Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 1

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив і чого вчив від початку	(Заⷱ҇ а҃.) Пе́рвое оу҆́бѡ сло́во сотвори́хъ ѡ҆ всѣ́хъ, ѽ, ѳео́фїле, ꙗ҆̀же нача́тъ і҆и҃съ твори́ти же и҆ оу҆чи́ти
2	2
до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав	да́же до днѐ, въ ѻ҆́ньже, заповѣ́давъ а҆пⷭ҇лѡмъ дх҃омъ ст҃ы́мъ, и҆̀хже и҆збра̀, вознесе́сѧ:
3	3
і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.	пред̾ ни́миже и҆ поста́ви себѐ жи́ва по страда́нїи свое́мъ во мно́зѣхъ и҆́стинныхъ зна́менїихъ, де́нми четы́редесѧтьми ꙗ҆влѧ́ѧсѧ и҆̀мъ и҆ гл҃ѧ ꙗ҆̀же ѡ҆ црⷭ҇твїи бж҃їи:
4	4
І, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,	съ ни́миже и҆ ꙗ҆ды́й повелѣ̀ и҆̀мъ ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма не ѿлꙋча́тисѧ, но жда́ти ѡ҆бѣтова́нїѧ ѻ҆́ч҃а, є҆́же слы́шасте ѿ менє̀:
5	5
бо Іоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим».	ꙗ҆́кѡ і҆ѡа́ннъ оу҆́бѡ крести́лъ є҆́сть водо́ю, вы́ же и҆́мате крести́тисѧ дх҃омъ ст҃ы́мъ не по мно́зѣхъ си́хъ дне́хъ.
6	6
Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?»	Ѻ҆ни́ же оу҆̀бо соше́дшесѧ вопроша́хꙋ є҆го̀, глаго́люще: гдⷭ҇и, а҆́ще въ лѣ́то сїѐ оу҆строѧ́еши ца́рствїе і҆и҃лево;
7	7
Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі,	Рече́ же къ ни̑мъ: нѣ́сть ва́ше разꙋмѣ́ти времена̀ и҆ лѣ̑та, ꙗ҆̀же ѻ҆ц҃ъ положѝ во свое́й вла́сти:
8	8
але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі».	но прїи́мете си́лꙋ, наше́дшꙋ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ на вы̀, и҆ бꙋ́дете мѝ свидѣ́тєлїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ же и҆ во все́й і҆ꙋде́и и҆ самарі́и и҆ да́же до послѣ́днихъ землѝ.
9	9
Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх.	И҆ сїѧ̑ ре́къ, зрѧ́щымъ и҆̀мъ взѧ́тсѧ, и҆ ѡ҆́блакъ под̾ѧ́тъ є҆го̀ ѿ ѻ҆́чїю и҆́хъ.
10	10
І коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі	И҆ є҆гда̀ взира́юще бѧ́хꙋ на не́бо, и҆дꙋ́щꙋ є҆мꙋ̀, и҆ сѐ, мꙋ̑жа два̀ ста́ста пред̾ ни́ми во ѻ҆де́жди бѣлѣ̀,
11	11
і сказали: «Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо».	ꙗ҆̀же и҆ реко́ста: мꙋ́жїе галїле́йстїи, что̀ стоитѐ зрѧ́ще на не́бо; се́й і҆и҃съ, вознесы́йсѧ ѿ ва́съ на нб҃о, та́кожде прїи́детъ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ ви́дѣсте є҆го̀ и҆дꙋ́ща на нб҃о.
12	12
Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон і знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.	(Заⷱ҇ в҃.) Тогда̀ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ горы̀ нарица́емыѧ є҆леѡ́нъ, ꙗ҆́же є҆́сть бли́з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, сꙋббѡ́ты и҆мꙋ́щїѧ пꙋ́ть.
13	13
І, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Іоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, і Іуда, Яковів.	И҆ є҆гда̀ внидо́ша, взыдо́ша на го́рницꙋ, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ пребыва́юще, пе́тръ же и҆ і҆а́кѡвъ, и҆ і҆ѡа́ннъ и҆ а҆ндре́й, фїлі́ппъ и҆ ѳѡма̀, варѳоломе́й и҆ матѳе́й, і҆а́кѡвъ а҆лфе́овъ и҆ сі́мѡнъ зилѡ́тъ и҆ і҆ꙋ́да і҆а́кѡвль:
14	14
Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.	сі́и всѝ бѧ́хꙋ терпѧ́ще є҆динодꙋ́шнѡ въ моли́твѣ и҆ моле́нїи, съ жена́ми и҆ мр҃і́ею мт҃рїю і҆и҃совою и҆ съ бра́тїею є҆гѡ̀.
15	15
У ті дні Петро, ставши посеред учеників,	И҆ во дни̑ ты̑ѧ воста́въ пе́тръ посредѣ̀ оу҆чн҃къ, речѐ,
16	16
сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужі-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса;	бѣ́ же и҆ме́нъ наро́да вкꙋ́пѣ ꙗ҆́кѡ сто̀ и҆ два́десѧть: мꙋ́жїе бра́тїе, подоба́ше сконча́тисѧ писа́нїю семꙋ̀, є҆́же предречѐ дх҃ъ ст҃ы́й оу҆сты̑ дв҃довыми ѡ҆ і҆ꙋ́дѣ, бы́вшемъ вождѝ є҆́мшымъ і҆и҃са:
17	17
він був зарахований до нас і одержав жереб служіння цього;	ꙗ҆́кѡ причте́нъ бѣ̀ съ на́ми и҆ прїѧ́лъ бѧ́ше жре́бїй слꙋ́жбы сеѧ̀:
18	18
але придбав землю неправедною мздою і, коли звалився додолу, розпалося черево його і випали всі нутрощі його;	се́й оу҆̀бо стѧжа̀ село̀ ѿ мзды̀ непра́ведныѧ, и҆ ни́цъ бы́въ просѣ́десѧ посредѣ̀, и҆ и҆злїѧ́сѧ всѧ̀ оу҆тро́ба є҆гѡ̀:
19	19
і це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови».	и҆ разꙋ́мно бы́сть всѣ́мъ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́кѡ нарещи́сѧ селꙋ̀ томꙋ̀ свои́мъ и҆́хъ ѧ҆зы́комъ а҆келдама̀, є҆́же є҆́сть село̀ кро́ве:
20	20
У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, і нехай не буде пожильця у ньому; і гідність його нехай прийме інший».	пи́шетсѧ бо въ кни́зѣ ѱало́мстѣй: да бꙋ́детъ дво́ръ є҆гѡ̀ пꙋ́стъ, и҆ да не бꙋ́детъ живꙋ́щагѡ въ не́мъ, и҆ є҆пі́скопство є҆гѡ̀ да прїи́метъ и҆́нъ:
21	21
Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив із нами Господь Ісус,	подоба́етъ оу҆̀бо ѿ сходи́вшихсѧ съ на́ми мꙋже́й во всѧ́ко лѣ́то, въ не́же вни́де и҆ и҆зы́де въ на́съ гдⷭ҇ь і҆и҃съ,
22	22
починаючи від хрещення Іоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його».	наче́нъ ѿ креще́нїѧ і҆ѡа́ннова да́же до днѐ, въ ѻ҆́ньже вознесе́сѧ (на нб҃о) ѿ на́съ, свидѣ́телю воскрⷭ҇нїѧ є҆гѡ̀ бы́ти съ на́ми є҆ди́номꙋ ѿ си́хъ.
23	23
І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея.	И҆ поста́виша два̀, і҆ѡ́сифа нарица́емаго варса́вꙋ, и҆́же нарече́нъ бы́сть і҆ꙋ́стъ, и҆ матѳі́а,
24	24
І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав	и҆ помоли́вшесѧ рѣ́ша: ты̀, гдⷭ҇и, срⷣцевѣ́дче всѣ́хъ, покажѝ, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ ѿ сею̀ двою̀ є҆ди́наго,
25	25
прийняти жереб цього служіння і апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце».	прїѧ́ти жре́бїй слꙋже́нїѧ сегѡ̀ и҆ а҆пⷭ҇лства, и҆з̾ негѡ́же и҆спадѐ і҆ꙋ́да, и҆тѝ въ мѣ́сто своѐ.
26	26
І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфея, і зарахували його до одинадцятьох апостолів.	И҆ да́ша жрє́бїѧ и҆́ма, и҆ падѐ жре́бїй на матѳі́а, и҆ причте́нъ бы́сть ко є҆динона́десѧти а҆пⷭ҇лѡмъ.

Глава 2 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт