Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 14	Глава́ д҃і

1	1
В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів.	Бы́сть же во і҆коні́и, вкꙋ́пѣ вни́ти и҆́ма въ со́нмище і҆ꙋде́йское и҆ глаго́лати та́кѡ, ꙗ҆́кѡ вѣ́ровати і҆ꙋде́євъ и҆ є҆́ллинѡвъ мно́жествꙋ мно́гꙋ.
2	2
А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників.	Невѣ́рꙋющїи же і҆ꙋде́є воздвиго́ша и҆ ѡ҆ѕло́биша [къ ѕло́бѣ под̾ꙋсти́ша] дꙋ́шы ꙗ҆зы́кѡвъ на бра́тїю.
3	3
Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса.	Дово́лно же оу҆̀бо вре́мѧ пребы́ста дерза̑юща ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, свидѣ́телствꙋющемъ сло́вꙋ блгⷣти своеѧ̀ и҆ даю́щемъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ бы́ти рꙋка́ма и҆́хъ.
4	4
Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів.	Раздѣли́шажесѧ мно́жество гра́да, и҆ ѻ҆́ви оу҆́бѡ бѧ́хꙋ со і҆ꙋдє́и, ѻ҆́ви же со а҆пⷭ҇лы.
5	5
Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням,	И҆ є҆гда̀ бы́сть стремле́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ же и҆ і҆ꙋде́ємъ съ нача̑лники и҆́хъ досади́ти и҆ ка́менїемъ поби́ти и҆̀хъ,
6	6
вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх	(Заⷱ҇ л҃д҃.) оу҆вѣ̑дѣвша же прибѣго́ста во гра́ды лѷкаѡ́нскїѧ, въ лѵ́стрꙋ и҆ де́рвїю, и҆ во ѡ҆крє́стныѧ и҆́хъ,
7	7
і там благовістили.	и҆ та́мѡ бѣ́ста благовѣствꙋ̑юща.
8	8
У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив.	И҆ нѣ́кто мꙋ́жъ въ лѵ́стрѣхъ не́мощенъ нога́ма сѣдѧ́ше, хро́мъ ѿ чре́ва ма́тере своеѧ̀ сы́й, и҆́же николи́же бѣ̀ ходи́лъ.
9	9
Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення,	Се́й слы́шаше па́ѵла глаго́люща: и҆́же воззрѣ́въ на́нь и҆ ви́дѣвъ, ꙗ҆́кѡ вѣ́рꙋ и҆́мать здра́въ бы́ти,
10	10
сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити.	речѐ ве́лїимъ гла́сомъ: тебѣ̀ глаго́лю во и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀, вста́ни на ногꙋ̀ твоє́ю пра́въ. И҆ а҆́бїе возскочѝ и҆ хожда́ше.
11	11
Hарод же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас».	Наро́ди же ви́дѣвше, є҆́же сотворѝ па́ѵелъ, воздвиго́ша гла́съ сво́й, лѷкао́нски глаго́люще: бо́зи оу҆подо́бльшесѧ человѣ́кѡмъ снидо́ша къ на́мъ.
12	12
І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові.	Нарица́хꙋ же оу҆́бѡ варна́вꙋ ді́а, па́ѵла же є҆рмі́а, поне́же то́й бѧ́ше нача́лникъ сло́ва.
13	13
А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву.	Жре́цъ же ді́евъ, сꙋ́щагѡ пред̾ гра́домъ и҆́хъ, приведѐ ю҆нцы̀ и҆ (принесѐ) вѣнцы̀ пред̾ врата̀, съ нарѡ́ды хотѧ́ше жре́ти.
14	14
Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили:	Слы̑шавша же а҆пⷭ҇ла варна́ва и҆ па́ѵелъ, растерза̑вша ри̑зы своѧ̑, вскочи́ста въ наро́дъ, зовꙋ̑ща и҆ глагѡ́люща:
15	15
«Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них;	мꙋ́жїе, что̀ сїѧ̑ творитѐ; и҆ мы̀ подобостра̑стна є҆сма̀ ва́мъ человѣ̑ка, благовѣствꙋ̑юща ва́мъ ѿ си́хъ сꙋ́етныхъ ѡ҆браща́тисѧ къ бг҃ꙋ жи́вꙋ, и҆́же сотворѝ не́бо и҆ зе́млю и҆ мо́ре и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ ни́хъ:
16	16
Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами,	и҆́же въ мимоше́дшыѧ ро́ды ѡ҆ста́вилъ бѣ̀ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки ходи́ти въ пꙋте́хъ и҆́хъ:
17	17
хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця нашi».	и҆ оу҆́бѡ не несвидѣ́телствована себѐ ѡ҆ста́ви, бл҃готворѧ̀, съ небесѐ на́мъ дожди̑ даѧ̀ и҆ времена̀ плодонѡ́сна, и҆сполнѧ́ѧ пи́щею и҆ весе́лїемъ сердца̀ на̑ша.
18	18
І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому.	И҆ сїѧ̑ глагѡ́люща, є҆два̀ оу҆ста́виста наро́ды не жре́ти и҆́ма, но ѿитѝ коемꙋ́ждо во своѧ̑ си. Пребыва́ющема же и҆́ма и҆ оу҆ча́щема,
19	19
Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим.	прїидо́ша ѿ а҆нтїохі́и и҆ і҆коні́и нѣ́цыи і҆ꙋде́є, и҆ стѧза́ющемасѧ и҆́ма съ дерзнове́нїемъ, наꙋсти́ша наро́ды ѿстꙋпи́ти ѿ нею̀, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ ничто́же и҆́стинно глаго́лета, но всѐ лже́та. И҆ наꙋсти́вше наро́ды и҆ ка́менїемъ поби́вше па́ѵла, и҆звлеко́ша внѣ̀ гра́да, мнѧ́ще є҆го̀ оу҆ме́рша.
20	20
Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста.	Ѡ҆́крестъ же ста́вшымъ є҆гѡ̀ оу҆чн҃кѡ́мъ, воста́въ вни́де во гра́дъ (Заⷱ҇ л҃е҃.) и҆ наꙋ́трїе и҆зы́де съ варна́вою въ де́рвїю.
21	21
А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії,	Благовѣствова̑вша же гра́дꙋ томꙋ̀ и҆ наꙋчи̑вша мнѡ́ги, возврати́стасѧ въ лѵ́стрꙋ и҆ і҆коні́ю и҆ а҆нтїохі́ю,
22	22
зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже.	оу҆твержда̑юща дꙋ́шы оу҆чн҃кѡ́въ, молѧ̑ща пребы́ти въ вѣ́рѣ, и҆ ꙗ҆́кѡ мно́гими скорбьмѝ подоба́етъ на́мъ вни́ти въ црⷭ҇твїе бж҃їе.
23	23
Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували.	Рꙋкополѡ́жша же и҆̀мъ пресвѵ́теры на всѧ̑ цр҃кви и҆ помоли̑вшасѧ съ посто́мъ, преда́ста и҆̀хъ гдⷭ҇еви, въ него́же оу҆вѣ́роваша.
24	24
І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії,	И҆ прошє́дша пїсїді́ю, прїидо́ста въ памфѷлі́ю:
25	25
і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії;	и҆ глагѡ́лавша въ пергі́и сло́во гдⷭ҇не, снидо́ста во а҆тталі́ю
26	26
а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.	и҆ ѿтꙋ́дꙋ ѿплы́ста во а҆нтїохі́ю, ѿню́дꙋже бѣ́ста прє́дана блгⷣти бж҃їей въ дѣ́ло, є҆́же сконча́ста.
27	27
Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам.	Пришє́дша же и҆ собра̑вша цр҃ковь, сказа́ста, є҆ли̑ка сотворѝ бг҃ъ съ ни́ма и҆ ꙗ҆́кѡ ѿве́рзе ꙗ҆зы́кѡмъ две́рь вѣ́ры:
28	28
І перебували там з учениками чимало часу.	пребы́ста же та́мѡ вре́мѧ не ма́ло со оу҆чн҃ки̑.

← Глава 13

Глава 15 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт