|
Глава 2
|
Глава́ в҃
|
|
1
|
1
|
|
Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі.
|
|
|
2
|
2
|
|
І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували.
|
И҆ бы́сть внеза́пꙋ съ небесѐ шꙋ́мъ, ꙗ҆́кѡ носи́мꙋ дыха́нїю бꙋ́рнꙋ, и҆ и҆спо́лни ве́сь до́мъ, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ сѣдѧ́ще:
|
|
3
|
3
|
|
І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них.
|
и҆ ꙗ҆ви́шасѧ и҆̀мъ раздѣле́ни ѧ҆зы́цы ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гненни, сѣ́де же на є҆ди́нѣмъ ко́емждо и҆́хъ.
|
|
4
|
4
|
|
І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
|
И҆ и҆спо́лнишасѧ всѝ дх҃а ст҃а и҆ нача́ша глаго́лати и҆ны́ми ѧ҆зы́ки, ꙗ҆́коже дх҃ъ даѧ́ше и҆̀мъ провѣщава́ти.
|
|
5
|
5
|
|
У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.
|
Бѧ́хꙋ же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ живꙋ́щїи і҆ꙋде́є, мꙋ́жїе благоговѣ́йнїи, ѿ всегѡ̀ ꙗ҆зы́ка, и҆́же под̾ небесе́мъ.
|
|
6
|
6
|
|
Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.
|
Бы́вшꙋ же гла́сꙋ семꙋ̀, сни́десѧ наро́дъ и҆ смѧте́сѧ, ꙗ҆́кѡ слы́шахꙋ є҆ди́нъ кі́йждо и҆́хъ свои́мъ ѧ҆зы́комъ глаго́лющихъ и҆̀хъ.
|
|
7
|
7
|
|
І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
|
Дивлѧ́хꙋсѧ же всѝ и҆ чꙋдѧ́хꙋсѧ, глаго́люще дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: не се́ ли, всѝ сі́и сꙋ́ть глаго́лющїи галїле́ане;
|
|
8
|
8
|
|
Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.
|
и҆ ка́кѡ мы̀ слы́шимъ кі́йждо сво́й ѧ҆зы́къ на́шъ, въ не́мже роди́хомсѧ,
|
|
9
|
9
|
|
Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії,
|
па́рѳѧне и҆ ми́дѧне и҆ є҆ламі́тє, и҆ живꙋ́щїи въ месопота́мїи, во і҆ꙋде́и же и҆ каппадокі́и, въ по́нтѣ и҆ во а҆сі́и,
|
|
10
|
10
|
|
Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти*,
|
во фрѷгі́и же и҆ памфѷлі́и, во є҆гѵ́птѣ и҆ страна́хъ лївѵ́и, ꙗ҆́же при кѷрині́и, и҆ приходѧ́щїи ри́млѧне, і҆ꙋде́є же и҆ прише́лцы,
|
|
11
|
11
|
|
критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»
|
кри́тѧне и҆ а҆ра́влѧне, слы́шимъ глаго́лющихъ и҆̀хъ на́шими ѧ҆зы̑ки вели̑чїѧ бж҃їѧ;
|
|
12
|
12
|
|
І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?»
|
Оу҆жаса́хꙋсѧ же всѝ и҆ недоꙋмѣва́хꙋсѧ, дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ глаго́люще: что̀ оу҆́бѡ хо́щетъ сїѐ бы́ти;
|
|
13
|
13
|
|
А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина».
|
И҆ні́и же рꙋга́ющесѧ глаго́лахꙋ, ꙗ҆́кѡ вїно́мъ и҆спо́лнени сꙋ́ть.
|
|
14
|
14
|
|
Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
|
(Заⷱ҇ д҃.) Ста́въ же пе́тръ со є҆динона́десѧтьми, воздви́же гла́съ сво́й и҆ речѐ и҆̀мъ: мꙋ́жїе і҆ꙋде́йстїи и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ всѝ, сїѐ ва́мъ разꙋ́мно да бꙋ́детъ, и҆ внꙋши́те глаго́лы моѧ̑:
|
|
15
|
15
|
|
вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
|
не бо̀, ꙗ҆́коже вы̀ непщꙋ́ете, сі́и пїѧ́ни сꙋ́ть, є҆́сть бо ча́съ тре́тїй днѐ:
|
|
16
|
16
|
|
але це те, що провіщав пророк Іоїль:
|
но сїѐ є҆́сть рѣче́нное прⷪ҇ро́комъ і҆ѡи́лемъ:
|
|
17
|
17
|
|
«І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
|
и҆ бꙋ́детъ въ послѣ̑днїѧ дни̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀ на всѧ́кꙋ пло́ть, и҆ прорекꙋ́тъ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́шѧ, и҆ ю҆́нѡши ва́ши видѣ̑нїѧ оу҆́зрѧтъ, и҆ ста́рцы ва́ши сѡ́нїѧ ви́дѧтъ:
|
|
18
|
18
|
|
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
|
и҆́бо на рабы̑ моѧ̑ и҆ на рабы̑ни моѧ̑ во дни̑ ѡ҆́ны и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀, и҆ прорекꙋ́тъ:
|
|
19
|
19
|
|
І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
|
и҆ да́мъ чꙋдеса̀ на небесѝ горѣ̀ и҆ зна́мєнїѧ на землѝ ни́зꙋ, кро́вь и҆ ѻ҆́гнь и҆ кꙋре́нїе ды́ма:
|
|
20
|
20
|
|
Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
|
со́лнце преложи́тсѧ во тмꙋ̀, и҆ лꙋна̀ въ кро́вь, пре́жде да́же не прїитѝ дню̀ гдⷭ҇ню вели́комꙋ и҆ просвѣще́нномꙋ:
|
|
21
|
21
|
|
І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».
|
и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ, и҆́же а҆́ще призове́тъ и҆́мѧ гдⷭ҇не, сп҃се́тсѧ.
|
|
22
|
22
|
|
Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Hазорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Hього серед вас, як і самі знаєте,
|
(Заⷱ҇ е҃.) Мꙋ́жїе і҆и҃лстїи, послꙋ́шайте слове́съ си́хъ: і҆и҃са назѡре́а, мꙋ́жа ѿ бг҃а и҆звѣ́ствованна въ ва́съ си́лами и҆ чꙋдесы̀ и҆ зна́мєнїи, ꙗ҆̀же сотворѝ тѣ́мъ бг҃ъ посредѣ̀ ва́съ, ꙗ҆́коже и҆ са́ми вѣ́сте,
|
|
23
|
23
|
|
Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
|
сего̀ нарекова́ннымъ совѣ́томъ и҆ проразꙋмѣ́нїемъ бж҃їимъ пре́дана прїе́мше, рꙋка́ми беззако́нныхъ пригво́ждше оу҆би́сте:
|
|
24
|
24
|
|
але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.
|
є҆го́же бг҃ъ воскр҃сѝ, разрѣши́въ бѡлѣ́зни смє́ртныѧ, ꙗ҆́коже не бѧ́ше мо́щно держи́мꙋ бы́ти є҆мꙋ̀ ѿ неѧ̀.
|
|
25
|
25
|
|
Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
|
Дв҃дъ бо глаго́летъ ѡ҆ не́мъ: предзрѣ́хъ гдⷭ҇а предо мно́ю вы́нꙋ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ деснꙋ́ю менє̀ є҆́сть, да не подви́жꙋсѧ:
|
|
26
|
26
|
|
Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
|
сегѡ̀ ра́ди возвесели́сѧ се́рдце моѐ, и҆ возра́довасѧ ѧ҆зы́къ мо́й: є҆ще́ же и҆ пло́ть моѧ̀ всели́тсѧ на оу҆пова́нїи,
|
|
27
|
27
|
|
бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
|
ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́виши дꙋшѝ моеѧ̀ во а҆́дѣ, нижѐ да́си прпⷣбномꙋ твоемꙋ̀ ви́дѣти и҆стлѣ́нїѧ:
|
|
28
|
28
|
|
Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм».
|
сказа́лъ мѝ є҆сѝ пꙋти̑ живота̀: и҆спо́лниши мѧ̀ весе́лїѧ съ лице́мъ твои́мъ.
|
|
29
|
29
|
|
Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня.
|
Мꙋ́жїе бра́тїе, досто́итъ рещѝ съ дерзнове́нїемъ къ ва́мъ ѡ҆ патрїа́рсѣ дв҃дѣ, ꙗ҆́кѡ и҆ оу҆́мре и҆ погребе́нъ бы́сть, и҆ гро́бъ є҆гѡ̀ є҆́сть въ на́съ да́же до днѐ сегѡ̀:
|
|
30
|
30
|
|
Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його,
|
прⷪ҇ро́къ оу҆̀бо сы́й и҆ вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ клѧ́твою клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ бг҃ъ ѿ плода̀ чре́слъ є҆гѡ̀ по пл҃ти воздви́гнꙋти хрⷭ҇та̀ и҆ посади́ти є҆го̀ на престо́лѣ є҆гѡ̀,
|
|
31
|
31
|
|
він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління.
|
предви́дѣвъ глаго́ла ѡ҆ воскрⷭ҇нїи хрⷭ҇то́вѣ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́висѧ дш҃а̀ є҆гѡ̀ во а҆́дѣ, ни пл҃ть є҆гѡ̀ ви́дѣ и҆стлѣ́нїѧ.
|
|
32
|
32
|
|
Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки.
|
Сего̀ і҆и҃са воскр҃сѝ бг҃ъ, є҆мꙋ́же всѝ мы̀ є҆смы̀ свидѣ́телїе.
|
|
33
|
33
|
|
Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
|
Десни́цею оу҆̀бо бж҃їею вознесе́сѧ, и҆ ѡ҆бѣтова́нїе ст҃а́гѡ дх҃а прїе́мь ѿ ѻ҆ц҃а̀, и҆злїѧ̀ сїѐ, є҆́же вы̀ нн҃ѣ ви́дите и҆ слы́шите.
|
|
34
|
34
|
|
Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
|
Не бо̀ дв҃дъ взы́де на нб҃са̀, глаго́летъ бо са́мъ: речѐ гдⷭ҇ь гдⷭ҇еви моемꙋ̀: сѣдѝ ѡ҆ деснꙋ́ю менє̀,
|
|
35
|
35
|
|
доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх».
|
до́ндеже положꙋ̀ врагѝ твоѧ̑ подно́жїе но́гъ твои́хъ.
|
|
36
|
36
|
|
Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли».
|
Тве́рдѡ оу҆̀бо да разꙋмѣ́етъ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́кѡ и҆ гдⷭ҇а и҆ хрⷭ҇та̀ є҆го̀ бг҃ъ сотвори́лъ є҆́сть, сего̀ і҆и҃са, є҆го́же вы̀ распѧ́сте.
|
|
37
|
37
|
|
Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?»
|
Слы́шавше же оу҆мили́шасѧ се́рдцемъ и҆ рѣ́ша къ петрꙋ̀ и҆ про́чымъ а҆пⷭ҇лѡмъ: что̀ сотвори́мъ, мꙋ́жїе бра́тїе;
|
|
38
|
38
|
|
Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
|
(Заⷱ҇ ѕ҃.) Пе́тръ же речѐ къ ни̑мъ: пока́йтесѧ, и҆ да крести́тсѧ кі́йждо ва́съ во и҆́мѧ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ во ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ: и҆ прїи́мете да́ръ ст҃а́гѡ дх҃а:
|
|
39
|
39
|
|
бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
|
ва́мъ бо є҆́сть ѡ҆бѣтова́нїе и҆ ча́дѡмъ ва́шымъ и҆ всѣ̑мъ да̑льнимъ, є҆ли̑ки а҆́ще призове́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ.
|
|
40
|
40
|
|
І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого».
|
И҆ и҆ны́ми словесы̀ мно́жайшими засвидѣ́телствоваше и҆ молѧ́ше ѧ҆̀, глаго́лѧ: спаси́тесѧ ѿ ро́да стропти́вагѡ сегѡ̀.
|
|
41
|
41
|
|
Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
|
И҆̀же оу҆̀бо любе́знѡ прїѧ́ша сло́во є҆гѡ̀, крести́шасѧ: и҆ приложи́шасѧ въ де́нь то́й дꙋ́шъ ꙗ҆́кѡ трѝ ты́сѧщы:
|
|
42
|
42
|
|
Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах.
|
бѧ́хꙋ же терпѧ́ще во оу҆че́нїи а҆пⷭ҇лъ и҆ во ѻ҆бще́нїи и҆ въ преломле́нїи хлѣ́ба и҆ въ моли́твахъ.
|
|
43
|
43
|
|
Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі.
|
Бы́сть же на всѧ́кой дꙋшѝ стра́хъ: мнѡ́га бо чꙋдеса̀ и҆ зна́мєнїѧ а҆пⷭ҇лы бы́ша во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
|
|
44
|
44
|
|
Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
|
Стра́хъ же ве́лїй бѧ́ше на всѣ́хъ и҆́хъ. Вси́ же вѣ́ровавшїи бѧ́хꙋ вкꙋ́пѣ и҆ и҆мѧ́хꙋ всѧ̑ ѡ҆́бща:
|
|
45
|
45
|
|
І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
|
и҆ стѧжа̑нїѧ и҆ и҆мѣ́нїѧ продаѧ́хꙋ, и҆ раздаѧ́хꙋ всѣ̑мъ, є҆гѡ́же а҆́ще кто̀ тре́боваше:
|
|
46
|
46
|
|
І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
|
по всѧ̑ же дни̑ терпѧ́ще є҆динодꙋ́шнѡ въ це́ркви и҆ ломѧ́ще по домѡ́мъ хлѣ́бъ, прїима́хꙋ пи́щꙋ въ ра́дости и҆ въ простотѣ̀ се́рдца,
|
|
47
|
47
|
|
хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.
|
хва́лѧще бг҃а и҆ и҆мꙋ́ще благода́ть оу҆ всѣ́хъ люді́й. Гдⷭ҇ь же прилага́ше по всѧ̑ дни̑ цр҃кви сп҃са́ющыѧсѧ.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.