиши'ся”
|
|
24
|
24
|
|
Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.
|
творе'нїе б^о тебњ творцђ слђжа'ше, распросᲄира'ется на мђкђ проти'вђ непра'ведныхъ, и^ легча'е тво'рится въ бл~годњянїе ради на ᲄя надњю'щихся.
|
|
25
|
25
|
|
Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,
|
сего ра'ди и^ тогда` вся` преѓ^браже'на всMњ кормиᲄелница, блгDти твоея слђжа'ше къ во'ли и^хъ и^же эT тебе пожелњни сђть.
|
|
26
|
26
|
|
щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.
|
да наё^ча'тся сн~ове твои` и%хже възлюбиl е^си г~и, ја%ко не рожде'нїя плодо'въ пита'ютъ чл~ка, н^о сло'во твое тебᲇ вњ'рющихъ соблюда'етъ.
|
|
27
|
27
|
|
Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,
|
чт^о б^о ѓ^гне'мъ нерастлњно скоро эT малы'я лђча слн~чныя грњ'емое расᲄая'шеся,
|
|
28
|
28
|
|
щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.
|
да ꙁна'емо бђдетъ всњмъ ја%ко подоба'етъ дости'гнђти слн~цђ къ блsвенїю твое^мђ, и^ къ въз#сїянїю свњтA тебњ поклони'тися” Не
|
|
29
|
29
|
|
Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.
|
бл~годарно б^о ё^пова'нїе ја%ко зиMныи и%неи раста'е^тъ, і^ и^злїется ја%ко вода` неключи'ма”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.