Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 20

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 20	Глава́ к҃

1	1
Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.	По оу҆тише́нїи же молвы̀, призва́въ па́ѵелъ оу҆чн҃кѝ, оу҆тѣ́шивъ и҆ цѣлова́въ и҆̀хъ, и҆зы́де и҆тѝ въ македо́нїю.
2	2
Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.	Проше́дъ же страны̑ ѡ҆́ны и҆ оу҆тѣ́шивъ и҆̀хъ сло́вомъ мно́гимъ, прїи́де во є҆лла́дꙋ:
3	3
Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.	пожи́въ же мцⷭ҇ы трѝ, бы́вшꙋ на́нь навѣ́тꙋ ѿ і҆ꙋдє́й, хотѧ́щꙋ ѿвезти́сѧ въ сѷрі́ю, бы́сть хотѣ́нїе возврати́тисѧ сквозѣ̀ македо́нїю.
4	4
Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.	Послѣ́дова же є҆мꙋ̀ да́же до а҆сі́и сѡсїпа́тръ пѵ́рровъ бе́рѧнинъ, солꙋ́нѧне же а҆рїста́рхъ и҆ секꙋ́ндъ, и҆ га́їй де́рвѧнинъ и҆ тїмоѳе́й, а҆сі́ане же тѷхі́къ и҆ трофі́мъ.
5	5
Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.	Сі́и предше́дше жда́хꙋ на́съ въ трѡа́дѣ.
6	6
А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.	Мы́ же ѿвезо́хомсѧ по дне́хъ ѡ҆прѣсно́чныхъ ѿ фїлі̑ппъ и҆ прїидо́хомъ къ ни̑мъ въ трѡа́дꙋ во дне́хъ пѧтѝ, и҆дѣ́же пребы́хомъ дні́й се́дмь.
7	7
Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.	(Заⷱ҇ м҃г҃.) Во є҆ди́нꙋ же ѿ сꙋббѡ́тъ, собра́вшымсѧ оу҆чн҃кѡ́мъ преломи́ти хлѣ́бъ, па́ѵелъ бесѣ́доваше къ ни̑мъ, хотѧ̀ и҆зы́ти на оу҆́трїи, простре́ же сло́во до полꙋ́нощи.
8	8
У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.	Бѧ́хꙋ же свѣщы̀ мнѡ́ги въ го́рницѣ, и҆дѣ́же бѣ́хомъ со́брани.
9	9
Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.	Сѣдѧ́ же нѣ́кто ю҆́ноша, и҆́менемъ є҆ѵтѵ́хъ, во ѻ҆кнѣ̀, ѡ҆тѧгче́нъ сно́мъ глꙋбо́кимъ, глаго́лющꙋ па́ѵлꙋ ѡ҆ мно́зѣ, прекло́ньсѧ ѿ сна̀, падѐ ѿ трекро́вника до́лꙋ, и҆ взѧ́ша є҆го̀ ме́ртва.
10	10
Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».	Соше́дъ же па́ѵелъ нападѐ на́нь, и҆ ѡ҆б̾е́мь є҆го̀ речѐ: не мо́лвите, и҆́бо дꙋша̀ є҆гѡ̀ въ не́мъ є҆́сть.
11	11
Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.	Возше́дъ же и҆ прело́мль хлѣ́бъ и҆ вкꙋ́шь, дово́лнѡ же бесѣ́довавъ да́же до зарѝ, и҆ та́кѡ и҆зы́де.
12	12
Юнака ж привели живого, і немало втішилися.	Приведо́ша же ѻ҆́трока жи́ва и҆ оу҆тѣ́шишасѧ не ма́лѡ.
13	13
Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.	Мы́ же, прише́дше въ кора́бль, ѿвезо́хомсѧ во а҆́ссонъ, ѿтꙋ́дꙋ хотѧ́ще поѧ́ти па́ѵла: та́кѡ бо на́мъ бѣ̀ повелѣ́лъ, хотѧ̀ са́мъ пѣ́шь и҆тѝ.
14	14
Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.	И҆ ꙗ҆́коже сни́десѧ съ на́ми во а҆́ссонѣ, взе́мше є҆го̀ прїидо́хомъ въ мїтѷли́нъ.
15	15
І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,	И҆ ѿтꙋ́дꙋ ѿве́зшесѧ, во оу҆́трїе приста́хомъ проти́вꙋ хі́ю, въ дрꙋгі́й же ѿвезо́хомсѧ въ са́монъ, и҆ пребы́вше въ трѡгѷллі́и, въ грѧдꙋ́щїй же де́нь прїидо́хомъ въ мїли́тъ:
16	16
бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.	(Заⷱ҇ м҃д҃.) сꙋди́ бо па́ѵелъ ми́мо и҆тѝ є҆фе́съ, ꙗ҆́кѡ да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ закоснѣ́ти во а҆сі́и, тща́шебосѧ, а҆́ще возмо́жно бꙋ́детъ, въ де́нь пѧтьдесѧ́тный бы́ти во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.
17	17
З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,	Ѿ мїли́та же посла́въ во є҆фе́съ, призва̀ пресвѵ́теры цр҃кѡ́вныѧ,
18	18
і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,	и҆ ꙗ҆́коже прїидо́ша къ немꙋ̀, речѐ къ ни̑мъ: вы̀ вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ ѿ пе́рвагѡ днѐ, ѿне́лиже прїидо́хъ во а҆сі́ю, ка́кѡ съ ва́ми всѐ вре́мѧ бы́хъ,
19	19
служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;	рабо́таѧ гдⷭ҇еви со всѧ́кимъ смиреномⷣрїемъ и҆ мно́гими слеза́ми и҆ напа́стьми, прилꙋчи́вшимисѧ мнѣ̀ ѿ і҆ꙋде́йскихъ навѣ̑тъ:
20	20
що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах,	ꙗ҆́кѡ ни въ чесо́мъ ѿ поле́зныхъ ѡ҆бинꙋ́хсѧ, є҆́же сказа́ти ва́мъ и҆ наꙋчи́ти ва́съ пред̾ людьмѝ и҆ по домѡ́мъ,
21	21
проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.	засвидѣ́телствꙋѧ і҆ꙋде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ є҆́же къ бг҃ꙋ покаѧ́нїе и҆ вѣ́рꙋ ꙗ҆́же въ гдⷭ҇а на́шего і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
22	22
І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене;	И҆ нн҃ѣ, сѐ, а҆́зъ свѧ́занъ дꙋ́хомъ грѧдꙋ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, ꙗ҆̀же въ не́мъ хотѧ̑щаѧ приключи́тисѧ мнѣ̀ не вѣ́дый:
23	23
тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.	то́чїю ꙗ҆́кѡ дх҃ъ ст҃ы́й по всѧ̑ гра́ды свидѣ́телствꙋетъ, гл҃ѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆́зы менѐ и҆ скѡ́рби ждꙋ́тъ.
24	24
Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.	Но ни є҆ди́но же попече́нїе творю̀, нижѐ и҆́мамъ дꙋ́шꙋ мою̀ че́стнꙋ себѣ̀, ра́звѣ є҆́же сконча́ти тече́нїе моѐ съ ра́достїю и҆ слꙋ́жбꙋ, ю҆́же прїѧ́хъ ѿ гдⷭ҇а і҆и҃са, засвидѣ́телствовати є҆ѵⷢ҇лїе блгⷣти бж҃їѧ.
25	25
І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.	И҆ нн҃ѣ, сѐ, а҆́зъ вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ ктомꙋ̀ не оу҆́зрите лица̀ моегѡ̀ вы̀ всѝ, въ ни́хже проидо́хъ проповѣ́дꙋѧ црⷭ҇твїе бж҃їе.
26	26
Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,	Тѣ́мже свидѣ́телствꙋю ва́мъ во дне́шнїй де́нь, ꙗ҆́кѡ чи́стъ а҆́зъ ѿ кро́ве всѣ́хъ,
27	27
бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.	не ѡ҆бинꙋ́хсѧ бо сказа́ти ва́мъ всю̀ во́лю бж҃їю.
28	28
Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.	Внима́йте оу҆̀бо себѣ̀ и҆ всемꙋ̀ ста́дꙋ, въ не́мже ва́съ дх҃ъ ст҃ы́й поста́ви є҆пі́скопы, пастѝ цр҃ковь гдⷭ҇а и҆ бг҃а, ю҆́же стѧжа̀ кро́вїю свое́ю.
29	29
Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;	А҆́зъ бо вѣ́мъ сїѐ, ꙗ҆́кѡ по ѿше́ствїи мое́мъ вни́дꙋтъ во́лцы тѧ́жцы въ ва́съ, не щадѧ́щїи ста́да:
30	30
та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.	и҆ ѿ ва́съ самѣ́хъ воста́нꙋтъ мꙋ́жїе глаго́лющїи развращє́наѧ, є҆́же ѿторга́ти оу҆чн҃кѝ в̾слѣ́дъ себє̀.
31	31
А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.	Сегѡ̀ ра́ди бди́те, помина́юще, ꙗ҆́кѡ трѝ лѣ̑та но́щь и҆ де́нь не престаѧ́хъ оу҆чѧ̀ со слеза́ми є҆ди́наго кого́ждо ва́съ.
32	32
І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.	И҆ нн҃ѣ предаю̀ ва́съ, бра́тїе, бг҃ови и҆ сло́вꙋ блгⷣти є҆гѡ̀, могꙋ́щемꙋ назда́ти и҆ да́ти ва́мъ наслѣ́дїе во ѡ҆сщ҃е́нныхъ всѣ́хъ.
33	33
Hі срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;	Сребра̀ и҆лѝ зла́та и҆лѝ ри́зъ ни є҆ди́нагѡ возжела́хъ:
34	34
самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої.	са́ми вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ тре́бованїю моемꙋ̀ и҆ сꙋ́щымъ со мно́ю послꙋжи́стѣ рꙋ́цѣ моѝ сі́и.
35	35
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».	Всѧ̑ сказа́хъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ та́кѡ трꙋжда́ющымсѧ подоба́етъ застꙋпа́ти немощны́ѧ, помина́ти же сло́во гдⷭ҇а і҆и҃са, ꙗ҆́кѡ са́мъ речѐ: бл҃же́ннѣе є҆́сть па́че даѧ́ти, не́жели прїима́ти.
36	36
Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився.	И҆ сїѧ̑ ре́къ, прекло́нь кѡлѣ́на своѧ̑, со всѣ́ми и҆́ми помоли́сѧ.
37	37
Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,	Мно́гъ же бы́сть пла́чь всѣ̑мъ: и҆ напа́дше на вы́ю па́ѵловꙋ, ѡ҆блобыза́хꙋ є҆го̀,
38	38
сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.	скорбѧ́ще наипа́че ѡ҆ словесѝ, є҆́же речѐ, ꙗ҆́кѡ ктомꙋ̀ не и҆́мꙋтъ лица̀ є҆гѡ̀ оу҆зрѣ́ти. Провожда́хꙋ же є҆го̀ въ кора́бль.

← Глава 19

Глава 21 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт