Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 10

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 10	Глава́ і҃

1	1
У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,	(Заⷱ҇ к҃д҃.) Мꙋ́жъ же нѣ́кїй бѣ̀ въ кесарі́и, и҆́менемъ корни́лїй, со́тникъ ѿ спі́ры нарица́ющїѧсѧ і҆талі́йскїѧ,
2	2
побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.	благоговѣ́инъ и҆ боѧ́йсѧ бг҃а со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ, творѧ́й ми́лѡстыни мнѡ́ги лю́демъ и҆ молѧ́йсѧ бг҃ꙋ всегда̀:
3	3
Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!»	ви́дѣ въ видѣ́нїи ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ въ ча́съ девѧ́тый днѐ, а҆́гг҃ла бж҃їѧ сше́дша къ немꙋ̀ и҆ ре́кша є҆мꙋ̀: корни́лїе.
4	4
Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом.	Ѻ҆́нъ же воззрѣ́въ на́нь и҆ пристра́шенъ бы́въ речѐ: что̀ є҆́сть, гдⷭ҇и; рече́ же є҆мꙋ̀: мѡли́твы твоѧ̑ и҆ ми́лѡстыни твоѧ̑ взыдо́ша на па́мѧть пред̾ бг҃а:
5	5
Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром.	и҆ нн҃ѣ послѝ во і҆ѻппі́ю мꙋже́й и҆ призовѝ сі́мѡна, нарица́емаго петра̀:
6	6
Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».	се́й стра́нствꙋетъ оу҆ нѣ́коегѡ сі́мѡна оу҆смарѧ̀, є҆мꙋ́же є҆́сть до́мъ при мо́ри: то́й рече́тъ тебѣ̀ глаго́лы, въ ни́хже сп҃се́шисѧ ты̀ и҆ ве́сь до́мъ тво́й.
7	7
Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому,	И҆ ꙗ҆́коже ѿи́де а҆́гг҃лъ глаго́лѧй корни́лїю, пригласи́въ два̀ ѿ рабѡ́въ свои́хъ и҆ во́ина благочести́ва ѿ слꙋжа́щихъ є҆мꙋ̀
8	8
і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.	и҆ сказа́въ и҆̀мъ всѧ̑, посла̀ и҆̀хъ во і҆ѻппі́ю.
9	9
Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,	Воꙋ́трїе же, пꙋтьше́ствꙋющымъ и҆̀мъ и҆ ко гра́дꙋ приближа́ющымсѧ, взы́де пе́тръ на го́рницꙋ помоли́тисѧ, ѡ҆ часѣ̀ шестѣ́мъ.
10	10
і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,	Бы́сть же прїа́лченъ и҆ хотѧ́ше вкꙋси́ти: гото́вѧщымъ же ѡ҆́нѣмъ, нападѐ на́нь оу҆́жасъ,
11	11
і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;	и҆ ви́дѣ не́бо ѿве́рсто и҆ сходѧ́щъ на́нь сосꙋ́дъ нѣ́кїй, ꙗ҆́кѡ плащани́цꙋ ве́лїю, по четы́ремъ кра́ємъ привѧ́занъ и҆ ни́зꙋ спꙋща́емь на зе́млю,
12	12
у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні.	въ не́мже бѧ́хꙋ всѧ̑ четверонѡ́гаѧ землѝ и҆ ѕвѣ́рїе и҆ га́ди и҆ пти̑цы небє́сныѧ.
13	13
І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж».	И҆ бы́сть гла́съ къ немꙋ̀: воста́въ, пе́тре, заколѝ и҆ ꙗ҆́ждь.
14	14
Петро ж сказав: «Hі, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого».	Пе́тръ же речѐ: ника́коже, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ николи́же ꙗ҆до́хъ всѧ́ко скве́рно и҆лѝ нечи́сто.
15	15
Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».	И҆ (сѐ) гла́съ па́ки къ немꙋ̀ втори́цею: ꙗ҆̀же бг҃ъ ѡ҆чⷭ҇тилъ є҆́сть, ты̀ не сквернѝ.
16	16
Сталося це тричi; і сосуд знову піднявся на небо.	Сі́е же бы́сть три́щи: и҆ па́ки взѧ́сѧ сосꙋ́дъ на не́бо.
17	17
Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт;	Ꙗ҆́коже въ себѣ̀ недоꙋмѣва́шесѧ пе́тръ, что́ бы бы́ло видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣ, и҆ сѐ, мꙋ́жїе по́сланнїи ѿ корни́лїа, вопро́шше и҆ оу҆вѣ́дѣвше до́мъ сі́мѡновъ, ста́ша пред̾ враты̀
18	18
і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»	и҆ возгла́шше вопроша́хꙋ, а҆́ще сі́мѡнъ, нарица́емый пе́тръ, здѣ̀ стра́нствꙋетъ.
19	19
Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе;	Петрꙋ́ же размышлѧ́ющꙋ ѡ҆ видѣ́нїи, речѐ є҆мꙋ̀ дх҃ъ: сѐ, мꙋ́жїе трїѐ и҆́щꙋтъ тебє̀:
20	20
встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх».	но воста́въ сни́ди и҆ и҆дѝ съ ни́ми, ничто́же разсꙋжда́ѧ: занѐ а҆́зъ посла́хъ и҆̀хъ.
21	21
Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?»	(Заⷱ҇ к҃е҃.) Соше́дъ же пе́тръ къ мꙋжє́мъ пѡ́сланнымъ къ немꙋ̀ ѿ корни́лїа, речѐ: сѐ, а҆́зъ є҆́смь, є҆гѡ́же и҆́щете: ка́ѧ є҆́сть вина̀, є҆ѧ́же ра́ди прїидо́сте;
22	22
Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого».	Ѻ҆ни́ же реко́ша: корни́лїй со́тникъ, мꙋ́жъ првⷣнъ и҆ боѧ́йсѧ бг҃а, свидѣ́телствованъ ѿ всегѡ̀ ꙗ҆зы́ка і҆ꙋде́йска, оу҆вѣще́нъ є҆́сть ѿ а҆́гг҃ла ст҃а призва́ти тѧ̀ въ до́мъ сво́й и҆ слы́шати глаго́лы ѿ тебє̀.
23	23
Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.	Призва́въ же и҆̀хъ оу҆чредѝ: наꙋ́трїе же пе́тръ воста́въ и҆́де съ ни́ми, и҆ нѣ́цыи ѿ бра́тїй, и҆̀же ѿ і҆ѻппі́и, и҆до́ша съ ни́мъ:
24	24
Hаступого дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів.	и҆ наꙋ́трїе внидо́ша въ кесарі́ю. Корни́лїй же бѣ̀ ча́ѧ и҆̀хъ, созва́въ сро́дники своѧ̑ и҆ любє́зныѧ дрꙋ́ги.
25	25
Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.	Ꙗ҆́коже бы́сть вни́ти петрꙋ̀, срѣ́те є҆го̀ корни́лїй, и҆ па́дъ на ногꙋ̀ є҆гѡ̀ поклони́сѧ.
26	26
Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина».	Пе́тръ же воздви́же є҆го̀, глаго́лѧ: воста́ни: и҆ а҆́зъ са́мъ человѣ́къ є҆́смь.
27	27
І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися.	И҆ съ ни́мъ бесѣ́дꙋѧ, вни́де и҆ ѡ҆брѣ́те собра́вшыѧсѧ мнѡ́ги:
28	28
І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим.	рече́ же къ ни̑мъ: вы̀ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ не лѣ́по є҆́сть мꙋ́жꙋ і҆ꙋде́анинꙋ прилѣплѧ́тисѧ и҆лѝ приходи́ти ко и҆ноплеме́нникꙋ: и҆ мнѣ̀ бг҃ъ показа̀ ни є҆ди́наго скве́рна и҆лѝ нечи́ста глаго́лати человѣ́ка:
29	29
Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»	тѣ́мже и҆ без̾ сꙋмнѣ́нїѧ прїидо́хъ призва́нъ: вопроша́ю вы̀ оу҆̀бо, коеѧ̀ ра́ди вины̀ посла́сте по менѐ;
30	30
Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі	И҆ корни́лїй речѐ: ѿ четве́ртагѡ днѐ да́же до сегѡ̀ часа̀ бѣ́хъ постѧ́сѧ и҆ въ девѧ́тый ча́съ молѧ́сѧ въ домꙋ̀ мое́мъ: и҆ сѐ, мꙋ́жъ ста̀ предо мно́ю во ѻ҆де́жди свѣ́тлѣ
31	31
і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом.	и҆ речѐ: корни́лїе, оу҆слы́шана бы́сть моли́тва твоѧ̀, и҆ ми́лѡстыни твоѧ̑ помѧнꙋ́шасѧ пред̾ бг҃омъ:
32	32
Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобi».	послѝ оу҆̀бо во і҆ѻппі́ю и҆ призовѝ сі́мѡна, и҆́же нарица́етсѧ пе́тръ: се́й стра́нствꙋетъ въ домꙋ̀ сі́мѡна оу҆смарѧ̀ бли́з̾ мо́рѧ: и҆́же прише́дъ возглаго́летъ тебѣ̀.
33	33
Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог».	А҆́бїе оу҆̀бо посла́хъ къ тебѣ̀, ты́ же до́брѣ сотвори́лъ є҆сѝ прише́дъ: нн҃ѣ оу҆̀бо всѝ мы̀ пред̾ бг҃омъ предстои́мъ слы́шати всѧ̑ повелѣ̑ннаѧ тебѣ̀ ѿ бг҃а.
34	34
Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу,	(Заⷱ҇ к҃ѕ҃.) Ѿве́рзъ же пе́тръ оу҆ста̀, речѐ: пои́стиннѣ разꙋмѣва́ю, ꙗ҆́кѡ не на лица̑ зри́тъ бг҃ъ,
35	35
але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.	но во всѧ́цѣмъ ꙗ҆зы́цѣ боѧ́йсѧ є҆гѡ̀ и҆ дѣ́лаѧй пра́вдꙋ прїѧ́тенъ є҆мꙋ̀ є҆́сть:
36	36
Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх.	сло́во, є҆́же посла̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, бл҃говѣствꙋ́ѧ ми́ръ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ: се́й є҆́сть всѣ̑мъ гдⷭ҇ь:
37	37
Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан:	вы̀ вѣ́сте глаго́лъ бы́вшїй по все́й і҆ꙋде́и, наче́ншїйсѧ ѿ галїле́и, по креще́нїи, є҆́же проповѣ́да і҆ѡа́ннъ:
38	38
як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Hазарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Hим.	і҆и҃са, и҆́же ѿ назаре́та, ꙗ҆́кѡ пома́за є҆го̀ бг҃ъ дх҃омъ ст҃ы́мъ и҆ си́лою, и҆́же про́йде бл҃года́телствꙋѧ и҆ и҆сцѣлѧ́ѧ всѧ̑ наси́лѡванныѧ ѿ дїа́вола, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ бѧ́ше съ ни́мъ:
39	39
І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві.	и҆ мы̀ є҆смы̀ свидѣ́телє всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ во странѣ̀ і҆ꙋде́йстѣй и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: є҆го́же и҆ оу҆би́ша, повѣ́шше на дре́вѣ.
40	40
Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися	Сего̀ бг҃ъ воскр҃сѝ въ тре́тїй де́нь и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ ꙗ҆вле́нꙋ бы́ти,
41	41
не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Hим після воскресіння Його з мертвих.	не всѣ̑мъ лю́демъ, но на́мъ свидѣ́телємъ преднаречє́ннымъ ѿ бг҃а, и҆̀же съ ни́мъ ꙗ҆до́хомъ и҆ пи́хомъ, по воскрⷭ҇нїи є҆гѡ̀ ѿ ме́ртвыхъ:
42	42
І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих.	и҆ повелѣ̀ на́мъ проповѣ́дати лю́демъ и҆ засвидѣ́телствовати, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть нарѣче́нный ѿ бг҃а сꙋдїѧ̀ живы̑мъ и҆ мє́ртвымъ:
43	43
Про Hього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Hього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його».	ѡ҆ се́мъ всѝ прⷪ҇ро́цы свидѣ́телствꙋютъ, ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ прїѧ́ти и҆́менемъ є҆гѡ̀ всѧ́комꙋ вѣ́рꙋющемꙋ въ ѻ҆́нь.
44	44
Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово.	(Заⷱ҇ к҃з҃.) Є҆ще́ же глаго́лющꙋ петрꙋ̀ глаго́лы сїѧ̑, нападѐ дх҃ъ ст҃ы́й на всѧ̑ слы́шащыѧ сло́во.
45	45
І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників,	И҆ оу҆жасо́шасѧ и҆̀же ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ вѣ́рнїи, є҆ли́цы прїидо́ша съ петро́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ на ꙗ҆зы́ки да́ръ ст҃а́гѡ дх҃а и҆злїѧ́сѧ:
46	46
бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав:	слы́шахꙋ бо и҆̀хъ глаго́лющихъ ѧ҆зы̑ки и҆ велича́ющихъ бг҃а. Тогда̀ ѿвѣща̀ пе́тръ:
47	47
«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?»	є҆да̀ во́дꙋ возбрани́ти мо́жетъ кто̀, є҆́же не крести́тисѧ си̑мъ, и҆̀же дх҃ъ ст҃ы́й прїѧ́ша, ꙗ҆́коже и҆ мы̀;
48	48
І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів.	Повелѣ́ же и҆̀мъ крести́тисѧ во и҆́мѧ і҆и҃съ хрⷭ҇то́во. Тогда̀ моли́ша є҆го̀ пребы́ти оу҆ ни́хъ дни̑ нѣ̑кїѧ.

← Глава 9

Глава 11 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт