|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
|
Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
|
И҆ нѣ́цыи сше́дше ѿ і҆ꙋде́и, оу҆ча́хꙋ бра́тїю, ꙗ҆́кѡ а҆́ще не ѡ҆брѣ́жетесѧ по ѡ҆бы́чаю мѡѷсе́овꙋ, не мо́жете спасти́сѧ.
|
|
2
|
2
|
|
Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим.
|
Бы́вшей же ра́спри и҆ стѧза́нїю не ма́лꙋ па́ѵлꙋ и҆ варна́вѣ къ ни̑мъ, оу҆чини́ша взы́ти па́ѵлꙋ и҆ варна́вѣ и҆ нѣ̑кимъ дрꙋги̑мъ ѿ ни́хъ ко а҆пⷭ҇лѡмъ и҆ ста́рцємъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ ѡ҆ вопроше́нїи се́мъ.
|
|
3
|
3
|
|
Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям.
|
Ѻ҆ни́ же оу҆̀бо, предпо́слани бы́вше ѿ цр҃кве, прохожда́хꙋ фїнїкі́ю и҆ самарі́ю, повѣ́дающе ѡ҆браще́нїе ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ творѧ́хꙋ ра́дость ве́лїю все́й бра́тїи.
|
|
4
|
4
|
|
Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
|
Прише́дше же во і҆ерⷭ҇ли́мъ, прїѧ́ти бы́ша ѿ цр҃кве и҆ а҆пⷭ҇лъ и҆ ста́рєцъ, сказа́ша же, є҆ли̑ка сотворѝ бг҃ъ съ ни́ми и҆ ꙗ҆́кѡ ѿве́рзе ꙗ҆зы́кѡмъ две́рь вѣ́ры.
|
|
5
|
5
|
|
Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
|
(Заⷱ҇ л҃ѕ҃.) Воста́ша же нѣ́цыи ѿ є҆́реси фарїсе́йскїѧ вѣ́ровавшїи, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ ѡ҆брѣ́зати и҆̀хъ, завѣщава́ти же блюстѝ зако́нъ мѡѷсе́овъ.
|
|
6
|
6
|
|
Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
|
Собра́шасѧ же а҆пⷭ҇ли и҆ ста́рцы вѣ́дѣти ѡ҆ словесѝ се́мъ.
|
|
7
|
7
|
|
Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували;
|
Мно́гꙋ же взыска́нїю бы́вшꙋ, воста́въ пе́тръ речѐ къ ни̑мъ: мꙋ́жїе бра́тїе, вы̀ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѿ дні́й пе́рвыхъ бг҃ъ въ на́съ и҆збра̀ оу҆сты̑ мои́ми оу҆слы́шати ꙗ҆зы́кѡмъ сло́во бл҃говѣ́стїѧ и҆ вѣ́ровати:
|
|
8
|
8
|
|
і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
|
и҆ срⷣцевѣ́децъ бг҃ъ свидѣ́телствова и҆̀мъ, да́въ и҆̀мъ дх҃а ст҃а́го, ꙗ҆́коже и҆ на́мъ,
|
|
9
|
9
|
|
і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
|
и҆ ничто́же разсꙋдѝ междꙋ̀ на́ми же и҆ ѻ҆́нѣми, вѣ́рою ѡ҆чи́щь сердца̀ и҆́хъ:
|
|
10
|
10
|
|
Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести?
|
нн҃ѣ оу҆̀бо что̀ и҆скꙋша́ете бг҃а, (хотѧ́ще) возложи́ти и҆́го на вы̑и оу҆чн҃кѡ́мъ, є҆гѡ́же ни ѻ҆тцы̀ на́ши, ни мы̀ возмого́хомъ понестѝ;
|
|
11
|
11
|
|
Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони».
|
но блгⷣтїю гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀ вѣ́рꙋемъ спⷭ҇ти́сѧ, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆нѝ.
|
|
12
|
12
|
|
Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників.
|
Оу҆молча́ же всѐ мно́жество и҆ послꙋ́шахꙋ варна́вы и҆ па́ѵла повѣ́дающєю, є҆ли̑ка сотворѝ бг҃ъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆́ма.
|
|
13
|
13
|
|
Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене.
|
По оу҆молча́нїи же є҆ю̀, ѿвѣща̀ і҆а́кѡвъ глаго́лѧ: мꙋ́жїе бра́тїе, послꙋ́шайте менѐ:
|
|
14
|
14
|
|
Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє.
|
сѷмеѡ́нъ повѣ́да, ꙗ҆́кѡ пре́жде бг҃ъ посѣтѝ прїѧ́ти ѿ ꙗ҆зы̑къ лю́ди ѡ҆ и҆́мени свое́мъ:
|
|
15
|
15
|
|
І з цим згідні слова пророків, як написано:
|
и҆ семꙋ̀ согласꙋ́ютъ словеса̀ прⷪ҇рѡ́къ, ꙗ҆́коже пи́шетъ:
|
|
16
|
16
|
|
«Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її,
|
по си́хъ ѡ҆бращꙋ́сѧ и҆ сози́ждꙋ кро́въ дв҃довъ па́дшїй, и҆ раскѡ́панаѧ є҆гѡ̀ сози́ждꙋ и҆ и҆спра́влю є҆го̀,
|
|
17
|
17
|
|
щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
|
ꙗ҆́кѡ да взы́щꙋтъ про́чїи человѣ́цы гдⷭ҇а, и҆ всѝ ꙗ҆зы́цы, въ ни́хже нарече́сѧ и҆́мѧ моѐ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, творѧ́й сїѧ̑ всѧ̑.
|
|
18
|
18
|
|
Відомі Богові споконвіку всі діла його.
|
Разꙋ̑мна ѿ вѣ́ка сꙋ́ть бг҃ови всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀.
|
|
19
|
19
|
|
Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога,
|
Сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ сꙋждꙋ̀ не стꙋжа́ти ѿ ꙗ҆зы̑къ ѡ҆браща́ющымсѧ къ бг҃ꙋ,
|
|
20
|
20
|
|
а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
|
но заповѣ́дати и҆̀мъ ѡ҆греба́тисѧ ѿ тре́бъ і҆́дѡлскихъ и҆ ѿ блꙋда̀ и҆ оу҆да́вленины и҆ ѿ кро́ве, и҆ є҆ли̑ка неꙋгѡ́дна себѣ̀ сꙋ́ть, и҆ны̑мъ не твори́ти.
|
|
21
|
21
|
|
Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
|
Мѡѷсе́й бо ѿ родѡ́въ дре́внихъ по всѣ̑мъ градѡ́мъ проповѣ́дающыѧ є҆го̀ и҆́мать, въ со́нмищихъ по всѧ̑ сꙋббѡ̑ты что́мый.
|
|
22
|
22
|
|
Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
|
Тогда̀ и҆зво́лисѧ а҆пⷭ҇лѡмъ и҆ ста́рцємъ со все́ю цр҃ковїю, и҆збра́вше мꙋ̑жа ѿ ни́хъ, посла́ти во а҆нтїохі́ю съ па́ѵломъ и҆ варна́вою, і҆ꙋ́дꙋ нарица́емаго варса́вꙋ, и҆ сі́лꙋ, мꙋ̑жа нарѡ́чита въ бра́тїи,
|
|
23
|
23
|
|
написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте.
|
написа́вше рꙋка́ма и҆́хъ сїѧ̑: а҆пⷭ҇ли и҆ ста́рцы и҆ бра́тїѧ, сꙋ́щымъ во а҆нтїохі́и и҆ сѷрі́и и҆ кїлїкі́и бра́тїѧмъ, и҆̀же ѿ ꙗ҆зы̑къ, (ѡ҆ гдⷭ҇ѣ) ра́доватисѧ.
|
|
24
|
24
|
|
Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
|
Поне́же слы́шахомъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́цыи ѿ на́съ и҆зше́дше возмꙋти́ша ва́съ словесы̀, развраща́юще дꙋ́шы ва́шѧ, глаго́люще ѡ҆брѣ́затисѧ и҆ блюстѝ зако́нъ, и҆̀мже мы̀ не завѣща́хомъ:
|
|
25
|
25
|
|
то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
|
и҆зво́лисѧ на́мъ собра́вшымсѧ є҆динодꙋ́шнѡ, и҆збра̑нныѧ мꙋ́жы посла́ти къ ва́мъ, съ возлю́бленныма на́шима варна́вою и҆ па́ѵломъ,
|
|
26
|
26
|
|
чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
|
человѣ́кома преда́вшема дꙋ́шы своѧ̑ ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀:
|
|
27
|
27
|
|
Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
|
посла́хомъ оу҆̀бо і҆ꙋ́дꙋ и҆ сі́лꙋ, и҆ тѣ́хъ сло́вомъ сказꙋ́ющихъ та̑ѧжде:
|
|
28
|
28
|
|
Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного:
|
и҆зво́лисѧ бо ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ и҆ на́мъ, ничто́же мно́жае возложи́ти ва́мъ тѧготы̀, ра́звѣ нꙋ́ждныхъ си́хъ:
|
|
29
|
29
|
|
утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!»
|
ѡ҆греба́тисѧ ѿ і҆дѡложе́ртвенныхъ и҆ кро́ве, и҆ оу҆да́вленины и҆ блꙋда̀: и҆ є҆ли̑ка не хо́щете ва́мъ бы́ти, дрꙋги̑мъ не твори́те: ѿ ни́хже соблюда́юще себѐ, до́брѣ сотворитѐ. Здра́вствꙋйте.
|
|
30
|
30
|
|
Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання.
|
Ѻ҆ни́ же оу҆̀бо по́слани бы́вше прїидо́ша во а҆нтїохі́ю, и҆ собра́вше наро́дъ, вда́ша посла́нїе.
|
|
31
|
31
|
|
Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
|
Проче́тше же, возра́довашасѧ ѡ҆ оу҆тѣше́нїи.
|
|
32
|
32
|
|
Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її.
|
І҆ꙋ́да же и҆ сі́ла, и҆ та̑ прⷪ҇рѡ́ка сꙋ̑ща, сло́вомъ мно́зѣмъ оу҆тѣ́шиста бра́тїю и҆ оу҆тверди́ста.
|
|
33
|
33
|
|
Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів.
|
Пребы̑вша же та́мѡ вре́мѧ, ѿпꙋщє́на бы́ста съ ми́ромъ ѿ бра́тїй ко а҆пⷭ҇лѡмъ.
|
|
34
|
34
|
|
Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
|
И҆зво́лисѧ же сі́лѣ пребы́ти та́мѡ, і҆ꙋ́да же возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
|
|
35
|
35
|
|
Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє.
|
(Заⷱ҇ л҃з҃.) Па́ѵелъ же и҆ варна́ва живѧ́ста во а҆нтїохі́и, оу҆ча̑ща и҆ благовѣствꙋ̑юща сло́во гдⷭ҇не, и҆ со и҆нѣ́ми мно́гими.
|
|
36
|
36
|
|
Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть».
|
По нѣ́кихъ же дне́хъ речѐ па́ѵелъ къ варна́вѣ: возвра́щшесѧ подоба́етъ посѣти́ти бра́тїю на́шꙋ во всѣ́хъ градѣ́хъ, въ ни́хже проповѣ́дахомъ сло́во гдⷭ҇не, ка́кѡ пребыва́ютъ.
|
|
37
|
37
|
|
Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком,
|
Варна́ва же восхотѣ̀ поѧ́ти съ собо́ю і҆ѡа́нна нарица́емаго ма́рка:
|
|
38
|
38
|
|
але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані.
|
па́ѵелъ же глаго́лаше ѿстꙋ́пльшагѡ ѿ на́ю ѿ памфѷлі́и и҆ не ше́дшагѡ съ на́ма на дѣ́ло, на не́же по́слани бы́хомъ, не поѧ́ти сего̀ съ собо́ю.
|
|
39
|
39
|
|
Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;
|
Бы́сть оу҆̀бо ра́спрѧ, ꙗ҆́кѡ ѿлꙋчи́тисѧ и҆́ма ѿ себє̀: варна́ва оу҆́бѡ пое́мь ма́рка ѿплы̀ въ кѵ́пръ:
|
|
40
|
40
|
|
а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,
|
па́ѵелъ же и҆збра́въ сі́лꙋ и҆зы́де пре́данъ блгⷣти бж҃їей ѿ бра́тїй,
|
|
41
|
41
|
|
і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви.
|
прохожда́ше же сѷрі́ю и҆ кїлїкі́ю, оу҆твержда́ѧ цр҃кви.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.