|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі.
|
И собира́ша иноплеме́нницы полки́ своя́ на бра́нь, и собра́шася въ сокхо́ѳѣ Іуде́йстѣмъ, и ополчи́шася средѣ́ сокхо́ѳа и среди́ азика́ во Афесдоммі́нѣ.
|
|
2
|
2
|
|
А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян.
|
Сау́лъ же и му́жіє Ізра́илевы собра́шася и ополчи́шася во удо́ли тереві́нѳа и устроя́хуся на бра́нь проти́ву иноплеме́нникомъ.
|
|
3
|
3
|
|
І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина.
|
И иноплеме́нницы стоя́ху на горѣ́ отсю́ду осо́бь, Ізра́иль же стоя́ше на горѣ́ отону́ду, и удо́ль между́ и́ми бя́ше.
|
|
4
|
4
|
|
І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді.
|
И изы́де му́жъ си́ленъ изъ полка́ иноплеме́ннича, и́мя єму́ голіа́ѳъ от ге́ѳа, высота́ єго́ ше́сть лако́тъ и пя́дь:
|
|
5
|
5
|
|
Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді;
|
и шле́мъ мѣ́дянъ на главѣ́ єго́, и въ броню́ кольча́ту то́й оболче́нъ бя́ше: и вѣ́съ брони́ єго́ пя́ть ты́сящъ Сі́кль мѣ́ди и желѣ́за:
|
|
6
|
6
|
|
мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його;
|
и поно́жы мѣ́дяны верху́ го́леній єго́, и щи́тъ мѣ́дянъ на плеща́хъ єго́:
|
|
7
|
7
|
|
і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець.
|
и ра́товище копія́ єго́ а́ки ору́діє тку́щихъ, и копіє́ єго́ ше́сть со́тъ Сі́кль желѣ́за: и нося́й ору́жіє єго́ идя́ше предъ ни́мъ.
|
|
8
|
8
|
|
І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене;
|
И ста́ и возопи́ предъ полки́ Ізра́илевыми и рече́ и́мъ: почто́ изыдо́сте, ополчи́тися ли на бра́нь проти́ву на́мъ? нѣ́смь ли а́зъ иноплеме́нникъ, вы́ же Євре́є Сау́ловы? избери́те себѣ́ му́жа, и да сни́детъ ко мнѣ́:
|
|
9
|
9
|
|
якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам.
|
и а́ще возмо́жетъ со мно́ю бра́тися и одолѣ́єтъ ми́, бу́демъ ва́мъ раби́: а́ще же а́зъ возмогу́ одолѣ́ти єму́, бу́дете вы́ на́мъ раби́ и порабо́таєте на́мъ.
|
|
10
|
10
|
|
І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох.
|
И рече́ иноплеме́нникъ: се́, а́зъ дне́сь уничижи́хъ по́лкъ Ізра́илевъ въ се́й де́нь: дади́те ми́ му́жа, и́же побо́рется со мно́ю єди́нъ.
|
|
11
|
11
|
|
І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися.
|
И слы́ша Сау́лъ и ве́сь Ізра́иль глаго́лы иноплеме́нничи сія́ и ужасо́шася и убоя́шася зѣло́.
|
|
12
|
12
|
|
Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами.
|
Даві́дъ же Єфраѳе́євъ, се́й бѣ́ от Виѳлеє́ма Іу́дина, и́мя же отцу́ єго́ Ієссе́й, єму́же бѣ́ о́смь сыно́въ. Во дни́ же Сау́ловы бѣ́ му́жъ то́й состарѣ́ся въ муже́хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма;
|
И идо́ша три́ сы́ны Ієссе́євы старѣ́йшіи на бра́нь съ Сау́ломъ: имена́ же сыно́въ єго́ поше́дшихъ на бра́нь, Єліа́въ перворо́дный єго́, и вторы́й Амінада́въ, и тре́тій самма́.
|
|
14
|
14
|
|
Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом,
|
Даві́дъ же бѣ́ юнѣ́йшій, и три́ бо́лшіи єго́ идо́ша вслѣ́дъ Сау́ла.
|
|
15
|
15
|
|
а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі.
|
Даві́дъ же возврати́вся от Сау́ла, отъи́де пасти́ о́вцы отца́ своєго́ въ Виѳлеє́мъ.
|
|
16
|
16
|
|
І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів.
|
И прихожда́ше иноплеме́нникъ у́тро и въ ве́черъ, явля́яся предъ Ізра́илемъ четы́редесять дні́й.
|
|
17
|
17
|
|
І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів;
|
И рече́ Ієссе́й даві́ду сы́ну своєму́: возми́ у́бо бра́тіямъ твои́мъ мѣ́ру є́фі муки́ и де́сять хлѣ́бъ си́хъ, и иди́ въ по́лкъ, и да́ждь бра́тіямъ твои́мъ:
|
|
18
|
18
|
|
а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні.
|
и де́сять сы́ровъ от млека́ сего́, и да́ждь ты́сящнику: и бра́тію свою́ посѣти́ въ ми́рѣ, и єли́кихъ а́ще тре́буютъ, увѣ́си, суббо́тствовати же бу́деши со мно́ю.
|
|
19
|
19
|
|
Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами.
|
Сау́лъ же и вси́ лю́діє бя́ху во удо́ли ду́ба ра́тующеся со иноплеме́нники.
|
|
20
|
20
|
|
І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви.
|
И воста́ даві́дъ ра́но, о́вцы же оста́ви со стра́жею, и взя́, и отъи́де, я́коже заповѣ́да єму́ оте́цъ єго́ Ієссе́й: и пріи́де на мѣ́сто, идѣ́же исхожда́ху си́льніи на бра́нь и вопія́ху въ полцѣ́хъ.
|
|
21
|
21
|
|
І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю.
|
Зане́же вооружа́шеся Ізра́иль проти́ву иноплеме́нникомъ, и иноплеме́нницы вооружа́хуся проти́ву Ізра́иля.
|
|
22
|
22
|
|
Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.
|
И положи́ даві́дъ бре́мя своє́ въ рука́хъ стра́жа, и тече́ въ по́лкъ, и прише́дъ вопроси́ бра́тію свою́ въ ми́рѣ.
|
|
23
|
23
|
|
І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх.
|
Глаго́лющу же єму́ съ ни́ми, и се́, му́жъ месе́йскій, єму́же и́мя голіа́ѳъ, Филісті́млянинъ от ге́ѳы, изы́де от полко́въ иноплеме́нничихъ и глаго́ла по словесе́мъ си́мъ, и услы́ша даві́дъ.
|
|
24
|
24
|
|
І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися.
|
И вси́ му́жіє Ізра́илевы єгда́ уви́дѣша му́жа, и бѣжа́ша от лица́ єго́ и убоя́шася зѣло́.
|
|
25
|
25
|
|
І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі.
|
И рѣ́ша му́жіє Ізра́илтестіи: ви́дѣсте ли му́жа сего́ восходя́ща, я́ко поноси́ти Ізра́иля пріи́де? и а́ще бу́детъ му́жъ, и́же убіє́тъ єго́, обогати́тъ єго́ ца́рь бога́тствомъ ве́ліимъ, и дще́рь свою́ да́стъ єму́, и до́мъ отца́ єго́ сотвори́тъ свобо́денъ во Ізра́или.
|
|
26
|
26
|
|
І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого?
|
И рече́ даві́дъ къ муже́мъ стоя́щымъ съ ни́мъ, глаго́ля: что́ сотворите́ му́жу, и́же убіє́тъ иноплеме́нника о́наго и отъи́метъ поноше́ніє от Ізра́иля? я́ко кто́ є́сть иноплеме́нникъ необрѣ́занный се́й, и́же поно́ситъ полку́ Бо́га жива́го?
|
|
27
|
27
|
|
І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його.
|
И реко́ша єму́ лю́діє по словеси́ сему́, глаго́люще: та́ко сотвори́тся му́жу, и́же убіє́тъ єго́.
|
|
28
|
28
|
|
І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву.
|
И услы́ша Єліа́въ бра́тъ єго́ бо́лшій, внегда́ глаго́лати єму́ къ муже́мъ: и разгнѣ́вася я́ростію Єліа́въ на даві́да и рече́: почто́ сѣ́мо прише́лъ єси́? и кому́ оста́вилъ єси́ ма́лыя о́вцы о́ны въ пусты́ни? вѣ́мъ а́зъ го́рдость твою́ и зло́бу се́рдца твоєго́, я́ко видѣ́нія ра́ди бра́ни прише́лъ єси́.
|
|
29
|
29
|
|
І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це?
|
И рече́ даві́дъ: что́ сотвори́хъ ны́нѣ? нѣ́сть ли рѣ́чь?
|
|
30
|
30
|
|
І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.
|
И отврати́ся от него́ ко ино́му и рече́ по словеси́ сему́. И отвѣща́ша єму́ лю́діє по словеси́ пре́жнему.
|
|
31
|
31
|
|
І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його.
|
И слы́шаны бы́ша глаго́лы, и́хже глаго́ла даві́дъ, и возвѣсти́ша предъ Сау́ломъ: и поя́ша єго́ лю́діє и приведо́ша єго́ предъ Сау́ла.
|
|
32
|
32
|
|
І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
|
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: да не ужаса́єтся се́рдце господи́ну моєму́ о се́мъ, ра́бъ тво́й по́йдетъ и побо́рется со иноплеме́нникомъ си́мъ.
|
|
33
|
33
|
|
І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї.
|
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: не возмо́жеши пойти́ ко иноплеме́ннику сему́ бра́тися съ ни́мъ, я́ко ты́ дѣ́тищь єси́, се́й же му́жъ боре́цъ є́сть от ю́ности своєя́.
|
|
34
|
34
|
|
І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари,
|
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: єгда́ пася́ше ра́бъ тво́й отца́ своєго́ ста́до, и єгда́ прихожда́ше ле́въ или́ медвѣ́дица и восхища́ше от ста́да о́вцу єди́ну:
|
|
35
|
35
|
|
то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його;
|
и а́зъ вслѣ́дъ єго́ исхожда́хъ и поража́хъ єго́, и исторга́хъ изъ у́стъ єго́ [взя́тоє]: и а́ще воспротивля́шеся ми́, то́ взе́мъ за горта́нь єго́, поража́хъ и умерщвля́хъ єго́:
|
|
36
|
36
|
|
і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?]
|
и льва́ и медвѣ́дицу бія́ше ра́бъ тво́й, и бу́детъ иноплеме́нникъ необрѣ́занный се́й я́ко єди́нъ от си́хъ: не поиду́ ли, и поражу́ єго́, и отиму́ дне́сь поноше́ніє от Ізра́иля? поне́же кто́ необрѣ́занный се́й, и́же уничижи́ по́лкъ Бо́га жи́ва?
|
|
37
|
37
|
|
І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою.
|
И рече́ даві́дъ: Госпо́дь и́же изъя́тъ мя́ от руки́ льво́вы и от руки́ медвѣ́дицы, то́й и́зметъ мя́ от руки́ иноплеме́нника сего́ необрѣ́заннаго. И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: иди́, и да бу́детъ Госпо́дь съ тобо́ю.
|
|
38
|
38
|
|
І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню.
|
И облече́ Сау́лъ даві́да оде́ждею, и шле́мъ мѣ́дянъ возложи́ на главу́ єго́,
|
|
39
|
39
|
|
І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе.
|
и препоя́са даві́да ору́жіємъ свои́мъ верху́ оде́жды єго́. Даві́дъ же походи́въ [во ору́жіи] сѣ́мо и ова́мо, утруди́ся, я́ко не обы́че. И рече́ даві́дъ Сау́лу: не могу́ ити́ въ си́хъ, я́ко не обыко́хъ. И взя́ша от него́ сія́.
|
|
40
|
40
|
|
І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина.
|
И взя́ па́лицу свою́ въ ру́ку свою́, и избра́ себѣ́ пя́ть ка́меній гла́дкихъ от пото́ка, и вложи́ я́ въ тобо́лецъ па́стырскій єго́же ноша́ше, и пра́щу свою́ имы́й въ руцѣ́ своє́й, и и́де къ му́жу иноплеме́ннику.
|
|
41
|
41
|
|
Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього.
|
И идя́ше иноплеме́нникъ приближа́яся къ даві́ду, и нося́й ору́жіє єго́ предъ ни́мъ [идя́ше].
|
|
42
|
42
|
|
І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем.
|
И ви́дѣ голіа́ѳъ иноплеме́нникъ даві́да и обезче́ствова єго́, зане́ то́й дѣ́тищь бѣ́, и че́рменъ и лѣ́пъ очи́ма.
|
|
43
|
43
|
|
І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.
|
И рече́ иноплеме́нникъ къ даві́ду: єда́ пе́съ а́зъ є́смь, я́ко ты́ и́деши проти́ву мене́ съ па́лицею и ка́меніємъ? И рече́ даві́дъ: ни́, но и ху́ждшій пса́. И прокля́ иноплеме́нникъ даві́да бо́ги свои́ми.
|
|
44
|
44
|
|
І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
|
И рече́ иноплеме́нникъ къ даві́ду: гряди́ ко мнѣ́, и да́мъ пло́ть твою́ пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ.
|
|
45
|
45
|
|
А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив;
|
И рече́ даві́дъ иноплеме́ннику: ты́ и́деши на мя́ съ мече́мъ и съ копіє́мъ и щито́мъ, а́зъ же иду́ на тя́ во и́мя Го́спода Бо́га Савао́ѳа, Бо́га ополче́нія Ізра́илева, єго́же ты́ уничижи́лъ єси́ дне́сь:
|
|
46
|
46
|
|
нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі;
|
и преда́стъ тя́ Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́, и убію́ тя́, и отиму́ главу́ твою́ от тебе́, и да́мъ тѣ́ло твоє́ и тѣлеса́ полка́ иноплеме́ннича въ де́нь се́й пти́цамъ небе́снымъ и звѣре́мъ земны́мъ: и уразумѣ́єтъ вся́ земля́, я́ко є́сть Госпо́дь Бо́гъ во Ізра́или,
|
|
47
|
47
|
|
і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші.
|
и уразумѣ́єтъ ве́сь со́нмъ се́й, я́ко не мече́мъ ни копіє́мъ спаса́єтъ Госпо́дь, я́ко Госпо́дня бра́нь, и преда́стъ Госпо́дь ва́съ въ ру́ки на́шя.
|
|
48
|
48
|
|
Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину.
|
И воста́ иноплеме́нникъ и и́де во срѣ́теніє даві́ду. И ускори́ даві́дъ и тече́ на сраже́ніє во срѣ́теніє иноплеме́ннику.
|
|
49
|
49
|
|
І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю.
|
И простре́ даві́дъ ру́ку свою́ въ тобо́лецъ, и изъя́ изъ него́ ка́мень єди́нъ, [и вложи́ въ пра́щу,] и ве́рже пра́щею, и порази́ иноплеме́нника въ чело́ єго́, и унзе́ ка́мень подъ шле́момъ єго́ въ чело́ єго́, и паде́ [голіа́ѳъ] на лицы́ своє́мъ на зе́млю.
|
|
50
|
50
|
|
Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида.
|
И укрѣпи́ся даві́дъ надъ иноплеме́нникомъ пра́щею и ка́менемъ, и порази́ иноплеме́нника, и умертви́ єго́: ору́жія же не бѣ́ въ руцѣ́ даві́довѣ.
|
|
51
|
51
|
|
Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли.
|
И тече́ ско́ро даві́дъ, и ста́ надъ ни́мъ, и взя́ ме́чь єго́, и извлече́ єго́ от нѣ́дръ єго́, и умертви́ єго́, и отсѣче́ и́мъ главу́ єго́. И ви́дѣша иноплеме́нницы, я́ко у́мре си́льный и́хъ, и бѣжа́ша.
|
|
52
|
52
|
|
І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона.
|
И воста́ша му́жіє Ізра́илевы и Іу́дины и воскли́кнуша, и погна́ша созади́ и́хъ да́же до вхо́да ге́ѳова и до вра́тъ Аскало́нскихъ: и падо́ша уя́звленни [мно́зи] иноплеме́нницы по пути́ вра́тъ и да́же до ге́ѳа и аккаро́на.
|
|
53
|
53
|
|
І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх.
|
И возврати́шася му́жіє Ізра́илевы гна́вшіи вслѣ́дъ иноплеме́нникъ, и потопта́ша полки́ и́хъ.
|
|
54
|
54
|
|
І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму.
|
И взя́ даві́дъ главу́ иноплеме́нника и внесе́ ю́ во Ієрусали́мъ, и ору́жіє єго́ положи́ во хра́минѣ своє́й.
|
|
55
|
55
|
|
Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю.
|
И єгда́ ви́дѣ Сау́лъ даві́да исходя́ща во срѣ́теніє иноплеме́нника, рече́ ко Авени́ру кня́зю си́лы: чі́й є́сть сы́нъ ю́ноша се́й, Авени́ре? И рече́ Авени́ръ: да живе́тъ душа́ твоя́, царю́, я́ко не вѣ́мъ.
|
|
56
|
56
|
|
І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак?
|
И рече́ ца́рь: вопроси́ у́бо ты́, чі́й є́сть сы́нъ ю́ноша се́й?
|
|
57
|
57
|
|
Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його.
|
Єгда́ же возврати́ся даві́дъ по убіє́ніи иноплеме́нника, взя́ єго́ Авени́ръ и приведе́ єго́ предъ Сау́ла: глава́ же иноплеме́ннича бѣ́ въ руцѣ́ єго́.
|
|
58
|
58
|
|
І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма.
|
И рече́ къ нему́ Сау́лъ: чі́й єси́ сы́нъ, ю́ноше? И рече́ даві́дъ: сы́нъ раба́ твоєго́ Ієссе́а от Виѳлеє́ма.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.