1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 103
|
Κεφάλαιο 103
|
|
0
|
|
| [Псалом Давида про сотворіння світу.] | |
|
1
|
1
|
| Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. | Τῷ Δαυΐδ. ΕΥΛΟΓΕΙ, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον. Κύριε ὁ Θεός μου, ἐμεγαλύνθης σφόδρα, ἐξομολόγησιν καὶ μεγαλοπρέπειαν ἐνεδύσω |
|
2
|
2
|
| Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. | ἀναβαλλόμενος φῶς ὡς ἱμάτιον, ἐκτείνων τὸν οὐρανὸν ὡσεὶ δέρριν· |
|
3
|
3
|
| Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. | ὁ στεγάζων ἐν ὕδασι τὰ ὑπερῷα αὐτοῦ, ὁ τιθεὶς νέφη τὴν ἐπίβασιν αὐτοῦ, ὁ περιπατῶν ἐπὶ πτερύγων ἀνέμων· |
|
4
|
4
|
| Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. | ὁ ποιῶν τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ πνεύματα καὶ τοὺς λειτουργοὺς αὐτοῦ πυρὸς φλόγα. |
|
5
|
5
|
| Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. | ὁ θεμελιῶν τὴν γῆν ἐπὶ τὴν ἀσφάλειαν αὐτῆς, οὐ κλιθήσεται εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος. |
|
6
|
6
|
| Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. | ἄβυσσος ὡς ἱμάτιον τὸ περιβόλαιον αὐτοῦ, ἐπὶ τῶν ὀρέων στήσονται ὕδατα· |
|
7
|
7
|
| Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. | ἀπὸ ἐπιτιμήσεώς σου φεύξονται, ἀπὸ φωνῆς βροντῆς σου δειλιάσουσιν. |
|
8
|
8
|
| Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. | ἀναβαίνουσιν ὄρη καὶ καταβαίνουσι πεδία εἰς τὸν τόπον ὃν ἐθεμελίωσας αὐτά· |
|
9
|
9
|
| Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. | ὅριον ἔθου, ὃ οὐ παρελεύσονται, οὐδὲ ἐπιστρέψουσι καλύψαι τὴν γῆν. |
|
10
|
10
|
| Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] | ὁ ἐξαποστέλλων πηγὰς ἐν φάραγξιν, ἀνὰ μέσον τῶν ὀρέων διελεύσονται ὕδατα· |
|
11
|
11
|
| Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. | ποτιοῦσι πάντα τὰ θηρία τοῦ ἀγροῦ, προσδέξονται ὄναγροι εἰς δίψαν αὐτῶν· |
|
12
|
12
|
| Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. | ἐπ᾿ αὐτὰ τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ κατασκηνώσει, ἐκ μέσου τῶν πετρῶν δώσουσι φωνήν. |
|
13
|
13
|
| Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. | ποτίζων ὄρη ἐκ τῶν ὑπερῴων αὐτοῦ, ἀπὸ καρποῦ τῶν ἔργων σου χορτασθήσεται ἡ γῆ. |
|
14
|
14
|
| Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. | ὁ ἐξανατέλλων χόρτον τοῖς κτήνεσι καὶ χλόην τῇ δουλείᾳ τῶν ἀνθρώπων τοῦ ἐξαγαγεῖν ἄρτον ἐκ τῆς γῆς· |
|
15
|
15
|
| І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. | καὶ οἶνος εὐφραίνει καρδίαν ἀνθρώπου τοῦ ἱλαρῦναι πρόσωπον ἐν ἐλαίῳ, καὶ ἄρτος καρδίαν ἀνθρώπου στηρίζει. |
|
16
|
16
|
| Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. | χορτασθήσονται τὰ ξύλα τοῦ πεδίου, αἱ κέδροι τοῦ Λιβάνου, ἃς ἐφύτευσας. |
|
17
|
17
|
| Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. | ἐκεῖ στρουθία ἐννοσσεύσουσι, τοῦ ἐρωδιοῦ ἡ οἰκία ἡγεῖται αὐτῶν. |
|
18
|
18
|
| Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. | ὄρη τὰ ὑψηλὰ ταῖς ἐλάφοις, πέτρα καταφυγὴ τοῖς λαγωοῖς. |
|
19
|
19
|
| Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. | ἐποίησε σελήνην εἰς καιρούς, ὁ ἥλιος ἔγνω τὴν δύσιν αὐτοῦ. |
|
20
|
20
|
| Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. | ἔθου σκότος, καὶ ἐγένετο νύξ· ἐν αὐτῇ διελεύσονται πάντα τὰ θηρία τοῦ δρυμοῦ. |
|
21
|
21
|
| Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. | σκύμνοι ὠρυόμενοι τοῦ ἁρπάσαι καὶ ζητῆσαι παρὰ τῷ Θεῷ βρῶσιν αὐτοῖς. |
|
22
|
22
|
| Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. | ἀνέτειλεν ὁ ἥλιος, καὶ συνήχθησαν καὶ εἰς τὰς μάνδρας αὐτῶν κοιτασθήσονται. |
|
23
|
23
|
| Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. | ἐξελεύσεται ἄνθρωπος ἐπὶ τὸ ἔργον αὐτοῦ καὶ ἐπὶ τὴν ἐργασίαν αὐτοῦ ἕως ἑσπέρας. |
|
24
|
24
|
| Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. | ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου, Κύριε· πάντα ἐν σοφίᾳ ἐποίησας, ἐπληρώθη ἡ γῆ τῆς κτίσεώς σου. |
|
25
|
25
|
| Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. | αὕτη ἡ θάλασσα ἡ μεγάλη καὶ εὐρύχωρος, ἐκεῖ ἑρπετά, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός, ζῷα μικρὰ μετὰ μεγάλων· |
|
26
|
26
|
| Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. | ἐκεῖ πλοῖα διαπορεύονται, δράκων οὗτος, ὃν ἔπλασας ἐμπαίζειν αὐτῇ. |
|
27
|
27
|
| Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. | πάντα πρὸς σὲ προσδοκῶσι, δοῦναι τὴν τροφὴν αὐτῶν εἰς εὔκαιρον. |
|
28
|
28
|
| Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. | δόντος σου αὐτοῖς συλλέξουσιν, ἀνοίξαντός σου τὴν χεῖρα, τὰ σύμπαντα πλησθήσονται χρηστότητος. |
|
29
|
29
|
| Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. | ἀποστρέψαντος δέ σου τὸ πρόσωπον ταραχθήσονται· ἀντανελεῖς τὸ πνεῦμα αὐτῶν, καὶ ἐκλείψουσι καὶ εἰς τὸν χοῦν αὐτῶν ἐπιστρέψουσιν. |
|
30
|
30
|
| Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. | ἐξαποστελεῖς τὸ πνεῦμά σου, καὶ κτισθήσονται, καὶ ἀνακαινιεῖς τὸ πρόσωπον τῆς γῆς. |
|
31
|
31
|
| Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. | ἤτω ἡ δόξα Κυρίου εἰς τοὺς αἰῶνας, εὐφρανθήσεται Κύριος ἐπὶ τοῖς ἔργοις αὐτοῦ· |
|
32
|
32
|
| Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. | ὁ ἐπιβλέπων ἐπὶ τὴν γῆν καὶ ποιῶν αὐτὴν τρέμειν, ὁ ἁπτόμενος τῶν ὀρέων καὶ καπνίζονται. |
|
33
|
33
|
| Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. | ᾄσω τῷ Κυρίῳ ἐν τῇ ζωῇ μου, ψαλῶ τῷ Θεῷ μου ἕως ὑπάρχω· |
|
34
|
34
|
| Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. | ἡδυνθείη αὐτῷ ἡ διαλογή μου, ἐγὼ δὲ εὐφρανθήσομαι ἐπὶ τῷ Κυρίῳ. |
|
35
|
35
|
| Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! | ἐκλείποιεν ἁμαρτωλοὶ ἀπὸ τῆς γῆς καὶ ἄνομοι, ὥστε μὴ ὑπάρχειν αὐτούς. εὐλόγει, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον. |
|
1001
|
|
| Слава… |
