|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Филистимляни ж узяли ковчег Божий і принесли його з Авен-Езера в Азот.
|
И взя́ша иноплеме́нницы ківо́тъ Бо́жій и изнесо́ша єго́ от Авенезе́ра во азо́тъ:
|
|
2
|
2
|
|
І взяли филистимляни ковчег Божий, і внесли його в храм Дагона, і поставили його поряд з Дагоном.
|
и взя́ша иноплеме́нницы ківо́тъ Госпо́день и внесо́ша єго́ въ хра́мъ даго́новъ, и поста́виша єго́ бли́зъ даго́на.
|
|
3
|
3
|
|
І встали азотяни вранці на другий день, і ось, Дагон лежить лицем своїм до землі перед ковчегом Господнім. І взяли вони Дагона і знову поставили його на своє місце.
|
И обу́треневаша азо́тяне нау́тріє и внидо́ша въ хра́мъ даго́новъ: и уви́дѣша, и се́, даго́нъ паде́ на зе́млю на лице́ своє́ предъ ківо́томъ Бо́жіимъ. И воздвиго́ша даго́на, и поста́виша єго́ на мѣ́стѣ своє́мъ.
|
|
4
|
4
|
|
І встали вони вранці наступного дня, і ось, Дагон лежить ниць на землі перед ковчегом Господнім; голова Дагона й [обидві ноги його й] обидві руки його [лежали] відсіченими, кожна окремо, на порозі, залишився тільки тулуб Дагона.
|
И бы́сть єгда́ воста́ша зау́тра, и се́, даго́нъ лежа́ше лице́мъ на земли́ предъ ківо́томъ завѣ́та Госпо́дня: глава́ же даго́нова и о́бѣ плеснѣ́ но́гъ єго́ отъя́ты на пра́зѣ осо́бо ка́яждо, и о́бѣ дла́ни ру́къ єго́ лежа́щѣ при две́рехъ, то́чію тру́пъ даго́новъ оста́ся.
|
|
5
|
5
|
|
Тому жерці Дагонові й усі, хто приходить у капище Дагона в Азот, не ступають на поріг Дагонів до цього дня, [а переступають через нього].
|
Того́ ра́ди не вступа́ютъ жерцы́ даго́новы и вси́ входя́щіи въ хра́мъ даго́новъ на пра́гъ до́му даго́нова во азо́тѣ да́же до дне́ сего́: я́ко преступа́юще преступа́ютъ.
|
|
6
|
6
|
|
І тяжіла рука Господня над азотянами, і Він вражав їх і покарав їх болісними наростами, в Азоті й в околицях його, [а всередині країни розмножилися миші, і був у місті великий розпач].
|
И отяготѣ́ рука́ Госпо́дня на азо́тѣ, и наведе́ на ни́хъ, и воскипѣ́ и́мъ на сѣда́лищахъ и́хъ, во азо́тѣ и въ предѣ́лѣхъ єго́, и посредѣ́ страны́ єго́ умно́жишася мы́шы: и бы́сть смуще́ніє сме́рти вели́ко во гра́дѣ.
|
|
7
|
7
|
|
І побачили це азотяни і сказали: нехай не залишиться ковчег Бога Ізраїлевого у нас, бо тяжка рука Його і для нас і для Дагона, бога нашого.
|
И ви́дѣша му́жіє азо́тстіи, я́ко та́ко [бы́сть], и глаго́лаша: я́ко не пребу́детъ ківо́тъ Бо́га Ізра́илева съ на́ми, я́ко же́стока рука́ єго́ на ны́ и на даго́на бо́га на́шего.
|
|
8
|
8
|
|
І послали, і зібрали до себе усіх володарів филистимських, і сказали: що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали [гефяни]: нехай ковчег Бога Ізраїлевого перейде [до нас] у Геф. І відправили ковчег Бога Ізраїлевого у Геф.
|
И посла́вше собра́ша воєво́дъ иноплеме́нничихъ къ себѣ́ и глаго́лаша: что́ сотвори́мъ ківо́ту Бо́га Ізра́илева? И рѣ́ша геѳе́є: да пре́йдетъ ківо́тъ Бо́га Ізра́илева къ на́мъ въ ге́ѳъ. И пре́йде ківо́тъ Бо́га Ізра́илева въ ге́ѳъ.
|
|
9
|
9
|
|
Після того, як відправили його, була рука Господа на місті — жах дуже великий, і вразив Господь жителів міста від малого до великого, і з’явилися на них нарости.
|
И бы́сть по преше́ствіи єго́, и бы́сть рука́ Госпо́дня на гра́дѣ, мяте́жъ ве́лій зѣло́: и порази́ му́жы гра́да от ма́ла до вели́ка, и порази́ и́хъ на сѣда́лищахъ и́хъ. И сотвори́ша геѳе́є себѣ́ сѣда́лища [зла́та],
|
|
10
|
10
|
|
І відіслали вони ковчег Божий в Аскалон; і коли прийшов ковчег Божий в Аскалон, заволали аскалонитяни, говорячи: принесли до нас ковчег Бога Ізраїлевого, щоб умертвити нас і народ наш.
|
и отпусти́ша ківо́тъ Бо́жій во Аскало́нъ. И бы́сть єгда́ вни́де ківо́тъ Бо́га Ізра́илева во Аскало́нъ, и возопи́ша Аскалоні́тяне глаго́люще: почто́ возврати́сте ківо́тъ Бо́га Ізра́илева къ на́мъ, умори́ти ны́ и лю́ди на́шя?
|
|
11
|
11
|
|
І послали, і зібрали усіх володарів филистимських, і сказали: відішліть ковчег Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться у своє місце, щоб не умертвив він нас і народ наш. Тому що смертельний жах був у всьому місті; дуже тяжіла рука Божа на них, [коли прийшов туди ковчег Бога Ізраїлевого].
|
И посла́ша и собра́ша вся́ воєво́ды иноплеме́нничи и рѣ́ша: отпусти́те ківо́тъ Бо́га Ізра́илева, и да поста́вится на мѣ́стѣ своє́мъ, и да не умори́тъ на́съ и люді́й на́шихъ. Я́ко бы́сть мяте́жъ сме́рти во все́мъ гра́дѣ тя́жекъ зѣло́, єгда́ вни́де ківо́тъ Бо́га Ізра́илева та́мо.
|
|
12
|
12
|
|
І ті, які не померли, вражені були наростами, так що волання міста піднімалося до небес.
|
И живу́щіи и не уме́ршіи уязви́шася на сѣда́лищахъ, и взы́де во́пль гра́да до небесе́.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.