Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 7

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 7	Глава́ з҃

1	1
Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?»	Рече́ же а҆рхїере́й: а҆́ще оу҆́бѡ сїѧ̑ та́кѡ сꙋ́ть;
2	2
Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран,	Ѻ҆́нъ же речѐ: мꙋ́жїе бра́тїе и҆ ѻ҆тцы̀, послꙋ́шайте. Бг҃ъ сла́вы ꙗ҆ви́сѧ ѻ҆тцꙋ̀ на́шемꙋ а҆враа́мꙋ сꙋ́щꙋ въ месопота́мїи, пре́жде да́же не всели́тисѧ є҆мꙋ̀ въ харра́нь,
3	3
і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобi».	и҆ речѐ къ немꙋ̀: и҆зы́ди ѿ землѝ твоеѧ̀ и҆ ѿ ро́да твоегѡ̀ и҆ ѿ до́мꙋ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, и҆ прїидѝ въ зе́млю, ю҆́же а҆́ще тѝ покажꙋ̀.
4	4
Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харранi; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете.	Тогда̀ и҆зше́дъ ѿ землѝ халде́йскїѧ, всели́сѧ въ харра́нь: и҆ ѿтꙋ́дꙋ, по оу҆ме́ртвїи ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, преселѝ є҆го̀ въ зе́млю сїю̀, на не́йже вы̀ нн҃ѣ живетѐ,
5	5
І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей.	и҆ не дадѐ є҆мꙋ̀ наслѣ́дїѧ въ не́й, нижѐ стопы̀ нѡ́гꙋ: и҆ ѡ҆бѣща̀ да́ти є҆мꙋ̀ ю҆̀ во ѡ҆держа́нїе и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ по не́мъ, не сꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀ ча́дꙋ.
6	6
І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста.	Гл҃а же си́це бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ бꙋ́детъ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ прише́лцы въ землѝ чꙋжде́й, и҆ порабо́тѧтъ є҆̀ и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ лѣ́тъ четы́реста.
7	7
«Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місцi».	И҆ ꙗ҆зы́кꙋ, є҆мꙋ́же порабо́таютъ, сꙋждꙋ̀ а҆́зъ, речѐ бг҃ъ: и҆ по си́хъ и҆зы́дꙋтъ и҆ послꙋ́жатъ мѝ на мѣ́стѣ се́мъ.
8	8
І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів.	И҆ дадѐ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ ѡ҆брѣ́занїѧ. И҆ та́кѡ родѝ і҆саа́ка и҆ ѡ҆брѣ́за є҆го̀ въ де́нь ѻ҆смы́й: и҆ і҆саа́къ і҆а́кѡва, и҆ і҆а́кѡвъ двана́десѧть патрїа̑рхъ.
9	9
Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет;	И҆ патрїа́рси позави́дѣвше і҆ѡ́сифꙋ прода́ша є҆го̀ во є҆гѵ́петъ: и҆ бѣ̀ бг҃ъ съ ни́мъ,
10	10
але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм.	и҆ и҆з̾ѧ́тъ є҆го̀ ѿ всѣ́хъ скорбе́й є҆гѡ̀, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ благода́ть и҆ премꙋ́дрость пред̾ фараѡ́номъ царе́мъ є҆гѵ́петскимъ: и҆ поста́ви є҆го̀ нача́лника над̾ є҆гѵ́птомъ и҆ над̾ всѣ́мъ до́момъ свои́мъ.
11	11
І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі.	Прїи́де же гла́дъ на всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю и҆ ханаа́ню и҆ ско́рбь ве́лїѧ, и҆ не ѡ҆брѣта́хꙋ сы́тости ѻ҆тцы̀ на́ши.
12	12
Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз.	Слы́шавъ же і҆а́кѡвъ сꙋ́щꙋю пшени́цꙋ во є҆гѵ́птѣ, посла̀ ѻ҆тцы̀ на́шѧ пе́рвѣе,
13	13
А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів.	и҆ внегда̀ второ́е (прїидо́ша), позна́нъ бы́сть і҆ѡ́сифъ бра́тїи свое́й, и҆ ꙗ҆́вѣ бы́сть фараѡ́нꙋ ро́дъ і҆ѡ́сифовъ.
14	14
І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять.	Посла́въ же і҆ѡ́сифъ призва̀ ѻ҆тца̀ своего̀ і҆а́кѡва и҆ всѐ сро́дство своѐ, се́дмьдесѧтъ и҆ пѧ́ть дꙋ́шъ.
15	15
Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці нашi;	Сни́де же і҆а́кѡвъ во є҆гѵ́петъ, и҆ сконча́сѧ са́мъ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши:
16	16
і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового.	и҆ принесе́ни бы́ша въ сѷхе́мъ и҆ положе́ни бы́ша во гро́бѣ, є҆го́же кꙋпѝ а҆враа́мъ цѣно́ю сребра̀ ѿ сынѡ́въ є҆ммо́ра сѷхе́мова.
17	17
А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті,	И҆ ꙗ҆́коже приближа́шесѧ вре́мѧ ѡ҆бѣтова́нїѧ, и҆́мже клѧ́тсѧ бг҃ъ а҆враа́мꙋ, возрасто́ша лю́дїе и҆ оу҆мно́жишасѧ во є҆гѵ́птѣ,
18	18
до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа.	до́ндеже наста̀ ца́рь и҆́нъ (во є҆гѵ́птѣ), и҆́же не зна́ше і҆ѡ́сифа:
19	19
Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими.	се́й ѕлѣ̀ оу҆мы́сливъ ѡ҆ ро́дѣ на́шемъ, ѡ҆ѕло́би ѻ҆тцы̀ на́шѧ, оу҆мори́ти младе́нцы и҆́хъ и҆ не ѡ҆живи́ти [дабы̀ и҆зверга́ли младе́нцы своѧ̑ во є҆́же не бы́ти и҆̀мъ живы̑мъ].
20	20
У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого.	Въ не́же вре́мѧ роди́сѧ мѡѷсе́й и҆ бѣ̀ оу҆го́денъ бг҃ови, и҆́же пита́нъ бы́сть мцⷭ҇ы трѝ въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀:
21	21
А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина.	и҆зве́ржена же є҆го̀ взѧ́тъ є҆го̀ дщѝ фараѡ́нова и҆ воспита̀ и҆̀ себѣ̀ въ сы́на:
22	22
І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах.	и҆ нака́занъ бы́сть мѡѷсе́й все́й премꙋ́дрости є҆гѵ́петстѣй, бѣ́ же си́ленъ въ словесѣ́хъ и҆ дѣ́лѣхъ.
23	23
Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих.	Є҆гда́ же и҆сполнѧ́шесѧ є҆мꙋ̀ лѣ́тъ четы́редесѧтихъ вре́мѧ, взы́де на се́рдце є҆мꙋ̀ посѣти́ти бра́тїю свою̀ сы́ны і҆и҃лєвы:
24	24
І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина.	и҆ ви́дѣвъ нѣ́коего ѡ҆би́дима, посо́бствова и҆ сотворѝ ѿмще́нїе ѡ҆би́димомꙋ, оу҆би́въ є҆гѵ́птѧнина.
25	25
Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли.	Мнѧ́ше же разꙋмѣ́ти бра́тїѧмъ свои̑мъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ рꙋко́ю є҆гѡ̀ да́стъ и҆̀мъ спасе́нїе: ѻ҆ни́ же не разꙋмѣ́ша.
26	26
Hаступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?»	Во оу҆́трїй же де́нь ꙗ҆ви́сѧ и҆̀мъ тѧ́жꙋщымсѧ и҆ привлача́ше и҆̀хъ въ примире́нїе, ре́къ: мꙋ́жїе, бра́тїѧ є҆стѐ вы̀, вскꙋ́ю ѡ҆би́дите дрꙋ́гъ дрꙋ́га;
27	27
А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами?	Ѡ҆би́дѧй же бли́жнѧго ѿри́нꙋ є҆го̀, ре́къ: кто̀ тѧ̀ поста́ви кнѧ́зѧ и҆ сꙋдїю̀ над̾ на́ми;
28	28
Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?»	є҆да̀ оу҆би́ти мѧ̀ ты̀ хо́щеши, и҆́мже ѡ҆́бразомъ оу҆би́лъ є҆сѝ вчера̀ є҆гѵ́птѧнина;
29	29
І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів.	Бѣжа́ же мѡѷсе́й ѡ҆ словесѝ се́мъ и҆ бы́сть пришле́цъ въ землѝ мадїа́мстѣй, и҆дѣ́же родѝ сы̑на два̀.
30	30
А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща.	И҆ и҆спо́лньшымсѧ лѣ́тѡмъ четы́редесѧтимъ, ꙗ҆ви́сѧ є҆мꙋ̀ въ пꙋсты́ни горы̀ сїна́йскїѧ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень въ пла́мени ѻ҆́гненѣ въ кꙋпинѣ̀:
31	31
Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній:	мѡѷсе́й же ви́дѣвъ дивлѧ́шесѧ видѣ́нїю: пристꙋпа́ющꙋ же є҆мꙋ̀ разꙋмѣ́ти, бы́сть гла́съ гдⷭ҇ень къ немꙋ̀:
32	32
«Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись.	а҆́зъ бг҃ъ ѻ҆тє́цъ твои́хъ, бг҃ъ а҆враа́мовъ и҆ бг҃ъ і҆саа́ковъ и҆ бг҃ъ і҆а́кѡвль. Тре́петенъ же бы́въ мѡѷсе́й не смѣ́ѧше смотри́ти.
33	33
І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.	Рече́ же є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆зꙋ́й сапогѝ ногꙋ̀ твоє́ю, мѣ́сто бо, на не́мже стои́ши, землѧ̀ ст҃а̀ є҆́сть:
34	34
Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет».	ви́дѧ ви́дѣхъ ѡ҆ѕлобле́нїе люді́й мои́хъ, и҆̀же во є҆гѵ́птѣ, и҆ стена́нїе и҆́хъ оу҆слы́шахъ, и҆ снидо́хъ и҆з̾ѧ́ти и҆̀хъ: и҆ нн҃ѣ грѧдѝ, послю́ тѧ во є҆гѵ́петъ.
35	35
Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем.	Сего̀ мѡѷсе́а, є҆го́же ѿри́нꙋша, ре́кше: кто̀ тѧ̀ поста́ви нача́лника и҆ сꙋдїю̀; сего̀ бг҃ъ кнѧ́зѧ и҆ и҆зба́вителѧ посла̀ рꙋко́ю а҆́гг҃ла ꙗ҆́вльшагѡсѧ є҆мꙋ̀ въ кꙋпинѣ̀:
36	36
Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років.	се́й и҆зведѐ и҆̀хъ, сотво́рь чꙋдеса̀ и҆ зна́мєнїѧ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ въ чермнѣ́мъ мо́ри, и҆ въ пꙋсты́ни лѣ́тъ четы́редесѧть.
37	37
Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте».	Се́й є҆́сть мѡѷсе́й рекі́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: прⷪ҇ро́ка ва́мъ воздви́гнетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ ѿ бра́тїи ва́шеѧ ꙗ҆́кѡ менѐ: тогѡ̀ послꙋ́шайте.
38	38
Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам,	Се́й є҆́сть бы́вый въ цр҃кви въ пꙋсты́ни со а҆́гг҃ломъ, глаго́лавшимъ є҆мꙋ̀ на горѣ̀ сїна́йстѣй, и҆ со ѻ҆тцы̑ на́шими, и҆́же прїѧ́тъ словеса̀ жи̑ва да́ти на́мъ,
39	39
якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту,	є҆гѡ́же не восхотѣ́ша послꙋ́шати ѻ҆тцы̀ на́ши, но ѿри́нꙋша и҆̀ и҆ ѡ҆брати́шасѧ се́рдцемъ свои́мъ во є҆гѵ́петъ,
40	40
сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської».	ре́кше а҆арѡ́нꙋ: сотворѝ на́мъ бо́ги, и҆̀же пред̾и́дꙋтъ пред̾ на́ми, мѡѷсе́ю бо семꙋ̀, и҆́же и҆зведѐ на́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не вѣ́мы, что̀ бы́сть є҆мꙋ̀.
41	41
І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх.	И҆ сотвори́ша телца̀ во дни̑ ѡ҆́ны, и҆ принесо́ша же́ртвꙋ і҆́дѡлꙋ, и҆ веселѧ́хꙋсѧ въ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ своє́ю.
42	42
Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі?	Ѿврати́сѧ же бг҃ъ и҆ предадѐ и҆̀хъ слꙋжи́ти во́ємъ небє́снымъ, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ кни́зѣ прⷪ҇рѡ́къ: є҆да̀ заколє́нїѧ и҆ жє́ртвы принесо́сте мѝ лѣ́тъ четы́редесѧть въ пꙋсты́ни, до́ме і҆и҃левъ;
43	43
Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон».	и҆ воспрїѧ́сте ски́нїю моло́ховꙋ и҆ ѕвѣздꙋ̀ бо́га ва́шегѡ ремфа́на, ѡ҆́бразы, ꙗ҆̀же сотвори́сте покланѧ́тисѧ и҆̀мъ: и҆ преселю́ вы да́лѣе вавѷлѡ́на.
44	44
У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним.	Сѣ́нь свидѣ́нїѧ бѧ́ше ѻ҆тцє́мъ на́шымъ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гл҃ѧй мѡѷсе́ови сотвори́ти ю҆̀ по ѡ҆́бразꙋ, є҆го́же ви́дѣ:
45	45
Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида,	ю҆́же и҆ внесо́ша прїе́мше ѻ҆тцы̀ на́ши со і҆исꙋ́сомъ во ѡ҆держа́нїе ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже и҆зри́нꙋ бг҃ъ ѿ лица̀ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, да́же до дні́й дв҃да:
46	46
який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова.	и҆́же ѡ҆брѣ́те блгⷣть пред̾ бг҃омъ и҆ и҆спросѝ ѡ҆брѣстѝ селе́нїе бг҃ꙋ і҆а́кѡвлю.
47	47
Соломон же збудував Йому храм.	Соломѡ́нъ же созда̀ є҆мꙋ̀ хра́мъ.
48	48
Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:	Но вы́шнїй не въ рꙋкотворе́нныхъ це́рквахъ живе́тъ, ꙗ҆́коже прⷪ҇ро́къ глаго́летъ:
49	49
«Hебо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого?	нб҃о мнѣ̀ прⷭ҇то́лъ є҆́сть, землѧ́ же подно́жїе нога́ма мои́ма: кі́й хра́мъ сози́ждете мѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆лѝ ко́е мѣ́сто поко́ищꙋ моемꙋ̀;
50	50
Чи не Моя рука створила все це?»	Не рꙋка́ ли моѧ̀ сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑;
51	51
Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви.	Жестоковы́йнїи и҆ неѡбрѣ́заннїи сердцы̀ и҆ оу҆шесы̀, вы̀ прⷭ҇нѡ дх҃ꙋ ст҃о́мꙋ проти́витесѧ, ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши, та́кѡ и҆ вы̀:
52	52
Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, —	кого̀ ѿ прⷪ҇рѡ́къ не и҆згна́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши; и҆ оу҆би́ша предвозвѣсти́вшыѧ ѡ҆ прише́ствїи првⷣнагѡ, є҆гѡ́же вы̀ нн҃ѣ преда́телє и҆ оу҆бі̑йцы бы́сте,
53	53
ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли».	и҆̀же прїѧ́сте зако́нъ оу҆строе́нїемъ а҆́гг҃лскимъ и҆ не сохрани́сте.
54	54
Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами.	Слы́шаще же сїѧ̑, распыха́хꙋсѧ сердцы̀ свои́ми и҆ скрежета́хꙋ зꙋбы̀ на́нь.
55	55
А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,	Стефа́нъ же сы́й и҆спо́лнь дх҃а ст҃а, воззрѣ́въ на не́бо, ви́дѣ сла́вꙋ бж҃їю и҆ і҆и҃са стоѧ́ща ѡ҆ деснꙋ́ю бг҃а,
56	56
і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога».	и҆ речѐ: сѐ, ви́жꙋ небеса̀ ѿвє́рста и҆ сн҃а чл҃вѣ́ча ѡ҆ деснꙋ́ю стоѧ́ща бг҃а.
57	57
Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього,	Возопи́вше же гла́сомъ ве́лїимъ, затыка́хꙋ оу҆́шы своѝ и҆ оу҆стреми́шасѧ є҆динодꙋ́шнѡ на́нь,
58	58
і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл.	и҆ и҆зве́дше внѣ̀ гра́да, ка́менїемъ побива́хꙋ є҆го̀: и҆ свидѣ́телїе (сне́мше) ри̑зы своѧ̑ положи́ша при ногꙋ̀ ю҆́ноши нарица́емагѡ са́ѵла,
59	59
І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій».	и҆ ка́менїемъ побива́хꙋ стефа́на, молѧ́щасѧ и҆ глаго́люща: гдⷭ҇и і҆и҃се, прїимѝ дꙋ́хъ мо́й.
60	60
І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся.	Прекло́нь же колѣ̑на, возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ: гдⷭ҇и, не поста́ви и҆̀мъ грѣха̀ сегѡ̀. И҆ сїѧ̑ ре́къ оу҆́спе.

← Глава 6

Глава 8 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт