1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 101
|
Κεφάλαιο 101
|
|
1
|
1
|
| Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. | Προσευχὴ τῷ πτωχῷ, ὅταν ἀκηδιάσῃ καὶ ἐναντίον Κυρίου ἐκχέῃ τὴν δέησιν αὐτοῦ. |
|
2
|
2
|
| Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. | ΚΥΡΙΕ, εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου, καὶ ἡ κραυγή μου πρὸς σὲ ἐλθέτω. |
|
3
|
3
|
| Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. | μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπ᾿ ἐμοῦ· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ θλίβωμαι, κλῖνον πρός με τὸ οὖς σου· ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ ἐπικαλέσωμαί σε, ταχὺ ἐπάκουσόν μου, |
|
4
|
4
|
| Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. | ὅτι ἐξέλιπον ὡσεὶ καπνὸς αἱ ἡμέραι μου, καὶ τὰ ὀστᾶ μου ὡσεὶ φρύγιον συνεφρύγησαν. |
|
5
|
5
|
| Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. | ἐπλήγην ὡσεὶ χόρτος καὶ ἐξηράνθη ἡ καρδία μου, ὅτι ἐπελαθόμην τοῦ φαγεῖν τὸν ἄρτον μου. |
|
6
|
6
|
| Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. | ἀπὸ φωνῆς τοῦ στεναγμοῦ μου ἐκολλήθη τὸ ὀστοῦν μου τῇ σαρκί μου. |
|
7
|
7
|
| Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. | ὡμοιώθην πελεκᾶνι ἐρημικῷ, ἐγενήθην ὡσεὶ νυκτικόραξ ἐν οἰκοπέδῳ, |
|
8
|
8
|
| Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. | ἠγρύπνησα καὶ ἐγενόμην ὡς στρουθίον μονάζον ἐπὶ δώματος. |
|
9
|
9
|
| Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. | ὅλην τὴν ἡμέραν ὠνείδιζόν με οἱ ἐχθροί μου, καὶ οἱ ἐπαινοῦντές με κατ᾿ ἐμοῦ ὤμνυον. |
|
10
|
10
|
| Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. | ὅτι σποδὸν ὡσεὶ ἄρτον ἔφαγον καὶ τὸ πόμα μου μετὰ κλαυθμοῦ ἐκίρνων |
|
11
|
11
|
| Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. | ἀπὸ προσώπου τῆς ὀργῆς σου καὶ τοῦ θυμοῦ σου, ὅτι ἐπάρας κατέῤῥαξάς με. |
|
12
|
12
|
| Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. | αἱ ἡμέραι μου ὡσεὶ σκιὰ ἐκλίθησαν, κἀγὼ ὡσεὶ χόρτος ἐξηράνθην. |
|
13
|
13
|
| Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. | σὺ δέ, Κύριε, εἰς τὸν αἰῶνα μένεις, καὶ τὸ μνημόσυνόν σου εἰς γενεὰν καὶ γενεάν. |
|
14
|
14
|
| Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. | σὺ ἀναστὰς οἰκτειρήσεις τὴν Σιών, ὅτι καιρὸς τοῦ οἰκτειρῆσαι αὐτήν, ὅτι ἥκει καιρός· |
|
15
|
15
|
| Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. | ὅτι εὐδόκησαν οἱ δοῦλοί σου τοὺς λίθους αὐτῆς, καὶ τὸν χοῦν αὐτῆς οἰκτειρήσουσι. |
|
16
|
16
|
| І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. | καὶ φοβηθήσονται τὰ ἔθνη τὸ ὄνομά σου, Κύριε, καὶ πάντες οἱ βασιλεῖς τῆς γῆς τὴν δόξαν σου, |
|
17
|
17
|
| Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. | ὅτι οἰκοδομήσει Κύριος τὴν Σιὼν καὶ ὀφθήσεται ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ. |
|
18
|
18
|
| Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. | ἐπέβλεψεν ἐπὶ τὴν προσευχὴν τῶν ταπεινῶν καὶ οὐκ ἐξουδένωσε τὴν δέησιν αὐτῶν. |
|
19
|
19
|
| І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. | γραφήτω αὕτη εἰς γενεὰν ἑτέραν, καὶ λαὸς ὁ κτιζόμενος αἰνέσει τὸν Κύριον. |
|
20
|
20
|
| Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, | ὅτι ἐξέκυψεν ἐξ ὕψους ἁγίου αὐτοῦ, Κύριος ἐξ οὐρανοῦ ἐπὶ τὴν γῆν ἐπέβλεψε |
|
21
|
21
|
| щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, | τοῦ ἀκοῦσαι τοῦ στεναγμοῦ τῶν πεπεδημένων, τοῦ λῦσαι τοὺς υἱοὺς τῶν τεθανατωμένων, |
|
22
|
22
|
| щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, | τοῦ ἀναγγεῖλαι ἐν Σιὼν τὸ ὄνομα Κυρίου καὶ τὴν αἴνεσιν αὐτοῦ ἐν ῾Ιερουσαλὴμ |
|
23
|
23
|
| коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. | ἐν τῷ συναχθῆναι λαοὺς ἐπὶ τὸ αὐτὸ καὶ βασιλεῖς τοῦ δουλεύειν τῷ Κυρίῳ. |
|
24
|
24
|
| Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. | ἀπεκρίθη αὐτῷ ἐν ὁδῷ ἰσχύος αὐτοῦ· τὴν ὀλιγότητα τῶν ἡμερῶν μου ἀνάγγειλόν μοι· |
|
25
|
25
|
| І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. | μὴ ἀναγάγῃς με ἐν ἡμίσει ἡμερῶν μου· ἐν γενεᾷ γενεῶν τὰ ἔτη σου. |
|
26
|
26
|
| На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. | κατ᾿ ἀρχὰς σύ, Κύριε, τὴν γῆν ἐθεμελίωσας, καὶ ἔργα τῶν χειρῶν σού εἰσιν οἱ οὐρανοί· |
|
27
|
27
|
| Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. | αὐτοὶ ἀπολοῦνται, σὺ δὲ διαμένεις, καὶ πάντες ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσονται, καὶ ὡσεὶ περιβόλαιον ἑλίξεις αὐτοὺς καὶ ἀλλαγήσονται· |
|
28
|
28
|
| Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. | σὺ δὲ ὁ αὐτὸς εἶ, καὶ τὰ ἔτη σου οὐκ ἐκλείψουσιν. |
|
29
|
29
|
| Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». | οἱ υἱοὶ τῶν δούλων σου κατασκηνώσουσι, καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα κατευθυνθήσεται. |
