Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 4

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 4	Глава́ д҃

1	1
Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму і саддукеї,	(Заⷱ҇ і҃.) Глаго́лющымъ же и҆̀мъ къ лю́демъ, наидо́ша на ни́хъ свѧще́нницы и҆ воево́да церко́вный и҆ саддꙋке́є,
2	2
гніваючись на те, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння з мертвих;	жа́лѧще сѝ, за є҆́же оу҆чи́ти и҆̀мъ лю́ди и҆ возвѣща́ти ѡ҆ і҆и҃сѣ воскрⷭ҇нїе ме́ртвыхъ:
3	3
і наклали на них руки, і віддали їх під варту до ранку; бо вже був вечір.	и҆ возложи́ша на ни́хъ рꙋ́ки и҆ положи́ша и҆̀хъ въ соблюде́нїе до оу҆́трїѧ: бѣ́ бо ве́черъ оу҆жѐ.
4	4
Багато з тих, хто слухав слово, увірували; і число таких людей було близько п’яти тисяч.	Мно́зи же ѿ слы́шавшихъ сло́во вѣ́роваша: и҆ бы́сть число̀ мꙋже́й ꙗ҆́кѡ ты́сѧщъ пѧ́ть.
5	5
Hа другий день зібралися в Єрусалим начальники їхні, і старійшини та книжники,	Бы́сть же наꙋ́трїе собра́тисѧ кнѧзє́мъ и҆́хъ и҆ ста́рцємъ и҆ кни́жникѡмъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ,
6	6
і первосвященик Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр та інші з роду первосвященицького;	и҆ а҆́ннѣ а҆рхїере́ю и҆ каїа́фѣ и҆ і҆ѡа́ннꙋ и҆ а҆леѯа́ндрꙋ, и҆ є҆ли́цы бѣ́ша ѿ ро́да а҆рхїере́йска:
7	7
поставивши їх посередині, питали: «Якою силою або яким іменем ви зробили це?»	и҆ поста́вльше и҆̀хъ посредѣ̀, вопроша́хꙋ: ко́ею си́лою и҆лѝ ко́имъ и҆́менемъ сотвори́сте сїѐ вы̀;
8	8
Тоді Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу і старійшини ізраїльські!	Тогда̀ пе́тръ, и҆спо́лнивсѧ дх҃а ст҃а, речѐ къ ни̑мъ: кнѧ̑зи лю́дстїи и҆ ста́рцы і҆и҃лєвы,
9	9
Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,	а҆́ще мы̀ дне́сь и҆стѧзꙋ́еми є҆смы̀ ѡ҆ бл҃годѣѧ́нїи человѣ́ка не́мощна, ѡ҆ чесо́мъ се́й спасе́сѧ,
10	10
то нехай буде відомо всім вам і всьому народові ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив із мертвих, Hим поставлений він перед вами здоровий.	разꙋ́мно бꙋ́ди всѣ̑мъ ва́мъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆́кѡ во и҆́мѧ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ назѡре́а, є҆го́же вы̀ распѧ́сте, є҆го́же бг҃ъ воскр҃сѝ ѿ ме́ртвыхъ, ѡ҆ се́мъ се́й стои́тъ пред̾ ва́ми здра́въ:
11	11
Він є камінь, занедбаний вами, будівничими, Який став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,	се́й є҆́сть ка́мень оу҆коре́ный ѿ ва́съ зи́ждꙋщихъ, бы́вый во главꙋ̀ оу҆́гла, и҆ нѣ́сть ни ѡ҆ є҆ди́нѣмъ же и҆нѣ́мъ спⷭ҇нїѧ:
12	12
бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам».	нѣ́сть бо и҆но́гѡ и҆́мене под̾ небесе́мъ, да́ннагѡ въ человѣ́цѣхъ, ѡ҆ не́мже подоба́етъ спⷭ҇ти́сѧ на́мъ.
13	13
Побачивши сміливість Петра та Іоана й примітивши, що вони люди некнижні й прості, [вони] дивувались, а разом з тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом;	(Заⷱ҇ а҃і҃.) Ви́дѧще же петро́во дерзнове́нїе и҆ і҆ѡа́нново и҆ разꙋмѣ́вше, ꙗ҆́кѡ человѣ̑ка некни̑жна є҆ста̀ и҆ прѡ́ста, дивлѧ́хꙋсѧ, зна́хꙋ же и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ со і҆и҃сомъ бѣ́ста:
14	14
а побачивши зціленого чоловіка, який стояв з ними, нічого не могли сказати проти.	ви́дѧще же и҆сцѣлѣ́вшаго человѣ́ка съ ни́ма стоѧ́ща, ничто́же и҆мѧ́хꙋ проти́вꙋ рещѝ.
15	15
І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою,	Повелѣ́вше же и҆́ма во́нъ и҆з̾ со́нмища и҆зы́ти, стѧза́хꙋсѧ дрꙋ́гъ со дрꙋ́гомъ,
16	16
кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всім, хто живе в Єрусалимі, відомо, що через них сталося явне чудо, і ми не можемо відкинути цього;	глаго́люще: что̀ сотвори́мъ человѣ́кома си́ма; ꙗ҆́кѡ оу҆́бѡ наро́читое зна́менїе бы́сть и҆́ма, всѣ̑мъ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ꙗ҆́вѣ, и҆ не мо́жемъ ѿврещи́сѧ:
17	17
але, щоб це не розголошувалось більше в народі, погрозою заборонімо їм, щоб не говорили про це ім’я нікому з людей».	но да не бо́лѣе простре́тсѧ въ лю́дехъ, преще́нїемъ да запрети́мъ и҆́ма ктомꙋ̀ не глаго́лати ѡ҆ и҆́мени се́мъ ни є҆ди́номꙋ ѿ человѣ́къ.
18	18
І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса.	И҆ призва́вше и҆̀хъ, заповѣ́даша и҆́ма ѿню́дъ не провѣщава́ти нижѐ оу҆чи́ти ѡ҆ и҆́мени і҆и҃совѣ.
19	19
Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: «Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?	Пе́тръ же и҆ і҆ѡа́ннъ ѿвѣща̑вша къ ни̑мъ рѣ́ста: а҆́ще првⷣно є҆́сть пред̾ бг҃омъ ва́съ послꙋ́шати па́че, не́жели бг҃а, сꙋди́те:
20	20
Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».	не мо́жемъ бо мы̀, ꙗ҆̀же ви́дѣхомъ и҆ слы́шахомъ, не глаго́лати.
21	21
Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.	Ѻ҆ни́ же призапре́щше и҆́ма, пꙋсти́ша ѧ҆̀, ничто́же ѡ҆брѣ́тше ка́кѡ мꙋ́чити и҆̀хъ, люді́й ра́ди, ꙗ҆́кѡ всѝ прославлѧ́хꙋ бг҃а ѡ҆ бы́вшемъ:
22	22
Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.	лѣ́тъ бо бѧ́ше мно́жае четы́редесѧти человѣ́къ то́й, на не́мже бы́сть чꙋ́до сїѐ и҆сцѣле́нїѧ.
23	23
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що говорили їм первосвященики й старійшини.	(Заⷱ҇ в҃і҃.) Ѿпꙋщє́на же бы̑вша прїидо́ста ко свои̑мъ и҆ возвѣсти́ста, є҆ли̑ка къ ни́ма а҆рхїере́є и҆ ста́рцы рѣ́ша.
24	24
Вони ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, і море та все, що є в них!	Ѻ҆ни́ же слы́шавше є҆динодꙋ́шнѡ воздвиго́ша гла́съ къ бг҃ꙋ и҆ реко́ша: влⷣко, ты̀, бж҃е, сотвори́вый не́бо и҆ зе́млю и҆ мо́ре и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ ни́хъ,
25	25
Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи і люди задумують марне?	и҆́же дх҃омъ ст҃ы́мъ оу҆сты̑ ѻ҆тца̀ на́шегѡ дв҃да ѻ҆́трока твоегѡ̀ ре́клъ є҆сѝ: вскꙋ́ю шата́шасѧ ꙗ҆зы́цы, и҆ лю́дїе поꙋчи́шасѧ тщє́тнымъ;
26	26
Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа й на Христа Його».	предста́ша ца́рїе зе́мстїи, и҆ кнѧ̑зи собра́шасѧ вкꙋ́пѣ на гдⷭ҇а и҆ на хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀.
27	27
Бо справді зібрались у місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським,	Собра́шасѧ бо вои́стиннꙋ во гра́дѣ се́мъ на ст҃а́го ѻ҆́трока твоего̀ і҆и҃са, є҆го́же пома́залъ є҆сѝ, и҆́рѡдъ же и҆ понті́йскїй пїла́тъ съ ꙗ҆зы̑ки и҆ людьмѝ і҆и҃левыми,
28	28
щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.	сотвори́ти, є҆ли̑ка рꙋка̀ твоѧ̀ и҆ совѣ́тъ тво́й преднаречѐ бы́ти:
29	29
І нині, Господи, споглянь на погрози їхні і дай рабам Твоїм з усією сміливістю промовляти слово Твоє,	и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, при́зри на прещє́нїѧ и҆́хъ и҆ да́ждь рабѡ́мъ твои̑мъ со всѧ́кимъ дерзнове́нїемъ глаго́лати сло́во твоѐ,
30	30
коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцілення, знамення й чудеса творилися іменем Святого Сина Твого Ісуса».	внегда̀ рꙋ́кꙋ твою̀ простре́ти тѝ во и҆сцѣлє́нїѧ, и҆ зна́менїємъ и҆ чꙋдесє́мъ быва́ти и҆́менемъ ст҃ы́мъ ѻ҆́трока твоегѡ̀ і҆и҃са.
31	31
І після молитви їхньої захиталося місце, де вони зібрались, і сповнилися всі Духа Святого, і промовляли слово Боже з дерзновенням.	И҆ помоли́вшымсѧ и҆̀мъ, подви́жесѧ мѣ́сто, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ со́брани, и҆ и҆спо́лнишасѧ всѝ дх҃а ст҃а и҆ глаго́лахꙋ сло́во бж҃їе со дерзнове́нїемъ.
32	32
У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне.	Наро́дꙋ же вѣ́ровавшемꙋ бѣ̀ се́рдце и҆ дꙋша̀ є҆ди́на, и҆ ни є҆ди́нъ же что̀ ѿ и҆мѣ́нїй свои́хъ глаго́лаше своѐ бы́ти, но бѧ́хꙋ и҆̀мъ всѧ̑ ѡ҆́бща.
33	33
Апостоли ж із великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.	И҆ ве́лїею си́лою воздаѧ́хꙋ свидѣ́телство а҆пⷭ҇ли воскрⷭ҇нїю гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀, блгⷣть же бѣ̀ ве́лїѧ на всѣ́хъ и҆́хъ.
34	34
Hе було між ними жодного вбогого; бо всі, хто володів землею або домами, продавали їх, приносили гроші за продане	Не бѧ́ше бо ни́щь ни є҆ди́нъ въ ни́хъ: є҆ли́цы бо госпо́дїе се́лѡмъ и҆лѝ домовѡ́мъ бѧ́хꙋ, продаю́ще приноша́хꙋ цѣ́ны продае́мыхъ
35	35
і клали до ніг апостолів; і давалося кожному, хто чого потребував.	и҆ полага́хꙋ при нога́хъ а҆пⷭ҇лъ: даѧ́шесѧ же коемꙋ́ждо, є҆гѡ́же а҆́ще кто̀ тре́боваше.
36	36
Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кіпрянин,	І҆ѡсі́а же, нарѣче́нный варна́ва ѿ а҆пⷭ҇лъ, є҆́же є҆́сть сказа́емо сы́нъ оу҆тѣше́нїѧ, леѵі́тъ, кѵ́прѧнинъ ро́домъ,
37	37
у якого була своя земля, приніс гроші й поклав до ніг апостолів.	и҆мѣ́ѧ село̀, прода́въ принесѐ цѣ́нꙋ и҆ положѝ пред̾ нога́ми а҆пⷭ҇лъ.

← Глава 3

Глава 5 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт