|
Глава 19
|
Глvа, џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
|
Нечести'вым же до конца` без# млsти ја%рость на'иде” Прови'дњ б^о и^хъ и^ бђдђщая,
|
|
2
|
2
|
|
що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
|
ја^ко сїи ѓ^браще'ннїи еже ѓ^ста'вити, и^ съ т#ща'нїемᲆ эTпђсти'ша и^хъ” Гна'ша въ слњд# раска'явшися,
|
|
3
|
3
|
|
бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
|
е^ще б^о въ рђка'хъ и^мњ'юще рыда'нїя, и^ сњтђ'ющися гробомъ мрт~выX, и%нъ себњ взя'ша по'мыслъ безђмїя. і^ и^хже моля'щи и^згна'ша иX а^ки бњгльцы гоня'хђ”
|
|
4
|
4
|
|
Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
|
Влеча'ше б^о и^хъ къ семђ концђ досто'ина нђжда, и^ приклю'чшихся не въспомянђтїе вложи`” да'же и^ прочая мђкамъ ко и^сполне'нїю мђче'нїя.
|
|
5
|
5
|
|
і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
|
лю'ди же ᲄвоя пресла'вное пђтьше'ствїе и^скђси`. ѓ^ни' же стра'ннђ ѓ^бря'щђтъ смр~ть”
|
|
6
|
6
|
|
Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
|
Все' бо творе'нїе въ свое'мъ е^мђ родђ` па'ки со выjше преѓ^бразя'шеся, слђжа'щи своиственыM повеле'нїемъ, да ѓ'троцы твои` съхраня'тся неврежде'ни.
|
|
7
|
7
|
|
З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря — безперешкодна путь, і з бурхливої безодні — зелена долина.
|
ѓ%блакъ ѓ^сеня'щїи по'клъ и^хъ, и^ вла'жна земля` сђха ја^ви'ся. и^з мо'ря чермнаго пђть беꙁъ прет#кнове'нїя, и^ по'ле процвиᲄа'ющи эT волны зᲇлныя
|
|
8
|
8
|
|
Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
|
и^мже весь ја^зы'къ про'иде, твое'ю рђкою покрове'ни” Ви'дящи ди'вная и^ чюдеса`,
|
|
9
|
9
|
|
Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
|
ја^ко ко'ни насыти'шася, и^ ја^ко а'гньци възра'довашася хваля'ще т^я г~и и^зба'вльшаго и^хъ”
|
|
10
|
10
|
|
бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
|
Въспомянђся бо е^ще и^мъ, иже въ ѓ^бита'нїю и^хъ. ка'ко ё^бо за рожде'нїе живо'тныхъ и^зведе земля скни'фы, и^ за рыбы эTри'гнђ рњка` мно'жество жа'бъ”
|
|
11
|
11
|
|
А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
|
Послњди же ви'дњшA и^ новорожDенїе птицъ, ја%ко похотњнїемъ и^зве'дени, проси'ша сла'достьныя пи'ща,
|
|
12
|
12
|
|
бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
|
въ похотњнїю б^о в#зыидо'ша и^мъ эT мо'ря крастели. мђче'нїя грњшнымъ наи^до'ша не безъ быvшихъ зна'менїи, по нђж'ди гро'ма пра'ведне б^о пострада'ша по свои^хъ безако'нїяхъ.
|
|
13
|
13
|
|
бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
|
и^б^о лю'тњишее ненавидњнїе на страннолю'бца насᲄа'вишA и^нїи б^о незна'емыхъ не прїемля'хђ прише'лецъ, сїи же бл~годњтелїю страннолю'бцоM слђжа'хђ,
|
|
14
|
14
|
|
І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
|
и^ не тоkмо н^о е^же кое расмотре'нїе бђдеT иX. зане насиляеми въспрїемляхђ чю'ждиX.
|
|
15
|
15
|
|
а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
|
нᲇцыи же съ пра'знесᲄвами въспрїеMля'хђ сиX, ё^же` ѓ^бы'чаемъ приѓ^бща'ющеся пра'ведныX. жесточа'ишими ѓ^ѕлоби'ша бо'лњꙁньми.
|
|
16
|
16
|
|
Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
|
побїени же сђть ѓ^слњпле'нїемъ, ја%коже и^ ѓ^ни` при две'реX прпDбнаго съ ско'рыми покровени бяхђ тма' ми. ко'ждо же прохода своиX две'рїи и^ска'ше,
|
|
17
|
17
|
|
Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
|
і^ и'хъ ра'ди стихїи премњне'ны. ја%ко въ гђслехᲆ стрђны послњдова'нїю и%мени премњня'тся, и^ всегда` свое^го шђма стрегђтъ. ꙁане` е^сть ви'дњти ѓ%бразђ бы'вшаго и%стиннњ.
|
|
18
|
18
|
|
Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
|
сђха'я въ вла'жная ѓ^браща'хђся, и^ е^ли'ка бњхђ пла'вающїа в зе'млю проидя'хђ.
|
|
19
|
19
|
|
Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
|
ѓ%гнь можа'ше наD во'дђ выш#ше своея си'лы, и^ вода` ё^гаша'ющђ си'лђ ꙁабы`
|
|
20
|
20
|
|
полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
|
пла'мени эT противле'нїя и^стлњнных# живо'тныхъ. не трђди'ша пло'теи проходя'щихъ. ниже та'ющаго ледоѓ'брзне тлњненъ ро'дъ нетлᲇнныя пи'ща.
|
|
21
|
21
|
|
Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.
|
по всемђ` г~и въꙁвели'чилᲆ е^си лю'ди твоя, и^ просла'виl е^си и^ не пре'зрњлᲆ е^си въ все вре'мя и^ на вся'ком# мњсте преDстоя`”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.