|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Краще бездітність із чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей.
|
Лђ'чши беꙁъчаDство съ бл~гочестїемъ, бесме'ртїе б^о еs въ па'мяти е^я, ја%ко и^ преD бм~ъ позна'ется и^ преD чл~ки.
|
|
2
|
2
|
|
Коли вона властива, її наслідують, а коли відійде, прагнуть до неї: й у вічності увінчана вона торжествує, як та, що одержала перемогу непорочними подвигами.
|
сђщїи б^о въспомина'ютъ ю& и любятъ эTше'дшђю и^ въ вњце вњн#цено'сно чти'тся. и^ нескверны'хъ подви'жникъ т#ща'нїе ѓ^долева'ющи.
|
|
3
|
3
|
|
А плодюча безліч нечестивих не принесе користи, і перелюбні паростки не дадуть коренів у глибину і не досягнуть непорушної основи;
|
многопло'дна нечести'выхъ мно'жества неключи'ма бђдTђ, и^ эT прелюбодњя'нїи насажде'нное не да'сть ко'ренїеM глђбинђ, ниже крњ'пко стоя'нїе сътворитъ”
|
|
4
|
4
|
|
і хоча на час позеленіють у гілках, але, не маючи твердости, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться;
|
А$ще ё^бо и^ вњтви на вре'мя процвњтђт#, не на крњпкаго вᲆꙁшеDшаго эT вњтрђ пококолᲇблеTся, и^ эT ѕњлныхъ вњтръ и^скорени'тся.
|
|
5
|
5
|
|
неміцні гілки переламаються, і плід їх буде марний, нестиглий для їжі і ні до чого не придатний;
|
и^ съкрђшатся вњтви несконча'ни, и^ плоD и^хъ неключи'мъ ѓ^ско'меn во я'дь и^ нивочт^о потребеn.
|
|
6
|
6
|
|
бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх.
|
эT беꙁако'нныX б^о со'нїи ча'да рожде'ная, свњдњтели сђть лђка'вствїя на роди'тели б^о и^спыта'нїя и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої,
|
Пра'ведник же а^ще пости'гнетъ сконча'тися въ поко'и бђдеT”
|
|
8
|
8
|
|
бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється:
|
Ста'рость б^о чsтна не многолњтна, ниже число` лњтъ и^ꙁочте'но”
|
|
9
|
9
|
|
мудрість є сивина для людей, і непорочне життя — вік старости.
|
Сњди'на же е^сть мђдрость чл~комъ, и^ во'зрастъ ста'рости жи'тїе непоро'чно.
|
|
10
|
10
|
|
Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений;
|
бл~гоё^гожде'нъ б~ђ бы'сть и^ въꙁлюби'ся, и^ живыи межDђ грњшными преложи'ся,
|
|
11
|
11
|
|
забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його.
|
въсхищенъ бы'сть да не ꙁлоба и^ꙁмњнитъ ра'зђма е^го, и^л^и лесть прельсти'тъ дш~ђ е^го”
|
|
12
|
12
|
|
Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий.
|
Раченїа бо ѕлая ѓ^мрача'етъ бл~гая, и^ жела'нїе по'хоти и^ꙁмњня'етъ ё'мъ незлобивъ.
|
|
13
|
13
|
|
Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа;
|
сконча'вся вᲆ ма'лᲇ и^спо'лни лњта длъга,
|
|
14
|
14
|
|
бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те,
|
ё^годна б^о бњ` гв~и дш~а е^го. тMњже пот#ща'ся эT среды лђкавствїя.
|
|
15
|
15
|
|
що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
|
лю'дїе же ви'дњвше и^ не разђмњвше, ни положи'ша въ по'мыслњ таковое, ја%ко блгDть и^ млsть въ прпDбныхъ е^го, и^ посњще'нїе въ и^ꙁбра'нныхъ е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, — довголітню старість неправедного;
|
ѓ^сђди'т же пра'ведникъ ё^мира'яи живы'хъ нечести'выхъ, и^ ю'ность скоnча'ющаяся скоро долголњтнеи ста'рости непра'веднаго”
|
|
17
|
17
|
|
бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого поставив його у безпеку;
|
Оу^зрятъ б^о конецъ премђдраго, и^ не разђмњютъ чт^о въсхотњ ѓ^ немᲆ, и^ въ чт^о ё^ма'ли е^го г~ь”
|
|
18
|
18
|
|
вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них;
|
ё^зрятъ и^ ё^ничижа'тъ е^го, и^мже г~ь посмње'тся.
|
|
19
|
19
|
|
і після цього будуть вони безчесним трупом і ганьбою між померлими повік, бо Він повалить їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони украй запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине;
|
и^ бђдђтъ посемъ въ паде'нїе беꙁъчестно, и^ въ срамотђ въ мрътвыхъ въ вkњ” ЈА/ко поврьжетъ и^хъ бђ'ихъ на'дменыхъ, и^ поколњблетъ и^хъ эT ѓ^снова'нїя, и^ до послњди и^зчеꙁнђтъ” И$ бђдђтъ въ бо'лњꙁни, и^ па'мять и^хъ поги'бнетъ.
|
|
20
|
20
|
|
усвідомлюючи гріхи свої, вони постануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.
|
прїидђтъ въ помышле'нїе грњхъ свои^хъ, и^ ѓ^бли'чаT и^хъ проти'вђ беꙁаконїи и^хъ”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.